Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/597/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/597/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чумака С.Ю., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року в адміністративній справі №160/597/21 (суддя у 1 інстанції Неклеса О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 грудня 2020 року №24480-25175/К-01/8-0400/20 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку: 27 років стажу судді та у розмірі 90% від суддівської винагороди -227016.00 гривень на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 23.11.2020 року; - допустити виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченими сумами з 23.11.2020 року та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до негайного виконання; - в порядку судового контролю зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання його рішення за цим адміністративним позовом строком в один місяць від дня його ухвалення. В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 23.11.2020 року є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання в розмірі 60% від розміру грошового забезпечення. Разом з тим, відповідачем не вірно обраховано стаж позивача, що підлягає до врахування до стажу, що визначає відсоток довічного грошового утримання та не зараховано до стажу періоду роботи на посаді юрисконсульта. Крім того, позивачем зазначено, що оскільки право на вихід у відставку вона набула за час дії старого законодавства, то відповідно довічне грошове утримання повинно бути призначено за правилами, що діяли на той час, а саме у розмірі 90% від грошового забезпечення судді працюючого на відповідній посаді. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 грудня 2020 року №24480-25175/К-01/8-0400/20 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку: 27 років стажу судді та у розмірі 64% від суддівської винагороди -227016.00 гривень на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 23.11.2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач має стаж роботи судді 27 роки 07 місяців та 15 днів, оскільки до стажу роботи на посаді судді також зараховуються стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Зазначено, що скаржник набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди (80 відсотків суддівської винагороди за стаж роботи на посаді суддів 20 років та за кожний повний рік роботи на посаді суддів понад 20 років 2 % грошового утримання судді). При цьому, висновки у рішенні суду першої інстанції суперечать вимогам ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17.11.2020 року №3127/0/15-20 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Дніпровського апеляційного суду у відставку. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 23.11.2020 року отримує довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60% грошового забезпечення. Так, згідно з матеріалів справи, позивач працювала з 13.03.1992 року до 28.03.1995 року на посаді юрисконсульта шахти Олександр-Захід Артемівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля, Донецької області. 3 03.04.1995 року до 14.01.2002 року займала посаду судді Центрально-Міською районного суду міста Горлівки Донецької області (тривалість стажу 6 років 9 місяців 12 днів). З 15.01.2002 року до 26.06.2015 року працювала на посаді судді Апеляційного суду Донецької області (тривалість стажу складає 13 років 5 місяців 12 днів). Суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області працювала з 30.06.2015 року до 21.10.2019 року (тривалість стажу складає 4 роки 3 місяці 22 дні), суддею Дніпровського апеляційного суду працювала з 22.10.2019 року до 20.11.2020 року (тривалість стажу складає 1 рік 1 місяць 29 днів). Таким чином, відповідачем відсоток довічного грошового утримання розрахований виходячи зі стажу 25 років 07 місяців. Не погоджуючись з розрахунком довічного грошового утримання позивач в грудні 2020 року звернулась до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з заявою, в якій просила навести доводи на обґрунтування призначеного щомісячного довічного грошового утримання їй, як судді у відставці та просила прийняти рішення про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 23.11.2020 року в розмірі 90% суддівської винагороди. На своє звернення позивач, отримала від відповідача відмову в перерахунку довічного утримання від 23.12.2020 року №24480-25175/К-01/8-0400/20. Відмова вмотивована тим, що стаж роботи на посаді судді складає 25 років 7 місяців, у зв`язку з чим їй нараховано щомісячне довічне грошове утримання з розрахунку 60% від суддівської винагороди, відповідно до п. 3 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Позивачем встановлено, що під час розрахунку стажу, пенсійним фондом не враховано період роботи з 13.03.1992р. до 28.03.1995р. на посаді юрисконсульта шахти Олександр-Захід Артемівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля Донецької області. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI). Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16.10.2019 року №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Таким чином з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Застосування у спірних правовідносинах різних законів при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, не є можливим, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір. Так, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач має повних 27 років роботи на посадах, які дають право на отримання щомісячного грошового утримання судді, а саме: на посадах судді Центрально-Міською районного суду міста Горлівки Донецької області, на посаді судді Апеляційного суду Донецької області, на посаді судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, на посаді судді Дніпровського апеляційного суду. Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 64%, а саме: 50% (20 років роботи на посадах, які дають право на отримання щомісячного грошового утримання судді) + 7 х 2% (за кожний повний рік роботи на посадах, які дають право на отримання щомісячного грошового утримання судді понад 20 років). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі норм Закону №2453-VI, є безпідставними. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року в адміністративній справі №160/597/21 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року в адміністративній справі №160/597/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.Ю. Чумак суддя В.А. Шальєва