Постанова 4824 № 378/734/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2021 року місто Київ справа № 378/734/20 провадження №22-ц/824/2630/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 5 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Гуртовенко Р.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 20 липня 2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000 грн. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах вставленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії картки. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. Відповідачка ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з допущеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2020 року має заборгованість в сумі 212540 грн.17 коп., яка складається з: 706 грн.98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 205004 грн.99 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, а також нарахована пеня в сумі 6828 грн.20 коп. Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 5 листопада 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість згідно анкети-заяви б/н від 20 липня 2011 року за тілом кредиту в сумі 706 грн.98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 грн.98 коп. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам за період з 20 липня 2011 року по 30 грудня 2018 року у розмірі 124119 грн.66 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що зазначене рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим, безпідставним, незаконним, а допущені суддею місцевого суду істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до ч.1 (пп.а п.1) ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Зокрема, посилається на те, що суд при розгляді справи не дотримався засад змагальності, вчинив грубе порушення принципів правосуддя, оскільки, не маючи у справі обґрунтованих та доказових заперечень відповідача, суд, замість відповідача, навів доводи проти вимог позивача і відмовив банку у цих вимогах, не посилаючись на жодний доказ іншої сторони спору. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорював ся та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про згоду відповідача з усіма умовами цього договору. Крім того, апелянт посилається і на те, що суд зробив цілком помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки надані позивача документи, а саме виписка про рух коштів клієнта, розрахунок заборгованості та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», особисто підписана відповідачем, підтверджують погоджений між сторонами договору розмір процентів за користування кредитними коштами. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 не скористалася. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 20 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк». Правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з відповідачем, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору позивач додав довідку про умови використання кредитних карт «Універсальна» , в т.ч. «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30 квітня 2020 року становить 212540 грн.17 коп., з яких 706 грн.98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 205004 грн.99 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, а також нарахована пеня в сумі 6828 грн.20 коп. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 липня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Крім того, в анкеті-заяві позичальника від 20 липня 2011 року процентна ставка за кредитом не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляд неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а отже відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідачем фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, наявні підстави для стягнення суми заборгованості в розмірі 706 грн.98 коп. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, а також неустойки у вигляді пені , оскільки такий висновок відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 20 липня 2011 року процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, пені , в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 20 липня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування та Тарифи Банку розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, щодо умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, надані банком Витяг з Умов та правил, а також Тарифи Банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитом, а також неустойки у вигляді пені , у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 20 липня 2011 року, є законним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не звернув увагу на надану позивачем до позовної заяви довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», особисто підписана відповідачем, і містить інформацію щодо погодження сторонами договору розміру базової відсоткової ставки на місяць, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки така довідка є додатком до договору SAMDN50000047884574, інформація щодо якого відсутня у анкеті-заяві від 20 липня 2011 року. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки відповідач, проігнорувавши свій процесуальний обов`язок, не спростував надані позивачем до позовної заяви документи, то у суду відсутні були підстави для відмови у задоволення позовних вимог, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме позивач мав довести, що умови договору, на які він посилається, були узгоджені з відповідачем. Надані позивачем документи цих обставин не підтверджують. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Ставищенського районного суду Київської області в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 5 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус