Постанова 4807 № 335/7143/20

Дата документу 14.07.2021 Справа № 335/7143/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/7143/20 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/2012/21 Макаров В.О. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 19 липня 2016 року між відповідачкою та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано заяву № б/н з метою надання банківських послуг. Вказує, що цією заявою відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. На підставі договору надання банківських послуг ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений до 20 000 грн. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Вказує, що відповідач своєчасно та належним чином не виконує умови кредитного договору, не повернула своєчасно банку грошові кошти, у зв`язку із чим станом на 12 серпня 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 404 грн. 71 коп., що складається з: 18 404 грн. 71 коп. заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 20 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 18 384 грн. 71 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту. Зазначає, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 19 липня 2016 року у загальному розмірі 18 404 грн. 71 коп. та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О.Л.зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи та надані докази по справі. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Не враховано, що відповідач не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилась з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема на погашення заборгованості. Вказує, що суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, тобто заборгованість за простроченим тілом кредиту та безпідставно відмовив у стягненні нарахованих відсотків. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Сердюк Р.В. посилається на необґрунтованість її доводів. Вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 19 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилася у письмовому вигляді та зобов`язалася регулярно ознайомлюватися із змінами «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на сайті банку www.рrіvаtbаnk.uа, що підтверджується її особистим підписом у анкеті-заяві. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 12 серпня 2020 року складає 18 404 грн. 71 коп., що складається з: 18 404 грн. 71 коп. заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 20 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 18 384 грн. 71 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що вважав недоведеним з боку банку факт укладання договору позики взагалі, та саме на тих умовах, на які посилається позивач, зокрема вважав протиправним зарахування банком внесених відповідачкою коштів в рахунок погашення заборгованості за відсотками по кредиту, які не були передбачені умовами договору. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем, ОСОБА_1 не підписані, а отже колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що банком не доведено належними доказами з якими саме умовами погоджувалась відповідач. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Умови та правила надання банківських послуг мають мінливий характер, а тому їх редакцію, надану позивачем, не можна вважати частиною спірного кредитного договору. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Колегія суддів також вважає законними висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за тілом кредиту, оскільки погоджується з тим, що розмір заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованим. З аналізу розрахунку заборгованості (а.с. 5-8) та виписки по рахунку відповідача (а.с. 59-62), наданих банком, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, списуючи з рахунка відповідачки відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5%, пеню за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн., комісію за обслуговування (членський внесок). Отже, списуючи вказані, не передбачені умовами кредитного договору, платежі з кредитного ліміту, банк штучно збільшував заборгованість відповідача. Таким чином висновок суду про відсутність у відповідача заборгованості за кредитом є законним та обґрунтованим. Колегія відхиляє довід апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень ст. 13 ЦПК України, а саме неправильного, здійсненого судом на власний розсуд розрахунку заборгованості. Так, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідив та перевірив докази, надані сторонами в їх взаємозв`язку та сукупності, а саме розрахунок заборгованості наданий позивачем та розрахунок здійснений адвокатом Сердюком Р.В., чим виконав вимоги статей 89 та 229 ЦПК України, відповідно положень яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Окрім того колегія суддів не бере до уваги посилання представника позивача в апеляційній скарзі на неправомірність висновків суду про зарахування банком відсотків за кредитом до загальної заборгованості. Так, в апеляційній скарзі позивач посилається на положення ст. 534 ЦК України, які регулюють питання черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями. В той самий час банк зазначає, що ним не зараховувалась сума заборгованості за відсотками до тіла кредиту, а також, що вимоги про стягнення відсотків з відповідача банком до суду не висувались. Однак, даний довід спростовується наданою позивачем випискою по рахунку, з якої, як вже зазначено вище, вбачається, що банком збільшувалась заборгованість за тілом кредиту за рахунок списання сум та платежів, які не були передбачені умовами спірного договору. Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2021 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови. Повна постанова складена 14 липня 2021 року. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко