Ухвала КАС ВС № 400/172/20

УХВАЛА 15 лютого 2021 року м. Київ справа № 400/172/20 адміністративне провадження № К/9901/3441/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 400/172/20 за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Козловського Юрія Анатолійовича, начальника відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Миколаївській області Миряна Володимира Федоровича та Управління Держпраці у Миколаївській області про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, відшкодування матеріальної шкоди внаслідок не отриманої заробітної плати, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Козловського Юрія Анатолійовича, начальника відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Миколаївській області Миряна Володимира Федоровича та Управління Держпраці у Миколаївській області про скасування висновку, затвердженого наказом начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 10.12.2019 року № 174-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В»» в частині застосування до ОСОБА_1 негативної оцінки; визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління Держпраці в Миколаївській області від 11.12.2019 року №176-ос «Про припинення державної служби»; відшкодування ОСОБА_1 матеріальну шкоду внаслідок неотриманої заробітної плати відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок, затверджений наказом начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 10.12.2019 року № 174-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В»» в частині застосування до ОСОБА_1 негативної оцінки. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці в Миколаївській області від 11.12.2019 року №176-ос «Про припинення державної служби». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Миколаївській області. Стягнуто з Управління Держпраці у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99 889, 16 грн. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управлінням Держпраці у Миколаївській області подано касаційну скаргу. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. У касаційній скарзі як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник наводить пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак скарга не містить зазначення та обгрунтування підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 КАС України, що свідчить про невиконання обов`язку щодо викладення підстав для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд зауважує, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України . Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 400/172/20 за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Козловського Юрія Анатолійовича, начальника відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Миколаївській області Миряна Володимира Федоровича та Управління Держпраці у Миколаївській області про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, відшкодування матеріальної шкоди внаслідок не отриманої заробітної плати - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська