Постанова 4857 № 380/8352/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8352/24 пров. № А/857/32043/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я, Качмара В. Я., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Гомзяка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 380/8352/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Сподарик Н.І. у м. Львів, дата складення повного тексту судового рішення 24 жовтня 2024 року; справу за апеляційною скаргою сформовано у змішаній (письмовій та електронній) формі), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2024№ 34, яким за неналежне виконання службових обов`язків та особисту недисциплінованість, порушення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі також - Статут ВС ЗСУ), затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 16.07.1997 № 300 (далі також Положення № 300), на начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що позивач не міг порушити вимоги Положення про групу організації забезпечення ресурсами тилу логістики управління повітряного командування, затвердженого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.11.2020 № 437ад/дск (далі також Положення № 437ад/дск), оскільки займав посаду начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики. На позивача розповсюджується Положення про групу організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики управління повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України. Вказує, що жодних дій, які б свідчили про порушення ним посадових обов`язків, не було виявлено. У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта. В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги. Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, неявка його представника з огляду на положення частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за наявними в електронній справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 27.07.1998. З 30.04.2023 проходить військову службу на посаді начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.12.2023 № 564ад «Про призначення службового розслідування» відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (зі змінами, далі також Порядок № 608), та з метою встановлення розбіжностей між фактичною наявністю дизельного палива на складі пального військової частини НОМЕР_2 і даними бухгалтерського обліку, вини службових осіб причетних до втрати пального та визначення можливого розміру збитків, які призведуть до майнової шкоди державі наказано призначити комісію для проведення службового розслідування, провести службове розслідування та подати встановленим порядком відповідний акт на затвердження в термін до 21.01.2024. Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 21ад від 20.01.2024 «Про продовження терміну проведення службового розслідування, призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.12.2023 № 564ад» продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.12.2023 № 564ад «Про призначення службового розслідування» до 21.02.2024. За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 , який затверджено командиром ВЧ НОМЕР_1 - 26.02.2024. В ході проведеного службового розслідування встановлено таке. За результатами роботи начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 під час проведення ним раптової перевірки окремих питань служби пального та мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 у період з 14.12.2023 по 23.12.2023 після знімання залишків пального на складі пального військової частини виявлено розбіжності між обліковими даними та фактичною наявністю пального (Акт зняття залишків від 29.12.2023 № 448/78/пс), а саме: надлишок А-80 - 205 кг на суму 8589,29 грн; надлишок А-80 - 230 кг на суму 16904,77 грн; не вистачає А-92 Євро5-В5 - 479 кг на суму 13412,00 грн; надлишок А-95 Євро5-Е0 - 479 кг на суму 30918,492 грн; надлишок А-95 Євро5-Е0 - 20 кг на суму 1342,6 грн; не вистачає ДП АРК Євро 5 В0 153 кг на суму 3414,96 грн; не вистачає ДІ АРК Євро 5 В0 - 39565 кг на суму 1297415,48 грн; надлишок ДІ 3 Євро 5 В0 - 15895 кг на суму 534803,17 грн; не вистачає ДП Л Євро 5 В0 - 3 224 кг на суму 160845,36 грн. При врахуванні похибки (0,65%) при знятті залишків пального на складі пального та заправному пункті (похибка не враховувалась при проведенні замірів пального в автомобільних засобах заправки та транспортування пального), встановлено: надлишок А-80 - 205 кг на суму 8589,29 грн входить в межі похибки (0,65%) та не враховується як надлишок; надлишок А-80 - 230 кг на суму 16904,77 грн входить в межі похибки (0,65%) та не враховується як надлишок; похибка при проведенні замірів дизельного пального складає (ДП Арк Євро5В0-1 250 кг. ДІ З Євро5В0-156 кг, ДП Л Євро5В0-944 кг) - 2350 кг. Відповідно до пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2000 № 748 нестача військового майна в межах установлених норм визначається після покриття такого майна за рахунок надлишків за пересортицею. При врахуванні пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2000 № 748 зараховано: надлишок А-95 Євро5-Е0 - 479 кг на суму 30 918,492 грн взамін нестачі А-92 Євро5-Е5 - 479 кг на суму 13412,00 грн: надлишок ДП З Євро 5 В0 - 15895 кг на суму 534803,17 грн взамін нестачі ДП Л Євро 5 В0 - 3224 кг на суму 160845,36 грн та нестачі ДІ АРК Євро 5 B0-12 671 кг на суму 415507,432 грн. Враховуючи застосування похибки (0,65%) під час проведення вимірів та пересортиці, нестача ДП АРК Євро 5 В0 склала 24 697 кг. Під час проведення замірів світлих нафтопродуктів на складі пального на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.12.2023 № 581ад «Про призначення комісії по визначенню поправок на нахил резервуарів складу пального військової частини НОМЕР_2 у 2023 році», комісією було проведено заміри щодо визначення поправок на нахил резервуарів та складено Акт визначення поправок на нахил резервуарів від 22.12.2023 № 447/78пс. З метою встановлення придатності резервуару № 7 до подальшої експлуатації у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.12.2023 № 642агд «Про призначення комісії для проведення випробування резервуару Р-25 № 7 інвентарний № 8429 зі складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 » 21.10.2023 проведено пневматичне випробування резервуару з залученням особового складу відділення ремонту і дефектоскопі складу пального військової частини НОМЕР_3 . У ході дослідження встановлено, що резервуар витримав випробування повітрям та придатний до подальшої експлуатації, про що складено Акт опресування резервуару Р-25 № 7 від 21.12.2023 № 443/78пс. За результатами проведення інвентаризації відповідно до Акту інвентаризації служби пального військової частини НОМЕР_2 станом на 01.01.2024 (інвентарний № 66/78пс від 13.01.2024) встановлено: пересортиця дизельного палива та автомобільного бензину складає: не вистачає ДЛ Л Євро 5 В0 - 2280 кг на суму 113749,20 грн; не вистачає ДІ АРК Євро 5 В0 - 13771 кг на суму 451578,632 грн; не вистачає А-92 Свро5-В5 - 479 кг на суму 13412,00 грн; надлишок ДП 3 Євро 5 В0 - 16051 кг на суму 540051,95 грн; надлишок А-95 Євро5-Е0 - 479 кг на суму 30918,492 грн. Надлишки автомобільного бензину, які входять в межі похибки замірів 0,65%, складають: надлишок А-80 - 435 кг на суму 25494,06 грн; надлишок А-95 Євро5-Е0 - 20 кг на суму 1342,60 грн. Нестача дизельного палива складає: не вистачає ДП АРК Євро 5 В0 - 24697 кг на суму 1102417,278 грн. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.01.2024 № 115ад «Про підсумки проведення інвентаризації матеріальних засобів, перевірки господарської діяльності, наявності та використання перевізних документів по службі ПММ військової частини НОМЕР_2 станом на 01 січня 2024 року» нестачу автомобільного пального, що утворилась внаслідок пересортиці: ДП Л Євро 5 В0 - 2280 кг на суму 113749,20 грн, ДП АРК Євро 5 ВО - 13 771 кг на суму 451578,632 грн, А-92 Євро5-Е5 - 479 кг на суму 13 412,00 грн - списано з книг обліку, а надлишок пального, який утворився внаслідок пересортиці: ДП 3 Євро 5 В0 - 16 051 кг на суму 540 051,95 грн та А-95 Євро5-Е0 - 479 кг на суму 30 918,492 грн - оприбутковано по книгам обліку. Остаточну нестачу дизельного палива марки ДП АРК Євро 5 В0 в кількості 24697 кг на суму 1102417,278 грн занесено в книгу втрат та нестач військової частини НОМЕР_2 . Під час проведення службового розслідування комісією було проведено перевірку облікових документів, відібрано пояснення щодо можливих причин виникнення розбіжностей між фактичною наявністю дизельного палива на складі пального військової частини НОМЕР_2 і даними бухгалтерського обліку. Згідно з висновками акту службового розслідування, начальник груп організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами логістики ВЧ НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 : - не в повному обсязі виконував свої обов?язки; - формально провів перевірку з питань контролю за веденням обліку пально-мастильних матеріалів та технічних засобів служби пального, організацію їх зберігання, а також здійснення контролю за господарською; - вказав неправдивий фактичний стан справ з питань обліку та господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 в акті перевірки; Вказані вище неправомірні дії сприяли несвоєчасному виявленню нестачі на складах пального військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до висновків акту службового розслідування, своїми діями начальник групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: - абзацу 5, статті 11 Статуту ВС ЗСУ, відповідно до якої військовослужбовці зобов`язані постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - статті 16 Статуту ВС ЗСУ, відповідно до якої кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями: статті 4 Дисциплінарного статуту, яка зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; - підпунктів 1, 4, 13 пункту 7 Положення 437ад/дск, відповідно до яких він зобов`язаний організувати контроль стану забезпечення пальним підпорядкованих військових частин, контроль здійснення оперативного обліку пального повітряного командування, контроль за створенням запасів пального; - пункту 3.1.9. Положення № 300, яке визначає здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними IX витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням 1 розкраданням; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок господарської діяльності; - пункту 10.3.23. Положення № 300, який визначає, що голова та члени комісії (перевіряючі) за приховування виявлених порушень, недоліків і зловживань у діяльності посадових осіб військової частини (з`єднання), недоброякісне проведення інвентаризації, а також за неправдиве висвітлення в акті фактичних справ несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Комісією, за результатами проведеного службового розслідування, запропоновано підготувати проект наказу командира «Про результати службового розслідування, притягнення винних до дисциплінарної та матеріальної відповідальності», у якому за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16 Статуту ВС ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту, пункту 3.1.9 Положення № 300, яке полягає у постійному контролі за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів, вжитті необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; організації проведення (у встановлені терміни) перевірок господарської діяльності, незадовільній організації та контролі ведення обліку, правильного зберігання та використання матеріальних засобів, що сприяло створенню передумов до завдання державі шкоди, відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності. 