Постанова 4855 № 620/16459/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16459/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - У С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, роботу в органах МВС України на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, що складає 20 років 00 місяців 09 днів; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, із врахуванням слідчого стажу 20 років 00 місяців 09 днів, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року адміністративний позов задовольнити частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що перерахунок пенсії позивачу проведено у відповідності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, тому зарахування до стажу судді періоди роботи в органах МВС України на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, є безпідставним. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.09.2016, на підставі постанови Верховної Ради України №1515- VIІІ від 08.09.2016, позивач звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у відставку. Відповідно до наказу Ніжинського міськрайонного суду від 03.08.2009 №20-ос, позивачу встановлено щомісячне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати з 11.08.2009 (а.с.57). Відповідно до розрахунку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, станом на 12.08.2009, до стажу роботи позивача зарахована служба в органах МВС з 01.08.1979 по 10.08.1999 (а.с.58). 24.09.2021 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ, в якій просив до стажу судді зарахувати в тому числі період роботи в органах МВС України на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 ( а.с. 18-19). Відповідач листом від 27.10.2021 №15476-15979/М-02/8-2500/21 повідомив, що порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, тому підстави для зарахування спірного стажу відсутні. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що при обчисленні стажу роботи позивача на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинний на момент його призначення на посаду судді, а саме Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII, а отже вказаний позивачем період має бути зарахований до його суддівського стажу. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до Конституції України діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади; обмеженням прав суддів на виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої; фінансуванням функціонування судів та діяльності суддів виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. За приписами ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Частиною 1 ст. 120 Закону №2453-VI визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Частиною 1 ст. 120 Закону України №2453-VI визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до ч. 5 ст. 120 Закону №2453-VI за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку. Наразі частиною 3 ст. 141 Закону №2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Аналогічні норми містить закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 (далі- Закон №1402-VIII). Так, відповідно до абз. 2 п. 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді. Щодо стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону №2453-VI в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Наразі, пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону №2453-VI визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону України від 15.12. 1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII), в редакції, яка діяла на день набрання чинності Законом № 2453-VI) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Водночас, спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова №865), яка була чинна станом на день набрання чинності Законом №2453-VI у відповідній цьому періоду редакції. Абзацом 2 п 3-1 Постанови №865 було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Отже, законодавством, яке діяло на день набрання чинності Законом № 2453-VI було передбачено зарахування спірного періоду роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом. Крім того, відповідно до абз. 4 п.34 розділу XII Закону № 1402-VIIІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами у справі, що позивач проходив службу в органах МВС на слідчих посадах у період з 01.08.1979 по 10.08.1999. Даний стаж роботи підтверджується: трудовою книжкою, наказами про призначення позивача на посаду слідчого в УВС, наказом про його звільнення, рішенням Вищої Ради юстиції від 04.08.2016 № 1807/0/15-16 (а.с.37-48, 49-55,64). Також, відповідно до розрахунку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, станом на 12.08.2009, до стажу роботи позивача зарахована служба в органах МВС з 01.08.1979 по 10.08.1999 (а.с.58). Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 14.07.2022р.)