Постанова 4856 № 240/20059/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20059/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 09 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09 листопада 2020 року № 063350009872 про призначення мені щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 04.11.2020 року довічно у розмірі 89597,75 грн., виходячи із стажу судді 19 років 3 місяці 20 днів у розмірі 50 % від суддівської винагороди; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів з 07.06.1998 року по 06.06.2001 року, що складає 3 роки 00 місяців 00 днів, а також половини строку мого навчання з 01.09.1979 року по 30.06.1984 року у Ростовському державному університеті імені М.А. Суслова за спеціальністю "пpaвoзнaвcтвo, що складає 2 роки 05 місяців 00 днів, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який виданий Житомирським апеляційним судом 03.11.2020 року вих. № 1493/20; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу моєї роботи на посаді судді згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який виданий Житомирським апеляційним судом 03.11.2020 року вих. № 1493/20: 1) період роботи адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів з 07.06.1998 року по 06.06.2001 року, що складає 3 роки 00 місяців 00 днів; 2) половину строку мого навчання з 01.09.1979 року по 30.06.1984 року у Ростовському державному університеті імені М.А. Суслова за спеціальністю "правознавство", що складає 2 роки 05 місяців 00 днів; 3) період роботи безпосередньо на посаді судді з 08.06.2001 року по 03.11.2020 року - 19 років 03 місяці 22 дні (Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області з 08.06.2001 року по 07.10.2005 року, що складає 04 роки 04 місяці; Апеляційний суд Донецької області з 10.10.2005 року по 05.06.2015 року, що складає 09 років 07 місяців 26 днів; Апеляційний суд Житомирської області з 08.06.2015 року по 17.12.2018 року, що складає 03 рік 06 місяців 10 днів; Житомирський апеляційний суд з 18.12.2018 року по 03.11.2020 року, що складає 01 рік 10 місяців 16 днів); - здійснити перерахунок та виплату мені за весь час, починаючи з 04.11.2020 року по день виконання судового рішення, різниці між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та перерахованим у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2020 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не врахування до стажу роботи на посаді судді 5 років 3 місяця 26 днів при призначенні з 04.11.2020 ОСОБА_1 рішенням від 09 листопада 2020 року № 063350009872 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати 5 років 3 місяця 26 днів до визначеного рішенням від 09 листопада 2020 року №063350009872 стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді та призначити і виплатити ОСОБА_1 з 04.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат; - в задоволенні позовних вимог щодо зарахування до стажу половини навчання в період з 22.04.1984 по 30.06.1984 відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що посада адвоката не передбачена ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», тому даний період не зараховано до стажу роботи на посаді судді. Також звертає увагу на те, що згідно листа Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2020 №0581-08-9/19051, інформація щодо сплати страхових внесків по ФОП ОСОБА_1 відсутня, тому зарахувати такий період роботи до страхового стажу неможливо без сплати страхових внесків. Щодо неврахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі апелянт не наводить жодних аргументів. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Як встановлено судом першої інстанції, наказом голови Житомирського апеляційного суду від 03.11.2020 № 317-к (а.с.28) ОСОБА_1 , суддю Житомирського апеляційного суду відраховано зі штату суду 03.11.202, відповідно до п.4 ч.6 ст.126 Конституції України, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 20.10.2020 № 2863/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Житомирського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" (а.с.24-25). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09 листопада 2020 року № 063350009872 (а.с.30-31) ОСОБА_1 як судді у відставці призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 04.11.2020 року довічно, виходячи із стажу судді 19 років 3 місяці 20 днів у розмірі 50 % від суддівської винагороди. Листом від 11.11.2020 № 18387-18980/Ш-02/8-0600/20 (а.с. 32) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що чинним законодавством передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді, а оскільки страховий стаж становить 41 рік 27 днів, в тому числі 19 років 3 місяці 20 днів на посаді судді, тому встановлено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 50% від суддівської винагороди. Тобто спір між сторонами виник у зв`язку з не зарахуванням відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи позивача на посаді судді трьох років стажу адвокатської діяльності, половини (2 роки 05 місяців 00 днів) строку навчання у Ростовському державному університеті ім. М.А. Суслова з 01.09.1979 по 30.06.1984 та визначенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не врахування до стажу роботи на посаді судді 5 років 3 місяця 26 днів при призначенні з 04.11.2020 ОСОБА_1 рішенням від 09 листопада 2020 року № 063350009872 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача зарахувати 5 років 3 місяця 26 днів до визначеного рішенням від 09 листопада 2020 року №063350009872 стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді та призначити і виплатити ОСОБА_1 з 04.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що на момент призначення позивача вперше на посаду судді Конституцією України - Основним Законом України була визначена вимога, яка надавала право для такого призначення, про наявність стажу роботи у галузі права не менш як три роки, а тому до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 зараховується три роки стажу роботи адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів. При цьому суд звернув увагу, що відсутність інформації щодо сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_1 за період з 05.01.1994 по 31.12.2003, про що відповідачем зазначено у відзиві на позов, не є підставою для не зарахування до стажу роботи на посаді судді позивачем трьох років стажу роботи адвокатом. Також суд дійшов висновку, що відповідно до законодавства, що діяло на день призначення/обрання ОСОБА_1 на посаду судді, до її стажу роботи на посаді судді до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, зараховується половина строку навчання/навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах/на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до статті 126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України. В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Як зазначено вище ОСОБА_1 16.05.2001 була призначена на посаду судді Указом Президента України, а тому при обчисленні стажу роботи на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинним на момент її призначення на посаду судді - Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ. Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VІІІ "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VІІІ зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді, висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Вказаний висновок суду додатково підтверджується спільним листом голови Вищої ради правосуддя, в.о. голови Верховного Суду, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. голови Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації та ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878. З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права до двох років (фактичний стаж за юридичною спеціальністю) мають судді, яких було обрано на посаду судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Як вбачається з трудової книжки позивача (а.с.18-20), вона з 01.08.1986 по 06.06.2001 працювала адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів та з 08.06.2001 призначена на посаду судді Червоноградського районного суду м. Макіївка Донецької області Донецької області на підставі Указу Президента України "Про призначення суддів" від 16.05.2001 № 311/2001 (а.с.13). Згідно записів в трудової книжці ОСОБА_1 (а.с.18) вона навчалась в Ростовському державному університеті з 01.09.1979 по 21.04.1984. Відповідно до диплому НОМЕР_1 (а.с.11) та архівної довідки Північного федерального університету від 16.11.2020 № 203.01.01-16/668 (а.с.57), ОСОБА_1 в 1979-1984 роках навчалась за денною (очною) формою у Ростовському державному університеті ім. М.А. Суслова на юридичному факультеті. Водночас, у вказаних документах, не зазначено, як і в трудовій книжці, дата закінчення навчання, а тому твердження позивача про навчання у зазначеному закладі з 01.09.1979 по 30.06.1984 не підтверджується дослідженими доказами. Отже, судом першої інстанції встановлено, що при призначенні позивачу щоміячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи позивача враховано лише стаж роботи на посаді судді та не зараховано до стажу роботи час зайняття адвокатською діяльністю та половини строку навчання у вищому навчальному закладі. Разом з тим, аналіз вищенаведених норм дозволяє зробити висновок, що до загального стажу роботи підлягає зарахування поряд з усім стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та половина строку навчання за денною за формою у вищих юридичних навчальних закладах. Щодо доводів апелянта стосовно відсутності інформації щодо сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_1 за період з 05.01.1994 по 31.12.2003, то колегія суддів зазначає, що це не є підставою для не зарахування до стажу роботи на посаді судді позивачем трьох років стажу роботи адвокатом. Крім того, навівши вказані доводи, відповідач не зазначив жодних норм закону, які б могли позбавити позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді трьох років стажу роботи адвокатом у зв`язку з відсутністю інформації щодо сплати страхових внесків. Також колегіч суддів не погоджується із посиланням відповідача та ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010, оскільки до набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів". Зважаючи на вищевикладене, оскільки вказані періоди не були зараховані до загального трудового стажу позивача, відповідно розрахований відповідачем відсоток щомісячного грошового утримання позивача у розмірі 50% не є правильним, адже не відповідає дійсності, та як наслідок порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення. Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач має стаж роботи на посаді судді, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, понад 24 роки (19 років 03 місяця 20 днів визначених відповідачем+2 роки+2 роки 03 місяці 26 днів), а тому відповідачем при прийнятті рішення від 09 листопада 2020 року № 063350009872 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" протиправно не було враховану в стаж роботи судді 5 років 3 місяця 26 днів, у зв`язку із чим невірно визначений відсотковий розмір (50%) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який з урахуванням вказаного стажу та приписів ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII повинен складати 58%. Враховуючи наведене, суд правомірно визнав протиправним дії відповідача щодо не врахування до стажу роботи на посаді судді 5 років 3 місяця 26 днів при призначенні ОСОБА_1 з 04.11.2020 рішенням від 09 листопада 2020 року № 063350009872 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також з метою відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідно зобов`язати відповідача зарахувати до визначеного рішенням від 09 листопада 2020 року № 063350009872 стажу (19 років 03 місяця 20 днів) роботи позивача на посаді судді 5 років 3 місяця 26 днів, призначити і виплатити їй з 04.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.