02.03.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ № 34 «Про результати службового розслідування», відповідно до якого, за результатами службового розслідування встановлено, що причинами та умовами, що сприяли створенню передумов до виникнення нестачі 24,7 т дизельного палива на суму 1102,4 тис. грн у військовій частині стали, зокрема, особиста недисциплінованість та неналежне виконання службових обов`язків начальником групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , порушення ним вимог статей 11, 16 Статуту ВС ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту, пункту 3.1.9 Положення № 300, яке полягає у постійному контролі за вжиття необхідних заходів для боротьби з нераціональними втратами, нестачами матеріальних засобів, організації проведення (у встановлені терміни) перевірок господарської діяльності, незадовільній організації та контролі за правильним зберіганням матеріальних засобів у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 3 наказу від 02.03.2024 № 34 за неналежне виконання службових обов`язків та особисту недисциплінованість, порушення вимог статей 11, 16 Статуту ВС ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту, пункту 3.1.9 Положення № 300, на начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність. Не погоджуючись з оскаржуваним пунктом наказу від 02.03.2024 № 34, вважаючи такий протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу було дотримано встановлену процедуру, враховано характер та обставини вчинення правопорушення, які є недопустимими у період запровадження військового стану та збройної агресії рф. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне. Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі також - Закон № 2232-XI) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах встановлені Статутом ВС ЗСУ. Стаття 3 Статуту ВС ЗСУ встановлює, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статей 5, 6 та 7 Статуту ВС ЗСУ внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. Згідно зі статтею 11 Статуту ВС ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту ВС ЗСУ). У відповідності до статей 26, 27 ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут. Згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту). Відповідно до положень статті 85 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Згідно з пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб (абзац 15 пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608). Положеннями Розділу ІІІ Порядку № 608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1). Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування (пункт 3). Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (пункт 5). Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків (пункт 9). Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку № 608). Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.12.2023 № 564ад призначено службове розслідування «Про призначення службового розслідування» з метою встановлення розбіжностей між фактичною наявністю дизельного палива на складі пального військової частини НОМЕР_2 і даними бухгалтерського обліку, вини службових осіб причетних до втрати пального та визначення можливого розміру збитків, які призведуть до майнової шкоди державі, створено комісію для проведення службового розслідування, заобов`язано провести службове розслідування та подати встановленим порядком відповідний акт на затвердження в термін до 21.01.2024. За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 , який затверджено командиром ВЧ НОМЕР_1 26.02.2024. Під час службового розслідування комісією встановлено, зокрема, що позивачем: порушено вимоги: - абзацу 5, статті 11 Статуту ВС ЗСУ; - статті 16 Статуту ВС ЗСУ; - підпунктів 1, 4, 13 пункту 7 Положення про групу організації забезпечення ресурсами тилу логістики управління повітряного командування, затвердженого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.11.2020 № 437ад/дск (далі також Положення № 437ад/дск); - пункту 3.1.9 Положення № 300; - пункту 10.3.23 Положення №

300. Згідно з абзацу 5, статті 11 Статуту ВС ЗСУ, військовослужбовці зобов`язані постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України. Підпунктом 1 пункту 7 Положення № 437ад/дск встановлено, що начальник групи тилу логістики повітряного командування організовує забезпечення повітряного командування ресурсами тилу, номенклатури тилу відповідно до визначених норм та контролює стан забезпечення ними підпорядкованих військових частин за класами постачання. Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Положення №437ад/дск начальник групи тилу логістики повітряного командування надає пропозиції до проектів, наказів, керівництв, інструкцій та інших керівних (розпорядчих) документів з питань обліку та координації постачання майна за класами постачання І та ІІІ. Начальник групи тилу логістики повітряного командування здійснює інші повноваження відповідно до законів та інших нормативно-правових актів (підпункт 13 пункту 7 Положення № 437ад/дск). Згідно з пунктом 3.1.9 Положення № 300 усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні, зокрема: - знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; - здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; - організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі). - вести узагальнений облік втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках. Відповідно до пункту 10.3.23 Положення № 300 голова та члени комісії (перевіряючі) за приховування виявлених порушень, недоліків і зловживань у діяльності посадових осіб військової частини (з`єднання), недоброякісне проведення інвентаризації, перевірки і ревізії, а також за неправильне висвітлення в акті фактичних справ несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Судом першої інстанції досліджено, що майор ОСОБА_1 не в повному обсязі виконував свої обов`язки, формально провів перевірку з питань контролю за веденням обліку пально-мастильних матеріалів та технічних засобів служби пального, організацію їх зберігання, а також здійснення контролю за господарською діяльністю; вказав неправильний фактичний стан справ з питань обліку та господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 в акті перевірки, що в свою чергу сприяло несвоєчасному виявленню нестачі на складах пального військової частини НОМЕР_2 (пункт 4.2 акту службового розслідування). Також цим пунктом визначено, що ОСОБА_1 порушив підпункти 1, 4, 13 пункту 7 Положення № 437ад/дск, проте колегією суддів встановлено, що на момент виконання обов`язків у травні 2023-березня 2024 року позивач обіймав посаду начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 , а не начальника групи організації забезпечення ресурсами тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 . Відтак, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що оскільки Положення №437ад/дск не розповсюджуються на позивача, то зазначення в акті службового розслідування про порушення позивачем норм зазначеного положення та притягнення його до відповідності на підставі його норм є протиправним. Також, зі змісту оскаржуваного наказу досліджено, що позивача фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності за: нездійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів, не вжиття необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; організації проведення (у встановлені терміни) перевірок господарської діяльності, незадовільну організацію та контроль ведення обліку, правильного зберігання та використання матеріальних засобів, що сприяло створенню передумов до завдання державі шкоди. Слід зазначити, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 813/1021/17. Одночасно у матеріалах та акті службового розслідування від 26 лютого 2024 року не наведені докази наявності у діях позивача конкретних порушень вимог чинного законодавства та службових обов`язків, які перебувають безпосередньо у причинному зв`язку із виявленою нестачею дизельного пального у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідач обмежився загальними фразами щодо допущеного позивачем порушення дисципліни, застосувавши при цьому такі ж загальні норми законодавства, якими визначаються обов`язки військових посадових осіб. При цьому будь-яких конкретних фактів протиправної поведінки чи бездіяльності позивача в матеріалах службового розслідування та оскаржуваному наказі не наведено. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 817/1318/17. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не вказано конкретні положення нормативних документів та службових обов`язків, які порушені позивачем, а також в чому полягає причинний зв`язок між цими порушеннями та виявленою нестачею палива у військовій частині НОМЕР_2 , не зазначено, в чому саме полягає незадовільна організація та контроль позивачем ведення обліку, правильного зберігання та використання матеріальних засобів. Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 були складені і фактично виконані плани вибіркових перевірок на І півріччя та ІІ півріччя 2023 року, і саме під час вибіркових перевірок позивачем виявлені порушення та недоліки в обліку пально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 , а також проведено контрольну перевірку у військову частину НОМЕР_2 13 грудня 2023 року, що дало можливість виявити нестачу палива та провести за даним фактом службове розслідування, членом комісії з проведення якої позивач був призначений та приймав у ньому безпосередню участь. Таким чином, вказані вище обставини свідчать про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. У розрізі викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді вказаної справи суд першої інстанції без належного правового обґрунтування, об`єктивної оцінки всіх обставин справи та доводів сторін, з порушенням норм процесуального права, однобічно ухвалив оскаржуване рішення суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України). Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю судових засідань. Таким чином, з поданих до суду документів вбачається зв`язок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн з розглядом справи, їх обґрунтованості та пропорційності з огляду на складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг доказів та загальний порядок розгляду справи. За таких обставин колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Отже, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань сторони відповідача у справі, яка є суб`єктом владних повноважень військової частини НОМЕР_1 в розмірі 4000 грн. Керуючись статтями 139, 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 380/8352/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №34 від 02.03.2024, яким за неналежне виконання службових обов`язків та особисту недисциплінованість, порушення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 16.07.1997 №300, на начальника групи організації забезпечення пальним та мастильними матеріалами тилу логістики військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 10.01.25