Постанова КАС ВС № 711/7965/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 30 квітня 2020 року Київ справа №711/7965/16-а адміністративне провадження №К/9901/34991/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 711/7965/16-а за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області Максимової Оксани Володимирівни, треті особи: управління Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси, прийняту 22 листопада 2016 року у складі судді Позарецької С.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., в с т а н о в и в : ОСОБА_1. звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовною заявою до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області Максимової Оксани Володимирівни, треті особи: управління Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача, вчинених 17 березня 2016 року по внесенню змін до Державного земельного кадастру про інші координати поворотних точок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7124985200:02:004:0476. Придніпровський районний суд міста Черкаси своєю постановою від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, у позові відмовив. Як встановлено, Рішенням Руськополянської сільради від 16 жовтня 2009 року № 47-1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 0,2269 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , розроблену ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; надано ОСОБА_1 у власність вказану земельну ділянку із зазначеним цільовим призначенням, площею 0,2269 га; доручено регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» заповнити бланки державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,2269 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та зазначено про необхідність передачі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 на зберігання до управління Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області. За даними державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Руськополянської сільради Черкаського району від 16 жовтня 2009 року № 47-1, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,2269 га за вказаною вище адресою (серія ЯИ № 913038) з присвоєним кадастровим номером 7124985200:02:004:0476. Постановою Черкаського райсуду Черкаської області (справа № 2а-2/2011) від 20 січня 2011 року визнано недійсним рішення 43 сесії 5 скликання Руськополянської сільради від 03 квітня 2009 року № 43-19 «Про затвердження актів погодження меж земельних ділянок» та рішення Руськополянської сільради від 16 жовтня 2009 року № 47-1 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,2269 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане судове рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року. 17 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області і просив повідомити йому, які саме на даний час в державному кадастрі зазначені координати кутів повороту меж вказаної земельної ділянки та на підставі чого були змінені координати кутів повороту меж земельної ділянки. 01 липня 2016 року Управлінням ОСОБА_1 надано відповідь № М-130/0-141/19-16, повідомлено, що наданий ним каталог координат не відповідає каталогу координат, що наявний в Державному земельному кадастрі станом на 01 липня 2016 року. Крім того, зазначено, що підставою зміни координат поворотних точок була технічна документація із землеустрою, розроблена ТОВ «Геоверв», в якій зазначено, що 11 січня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до організації стосовно розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 . При розробці цієї документації системою був виявлений перетин ділянки з ділянкою ОСОБА_1 . На звернення ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру від 19 липня 2016 року, йому 10 серпня 2016 року надана відповідь, що координати земельної ділянки за кадастровим номером 7124985200:02:004:0476 були змінені 17 березня 2016 року кадастровим реєстратором Максимовою О.В. на підставі звернення заявника від 17 березня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 08 лютого 2016 року ТОВ «Геоверв», яка посвідчена сертифікованим спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_4 . Крім того, встановлено, що 15 березня 2016 року ТОВ «Геоверв» подало до Управління Держгеокадастру заяву про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру, в якій зазначено, що є необхідність виправити помилку, допущену у координатах поворотних точок меж земельної ділянки за кадастровим номером 7124985200:02:004:0476 щодо земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 , внаслідок помилки у документації із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку, площею 0,2269 га ОСОБА_1 . Відповідно до пояснювальної записки, складеної і оформленої за матеріалами технічної документації, інженером-землевпорядником ОСОБА_4 , вбачається, що 11 січня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до організації ТОВ «Геоверв» стосовно розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_2 . При розробці даної документації системою був виявлений перетин ділянки з ділянкою під кадастровим номером 7124985200:02:004:0476, яка належала ОСОБА_1 згідно державного акта від 20 листопада 2010 року № 913038 Дана приватизація була виконана за постановою КМУ від 05 серпня 2009 року №

844. Акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі з суміжними землевласниками та землекористувачами не підписувався, що є обов`язковим при проведенні кадастрових зйомок згідно із ст. 198 ЗКУ. Оскільки постановою Черкаського райсуду від 20 січня 2011 року скасовано рішення, на підставі якого виготовлений державний акт, що веде за собою недійсність державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 листопада 2010 року № 913038. На підставі вказаних обставин розроблено технічну документацію щодо відновлення меж земельної ділянки, площею 0,2269 га, а саме, - зміна координат. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позову з огляду на те, що відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними та такими, що порушили права позивача. Доводи ОСОБА_1 та його представників про те, що дії державного кадастрового реєстратора Максимової О.В., які вона здійснила в межах своїх повноважень 17 березня 2016 року, потягли для нього негативні наслідки у вигляді звуження його права власності щодо земельної ділянки, а саме, стосовно її розмірів, - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Державний кадастровий реєстратор Максимова О.В. при зазначених вище обставинах лише внесла зміни на підставі файлів, що були надані землевпорядною організацією ТОВ «Геоверв» про виявлені помилки у документації із землеустрою, виготовленої у 2016 році, а не сама особисто змінила координати поворотних точок меж земельної ділянки за кадастровим номером 7124985200:02:004:0476. Дані обставини підтверджуються дослідженими доказами. Крім того, судом встановлено, що реєстратор Максимова О.В. перевірила лише кількість, перелік наданих ТОВ «Геоверв» документів, які надійшли через Центр з надання адміністративних послуг, повноту їх оформлення, тобто перевірила відповідність поданих документів вимогам законодавства, оскільки вона не уповноважена перевіряти достовірність та дійсність інформації, що міститься у технічній документації. У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності дій відповідача по внесенню змін до Державного земельного кадастру щодо правильного місця розташування земельної ділянки позивача. Разом з тим, з висловлених позивачами у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення його права на земельну ділянку, яке полягає у перенесенні його земельної ділянки на інші координати. Відносини, пов`язані з встановленням меж земельних ділянок регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені порушенням права власності позивачів на земельні ділянки, межі яких, на думку позивачів, змінено, внаслідок дій відповідача. Таким чином, правовідносини між позивачем і відповідачем у цій справі є похідними від правовідносин щодо встановлення меж земельних ділянок між власниками суміжних земельних ділянок. Відтак, цей спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність дій відповідача по внесенню змін до Державного земельного кадастру щодо правильного місця розташування земельних ділянок та зобов`язання відповідача привести дані Державного земельного кадастру у відповідність з фактичним місцезнаходженням земельних ділянок, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 810/211/18. За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між позивачем та третіми особами стосовно меж їх земельних ділянок. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги. Касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - скасувати із закриттям провадження у справі. Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року скасувати і провадження у справі № 711/7965/16-а закрити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук , Судді Верховного Суду