Постанова 4855 № 620/4876/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4876/20 Головуючий у 1 інстанції - Тихоненко О.М. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення і виплати ОСОБА_1 , як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 50 % від суддівської винагороди працюючого судді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу, крім роботи на посаді судді - 20 років 9 місяців 18 днів, також: половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю «правознавство» в Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 по 01.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботу на посаді адвоката Чернігівської колегії адвокатів з 01.02.1989 по 01.02.1992 (3 роки), а разом - 25 років 08 місяців 13 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 14.04.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розміру 60 % суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 14.04.2020 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з протоколом призначення пенсії перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 проведено з 17.04.2020 (а.с. 13). В розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зазначено: половина терміну навчання у Харківському юридичному інституті (з 01.09.1976 по 01.07.1980) тривалість стажу - 1 рік, 11 місяців; народний суддя Ічнянського районного народного суду Чернігівської області (з 21.06.1982 по 18.06.1985) тривалість стажу - 2 роки 11 місяців 27 днів; адвокат Чернігівської колегії адвокатів (з 01.02.1989 по 01.02.1992) тривалість стажу - 3 роки; суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області (з 25.06.2002 по 11.01.2006) тривалість стажу - 3 роки 6 місяців 16 днів; суддя Апеляційного суду Чернігівської області (з 12.01.2006 по 01.10.2018) тривалість стажу - 12 років 8 місяців 19 днів; суддя Чернігівського апеляційного суду (з 02.10.2018 по 13.04.2020) тривалість стажу - 1 рік 6 місяців 7 днів (а.с.11). Відповідно до довідки Чернігівського апеляційного суду від 13.04.2020 №7-09/49, станом на 09.04.2020 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 196 537, 00 грн (а.с.10). На звернення позивача ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 31.08.2020 № 2972-3067/Ш-02/8-2500/20 повідомило, що відповідно до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (зі змінами): до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Також зазначено, що застосування норм статті 137 вказаного Закону при обчисленні збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено (а.с. 14). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначення і виплати позивачу, як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 50 % від суддівської винагороди працюючого судді та не зарахування до загального стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю «правознавство» в Харківському юридичному інституті, роботу на посаді адвоката Чернігівської колегії адвокатів, позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом за захистом своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі саме 60% на підставі довідок Чернігівського апеляційного суду. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства та доводам відповідача, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до статті 126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України. В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З матеріалів справи вбачається, що позивач призначена на посаду судді Чернігівського районного суду Чернігівської області 25.06.2002, а тому при обчисленні стажу роботи на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинним на момент її призначення на посаду судді - Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ. Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 21-6664а15. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VІІІ "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки. З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VІІІ зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді, висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи на посаді народного судді Ічнянського районного народного суду Чернігівської області позивач пропрацювала 2 роки 11 місяців 27 днів, на посаді судді Чернігівського районного суду Чернігівської області - 3 роки 6 місяців 16 днів, на посаді судді Апеляційного суду Чернігівської області - 12 років 8 місяців 19 днів та на посаді судді Чернігівського апеляційного суду - 1 рік 6 місяців 7 днів, що загалом становить 20 років 9 місяців 18 днів. Також, позивач працювала адвокатом Чернігівської колегії адвокатів, де стаж становить 3 роки. Зважаючи на вказаний стаж роботи на посаді судді понад 10 років, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, серед іншого, має бути зараховано Ѕ періоду навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 по 01.07.1980, що становить 1 рік 11 місяців. Таким чином, загальний стаж роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання складає 25 років 08 місяців 13 днів. За таких обставин, станом на день звернення із заявою про призначення довічного грошового утримання (14.04.2020) ОСОБА_1 мала право на одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у зв`язку із чим відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі саме 60 % на підставі довідок Чернігівського апеляційного суду, що вірно встановлено судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.