Постанова 4854 № 400/172/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/172/20 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. Дата і місце ухвалення 23.03.2021р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року по справі №400/172/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про скасування висновку, В С Т А Н О В И В: В січні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: - скасувати висновок, затверджений наказом начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 10.12.2019 року № 174-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В»» в частині застосування до ОСОБА_1 негативної оцінки; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Держпраці в Миколаївській області від 11.12.2019 року №176-ос «Про припинення державної служби»; - відшкодувати матеріальну шкоду внаслідок не отриманої заробітної плати відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржуваний висновок та наказ, поновив позивача на раніше займаній посаді, стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020р. рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року залишено без змін. 26.01.2021р. до суду першої інстанції надійшла заява Управління Держпраці у Миколаївській області про перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами, в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку відповідач має виплати на користь позивача. В обґрунтування вказаної заяви, посилається на виплату позивачу в період вимушеного прогулу допомоги по безробіттю у сумі 56 410,28грн. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року Управлінню Держпраці у Миколаївській області відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Вирішуючи вказану вище заяву, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не містить положень щодо зменшення розміру середнього заробітку, нарахованого за час вимушеного прогулу, на суми отриманого доходу з інших джерел, в тому числі і в якості допомоги по безробіттю. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Управління Держпраці в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не врахував, що про факт перебування позивача на обліку в центрі зайнятості Управлінню стало відомо лише 14.01.2021 р., після отримання претензії Первомайської міжрайонної філії Миколаївського ОЦЗ. Вказаний факт має істотне значення, оскільки на теперішній час відповідач має повернути 56 410,28грн. бюджетних коштів. Вказані кошти будуть виплачені Первомайській міжрайонній філії Миколаївського ОЦЗ з тієї ж самої статті розходів, що і заробітна плата співробітникам Управління. Внаслідок приховування позивачем інформації про своє перебування на обліку в центрі зайнятості, останній отримав подвійну оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призвело до необґрунтованої розтрати бюджетних коштів, в результаті якої інші співробітники Управління недотримують свою заробітну плату, оскільки сума 56 410,28 грн. це місячна заробітна плата шести співробітників Управління. На підставі викладеного, апелянт просить переглянути рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року за нововиявленими обставинами, в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до частини 2 цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. З аналізу наведених норм вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник послався на абз.7 ч.1 ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким передбачено що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Відповідно до абз.2 ч.4 ст.35 вказаного Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Надаючи оцінку таким доводам заявника, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Аналіз наведеної статті КЗпП України дає підстави для висновку, що у разі незаконного звільнення особи з займаної посади орган, що розглядає трудовий спір, зобов`язаний вирішити питання щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу незалежно від факту отримання такою особою у вказаний період будь-яких інших доходів. Чинне законодавство не містить положень щодо зменшення розміру середнього заробітку, нарахованого за час вимушеного прогулу, на суми отриманого доходу з інших джерел, в тому числі і в якості допомоги по безробіттю. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16, постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16. З огляду на вищенаведене та враховуючи, що отримана позивачем в період вимушеного прогулу допомога по безробіттю не впливає на розмір визначеної до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Управління Держпраці у Миколаївській області про перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.