Постанова Київський апеляційний суд № 363/1097/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 липня 2021 року місто Київ справа № 363/1097/20 провадження №22-ц/824/7296/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Вишгородського районного суду м.Києва від 22 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Котлярової І.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 5 травня 2017 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач, власник картрахунку, зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п.1.1.1.44 Договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. У разі відсутності коштів на рахунках, відповідач здійснює погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно з п.1.1.1.60 договору мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії картки. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта. В порушення своїх зобов`язань відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 23 грудня 2019 року складає 21945 грн.16 коп., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15227 грн.46 коп., 3285 грн.85 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 1910 грн.65 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1021 грн.20 коп. - штраф ( процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути заборгованість з відповідача. Заочним рішенням Вишгородського районного суду м.Києва від 22 грудня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 5 травня 2017 року у розмірі 15227 грн.46 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «Приватбанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, задовольнивши вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається, що в оскаржуваній частині рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права. Зокрема, посилається на те, що відповідач, підписавши довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту) , був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу. Дії відповідача з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про згоду останнього з умовами кредитування. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підставі для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм матеріального права. Заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення в цій частині не переглядається. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 не скористалася. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 5 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У анкеті-заяві від 5 травня 2017 року зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. При цьому в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 5 травня 2017 року відсутні відомості щодо умов кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. До кредитного договору банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті https://.privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 грудня 2019 року по укладеному 5 травня 2017 року кредитному договору рахується на загальну суму 21945 грн.16 коп., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15227 грн.46 коп.., 3285 грн.85 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 1910 грн.65 коп - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1021 грн.20 коп. - штраф ( процентна складова). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що при укладенні кредитного договору сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, а також штрафу, оскільки такий висновок відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 5 травня 2017 року не міститься інформації щодо процентної ставки за користування коштами, щодо розміру відсотків нарахованими на прострочений кредит, а також порядок нарахування та розмір штрафів . Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору , просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочений кредит, а також штрафів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 5 травня 2017 року , посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на Витяг з Тарифів Банку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування та Тарифи Банку розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не звернув увагу на надану позивачем до позовної заяви довідку про умови кредитування ( паспорт споживчого кредиту), що особисто підписана відповідачем, і містить, зокрема, інформацію щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, розміру штрафів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки така довідка підписана ОСОБА_1 31 січня 2018 року, а позивач пред`явив вимоги до відповідача по договору, укладеному 5 травня 2017 року. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначені у довідці умови кредитування були погоджені сторонами в межах укладеного 5 травня 2017 року договору, позивачем суду не надано. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на виписку по руху коштів, яка є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує встановлений банком кредитний ліміт, факт використання відповідачем коштів, є безпідставними, оскільки такої виписки позивачем суду першої інстанції до ухвалення рішення суду надано не було. За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитом, відсотків, нарахованих на прострочений кредит, а також штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 5 травня 2017 року, є законним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки відповідач, проігнорувавши свій процесуальний обов`язок, не спростував надані позивачем до позовної заяви документи, то у суду відсутні були підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме позивач мав довести, що умови договору, на які він посилається, були узгоджені з відповідачем. Надані позивачем документи цих обставин не підтверджують. Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір застосованої банком процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем 5 травня 2017 року (момент укладення договору). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус