Постанова 4856 № 560/1390/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1390/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 12 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача СТОВ "Агрокряж" , ТзДВ "Промбуд - 1", про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 220550000846 від 14.10.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди навчання ОСОБА_1 в Барському середньому ГПТУ №8 з 01.09.1981 року по 14.07.1983 року, а також періоди роботи з 15.08.1983 року по 25.10.1983 року в Промбуд-3 тресту Кам`янець - Подільськпромбуд електрозварником 4 - го розряду, строкову військову службу з 24.11.1983 року по 01.11.1985 рік, періоди роботи в Хмельницькому БМУ"Промбуд" електрозварником з 24.04.1987 року по 13.07.1987 року, періоди роботи електрозварником у колгоспі "Правда", реорганізованому в СС "Правда", в СТОВ "Клопотовецьке", в СТОВ "Агрокряж", з 14.07.1987 року по 22.11.2004 року, з 28.07.2005 року по15.12.2005 року, з 03.07.2006 року по 01.11.2006 рок, з 12.05.2008 року по 01.11.2008 року, з 01.11.2008 року по 01.12.2008 року та повторно розглянути заяву позивача від 13.07.2020 року; прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні; в решті позову відмовлено. Стягнуто на користь позивача судові витрати. 24.03.2021 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу з додатками, в якій позивач просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у справі №560/1390/21 в розмірі 1000,00 грн. 29 березня 2021 року Хмельницьким окружним адміністративним судом винесено додаткове рішення у вказаній справі, відповідно до якого заяву позивача задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати, які позивач сплатив представнику позивача у зв`язку з розглядом адміністративної справи №560/1390/21 з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в сумі 313,00грн за рахунок бюджетних асигнувань, в решті вимог заяви відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду, орган Пенсійного фонду подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд не врахував, що акт прийому-передачі не містить детального опису робіт, виконаних адвокатом, факт прийняття/передачі грошових коштів не підтверджений банківськими документами. Сторони в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 30.06.2021 до Сьомого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до змісту вказаної статті додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними позовні вимоги особи, яка бере участь у справі або процесуальні питання пов`язані з вирішенням справи по суті. За правилами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За правилами ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч.3 ст.143 КАС України). Таким чином, витрати на правничу допомогу адвоката в порядку ст.143 КАС України, можуть бути відшкодовані після постановлення судового рішення лише за наявності умови, що особа, яка понесла судові витрати до закінчення судових дебатів подасть суду заяву. Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. За визначенням, що міститься у статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення усієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що не тільки ухвалено рішення на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин такі витрати сторони були необхідними, а розмір розумним та виправданим. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Позивачем в підтвердження понесених витрат було надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2021 та акт приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2021. Договір про надання правничої (правової) допомоги укладений між адвокатом Князюком Дмитром Костянтиновичем та ОСОБА_1 . Відповідно до розділу 4 Договору встановлено, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує гонорар. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначається в акті виконаних робіт до цього договору. Відповідно до акту приймання-передачі від 18.03.2021 виконавець надав, а замовник прийняв послуги надані виконавцем, а саме: зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення 30 хв.; вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативно-правових актів 60 хв.; складання позовної заяви, оформлення додатків до неї 150 хв. В акті зазначено, що сторони домовились, що вартість однієї години роботи адвоката становить 250 грн. загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 1000 грн. Враховуючи викладене, доводи апелянта про відсутність в акті приймання-передачі детального опису робіт виконаних адвокатом є необґрунтованими. Судом першої інстанції не враховано деякі послуги зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг, а саме: зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення, вивчення документів наданих клієнтом. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що із врахуванням критеріїв, визначених у статті 134 КАС України гонорар за вказані вище послуги адвоката підлягає відшкодуванню 313,00 грн. (250грн*150хв/60хв=625/2=313,00грн) за складання позовної заяви, оскільки представник позивача участі у судовому засіданні не приймав. Позивач не оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому суд не переглядає рішення в цій частині. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати на правову допомогу позивача були пов`язані саме із розглядом цієї справи та документально підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження оплати послуг, суд вважає помилковими, оскільки чинним законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документу, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документу. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №727/4597/19. Щодо посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах №569/17904/17 від 01.10.2018 та №826/856/18 від 22.12.2018, у яких зроблено правовий висновок щодо необхідності надання детального розрахунку орієнтовної вартості на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. У постанові Верховного Суду у справі №569/17904/17 від 01.10.2018 вказано, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Стосовно правового висновку у постанові Верховного Суду у справі №826/856/18 від 22.12.2018 щодо надання детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для їх зібрання, то суд зробив такий висновок виходячи із того, що наданий стороною акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги містив вид послуги «зібрання необхідних доказів», хоча фактично йшла мова про долучення до матеріалів справи судової практики. Щодо доводів апелянта, що адміністративний позов підписаний та поданий позивачем, а не адвокатом, суд апеляційної інстанції зазначає, що акт приймання-передачі не містить такого виду послуги, а позивач не вимагає його відшкодування, адвокатом лише було складено позовну заяву та оформлено додатки до неї. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обґрунтованість розміру судових витрат до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) у задоволеному судом розмірі, відтак погоджується із висновком суду першої інстанції про їх часткове стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем понесених ним в ході розгляду даної справи судових витрат. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.