Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13137/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13137/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність НКРЗІ щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 442 від 17 листопада 2020 року «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього; 2) зобов`язати НКРЗІ здійснити офіційне оприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 442 від 17 листопада 2020 року «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів" та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього; 3) визнати протиправною бездіяльність НКРЗІ, щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 46 від 09 лютого 2021 року «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього; 4) зобов`язати НКРЗІ здійснити офіційне оприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 46 від 09 лютого 2021 року «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього; 5) визнати протиправним та нечинним з 01 грудня 2021 року рішення НКРЗІ № 107 від 23 березня 2021 року «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2021 року за № 442/36064. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі. В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено, що позивач оскаржує схвалення проекту певного акту, що само по собі не створює будь-яких правових наслідків, а лише вказує на те, що процедура прийняття акту знаходиться на початковій стадії, а також оскаржує акт, який не набрав чинності, який, іншими словами, ще відсутній та не створює будь-яких наслідків. Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що допущене відповідачем порушення у вигляді неоприлюднення регуляторного акту, призвело до порушення прав позивача на участь у обговоренні проекту регуляторного акту та позбавило останню можливості надати власні зауваження та пропозиції до проекту регуляторного акту. Наголошує, що позивач не оскаржувала саме рішення про схвалення проектів нормативно-правових актів, натомість, предметом оскарження була саме бездіяльність відповідача щодо офіційного оприлюднення таких проектів. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зауважив на тому, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним, створює юридичні наслідки та впливає на права та інтереси позивача. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову у даній справі є й визнання протиправною бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» відповідних рішень. Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що оскаржуване рішення НКРЗІ не створює юридичні наслідки та не впливає на права та інтереси позивача, як на підставу для відмови у відкритті провадження у справі, колегія суддів оцінює критично, оскільки відсутність порушених прав та інтересів позивача не може встановлюватися на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та є підставою для відмови у задоволенні позову, а не постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку Повний текст постанови складено "08" липня 2021 року.