Постанова 4801 № 128/1551/21

Справа № 128/1551/21 Провадження № 33/801/571/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : 24 травня 2021 року о 20:00 год по вул. Левадній у с. Михайлівка Вінницького району водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив наїзд на металевий паркан огорожі будинку АДРЕСА_1 , в результаті чого вищевказаний транспортний засіб та металевий паркан були пошкодженні, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишив місце події до приїзду працівників поліції, чим порушив п. 2.10А Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. При винесенні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна та залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. У червні 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння, оскільки відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, працівники поліції у разі незгоди водія із результатами огляду, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, що також свідчить про порушення положень статті 266 КУпАП. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. 24 травня 2021 року о 20:00 год по вул. Левадній у с. Михайлівка Вінницького району водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада .2015 року № 1452/735 (далі за змістом Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції). Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки зафіксовано поліцейським ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Зацерковним О. В. в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до положень КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року. Окрім цього, під час проведення огляду правопорушника поліцейським застосовано технічні засоби відеозапису. Отже порушення порядку та хронології оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не встановлено. Апеляційним судом досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого слідує, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився та повністю визнав свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень. Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 кваліфіковані правильно, тому твердження заявника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. ОСОБА_1 не оскаржує постанову суду першої інстанції у частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині не переглядається. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Ураховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, обставини їх вчинення, дані про його особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування щодо нього адміністративного стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, - передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С.К. Медвецький