Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2922/18

Дата документу 06.07.2021 Справа № 336/2922/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний номер справи № 336/2922/18 Провадження № 22-ц/807/2041/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Бабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 про встановлення розміру заборгованості по аліментам,- В С Т А Н О В И В : У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що на підставі виконавчого листа, виданого 15 березня 2005 року на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яке здійснюється Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Розрахунок заборгованості по аліментам, що здійснений державним виконавцем в цьому провадженні, є таким, що не відповідає заборгованості, яка існує фактично. Така ситуація сталася тому, що державним виконавцем втрачено копії чеків про переказ аліментів, які позивач регулярно надавав уповноваженим особам відділу державної виконавчої служби з початку 2005 року по 2016 рік, а також у зв`язку з неврахуванням державними виконавцями відомостей з Державної фіскальної служби та управління Пенсійного фонду про розмір заробітної плати, яку офіційно отримує позивач, постійно з 2006 року працюючи у приватному підприємстві «Діджетек». Протягом вказаного періоду позивач добровільно щомісячно сплачує ОСОБА_2 аліменти у присудженій судовим рішенням частці від його заробітку. Заборгованість зі сплати аліментів державні виконавці Комунарського, Олександрівського, Шевченківського відділів державної виконавчої служби почали нараховувати з 2012 року, проте заборгованість у вказаному році становила лише 38 грн. 77 коп., яку він погасив вже в наступному 2013 році, переплативши понад належні до сплати суми 558 грн. 38 коп. Стан виконання ним зобов`язань зі сплати аліментів з 2012 року по день його звернення до суду з позовом виглядає таким чином. При доході у 16741 грн. 75 коп., отриманому ним у 2012 році, розмір належних до сплати аліментів становив 4185 грн. 44 коп., з яких він сплатив 4146 грн. 67 коп. Несплачені у 2012 році 38 грн. 77 коп. він погасив в наступному 2013 році, при цьому за умови отримання ним річного доходу в сумі 15282 грн. 50 коп. та належних до сплати аліментів в сумі 3820 грн. 63 коп. він сплатив 4379 грн., переплативши суму в 555 грн. 38 коп. Дохід у 2014 році становив 5610 грн. 78 коп., тому розмір належних до сплати аліментів дорівнював 1402 грн. 70 коп. Фактично ж позивачем в цьому році було сплачено 4743 грн. аліментів, що більше, ніж належало до сплати, на 3340 грн. 31 коп. Отримані ним у 2015 році доходи становили 15360 грн., з яких він повинен був сплатити аліментів в сумі 3840 грн. Фактично сплативши на утримання доньки 4834 грн. аліментів, він переплатив 994 грн. Дохід у 2016 році обчислювався сумою 19693 грн. 95 коп., з яких суму належних до сплати аліментів утворювали 4932 грн. 49 коп. Сплативши фактично 5460 грн. аліментів, позивач переплатив 536 грн. 51 коп. При доході у 2017 році в 28800 грн. він повинен був сплатити аліментів на суму 7200 грн., проте фактично сплатив 8014 грн., переплативши понад належну суму 814 грн. Дохід у першому кварталі 2018 року становив 8995 грн. 86 коп., тому до сплати належали 2248 грн. 97 коп. аліментів. Позивач фактично сплатив 5580 грн., переплативши 3331 грн. 01 коп. Усього за вказаний період переплата позивача відповідно до його розрахунку становить 9535 грн. 46 коп. Під час обчислення розрахунку зі сплати аліментів державні виконавці не мали права застосовувати показник середньої заробітної плати для робітників певної місцевості, який вони і покладали в основу розрахунку, оскільки позивач за період існування виконавчого провадження мав стабільний дохід, про який звітував уповноваженим державним структурам та з якого сплачував податки. Ігноруючи його численні заяви державні виконавці Шевченківського ВДВС в черговий раз порушили його права склавши та надавши ОСОБА_2 розрахунок заборгованості станом на грудень 2017 року на суму 55370,36 грн. з яким позивач категорично не погоджується. У зв`язку із викладеним просить встановити, що заборгованість зі сплати аліментів, що стягуються на виконання виконавчого листа № 2-1667/05 від 15.03.2005 року, станом на 31 грудня 2017 року у боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 відсутня. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи не досліджено докази, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач як платник аліментів з 2006 року до 2017 року мав постійний заробіток, працював на посаді директора в ПП «Діджитек» та перераховував аліменти у частці від заробітної плати. У зв`язку з чим державними виконавцями при складанні розрахунку заборгованості, як базу для нарахування розміру аліментів помилково використовувався показник середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що є порушенням ч. 2 ст. 195 СК України. Як зазначає апелянт всім державним виконавцям, було відомо про його офіційне працевлаштування, а матеріали справи не містять доказів звернення до нього виконавців з вимогою про надання відомостей про місце його працевлаштування. Також скаржник вважає, що державний виконавець не має права визначати платнику аліментів розмір заборгованості виходячи із середньої заробітної плати, включно і у той період коли виконавець не зміг з будь-якої причини отримати інформацію про місце роботи платника аліментів чи не звертався до нього чи ігнорував надані ним довідки. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідачами відзиви на апеляційні скарги до суду надані не були, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, повідомлені про місце, час та дату розгляду справи. Причини неявки не повідомили, Будь-яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не подавали ( а.с.226-228). Колегія суддів, ураховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справи за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 09.03.2005 року було стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 09.03.2005 року. Рішення набуло законної сили 11.04.2005. З повідомлення про хід виконання № 208/12 від 22.01.2013 вбачається що виконавчий лист № 2-1667, виданий 15.03.2005 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, перебував на виконанні в Комунарському ВДВС ГУЮ у Запорізькій області та надійшов на виконання з Шевченківського ВДВС 04.09.2012, із заборгованістю станом на 01.09.2012 в сумі 4768,00 грн. (а.с. 5). 28.09.2015 державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЗМУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону від 06.06.2015. Як визначено вказаною постановою, заборгованість станом на 01.09.2015 становить 24169,80 грн. (а.с. 161). З повідомлення про хід виконання № 1831/4 від 19.04.2017 вбачається, що виконавчий лист № 2-1667, виданий 15.03.2005 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 також перебував на виконанні в Олександрівському ВДВС м. Запоріжжя. Під час проведення виконавчих дій було встановлено, що боржник працевлаштований в ПП «Діджитек», юридична адреса: АДРЕСА_1 . Виходом державного виконавця за вказаною адресою встановлено, що підприємство відсутнє, діяльність не веде, що підтверджено актом державного виконавця. ДПІ у Олександрівському районі інформацію на запит державного виконавця не надало, відповідь від Пенсійного фонду на запит державного виконавця не надійшла. Державним виконавцем Олександрівського ВДВС складено довідку-розрахунок щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-1667 від 15.03.2005 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 . У довідці вказано, що згідно постанови Шевченківського ВДВС ЗМУЮ заборгованість станом на 01.09.2015 становить 24169,80 грн. Заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.04.2017 за вказаним виконавчим листом складає 43603,97 грн. Як зазначено у довідці, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи відомостей про отримання доходів боржника, заборгованість нарахована виходячи з середньомісячної заробітної плати в Запорізькій області. 19.04.2017 державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, було прийнято постанову про передачу виконавчого провадження до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя за місцем реєстрації ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 17.02.2017 та зазначено, що заборгованість станом на 19.04.2017 складає 43603,97 грн. Як було передбачено п. 3.18.1. «Інструкції з організації примусового виконання рішень» в редакції від 01.09.2015, при завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору. Аналогічні положення були передбачені ч. 2 п. 20 Інструкції в редакції від 05.10.2016. Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається з наявних матеріалів, заборгованість позивача ОСОБА_1 з аліментів станом на 01.09.2015 у сумі 24169,80 грн. була визначена постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ від 28.09.2015, а заборгованість станом на 19.04.2017 у сумі 43603,97 грн. постановою державного виконавця Олександрівського ВДВС від 19.04.2017. Жодна із зазначених постанов не скасована та не визнана у встановленому законом порядку протиправною. На час розгляду справи судом першої інстанції на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало зведене виконавче провадження № 56076824(з) з примусового виконання рішень: - Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку (виконавчий лист № 2-1667/2005 від 15.03.2005); - Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 640 грн. (виконавчий лист № 336/1849/17); про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат, зумовлених хворобою дитини, в сумі 30000 грн. (виконавчий лист № 336/1849/17 від 20.02.2018); - Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат, зумовлених хворобою дитини, в сумі 29425 грн. 78 коп. (виконавчий лист № 336/491/18 від 03.08.2018); - Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 704 грн. (виконавчий лист № 336/491/18 03.08.2018) (а. с. 70, 108). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як платник аліментів, не надав державному виконавцю відомостей про працевлаштування або отримання іншого доходу, що і стало підставою для застосування показника середньої заробітної плати працівника даної місцевості. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено ч. 2 п. 26 постанови Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні. У вказаній категорії справ особа вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах, що узгоджується з пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 (з відповідними змінами) і підтверджується судовою практикою Верховного Суду (зокрема в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20). Як вбачається з матеріалів справи, лише 18.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського ВДВС із клопотанням про перерахунок розміру заборгованості по аліментах з врахуванням розміру його заробітної плати та квитанцій про фактичні оплати аліментів на користь стягувача. Інформація про більш ранні звернення ОСОБА_1 до державного виконавця з вказаною інформацією у справі відсутня. Проте, вказана заява за своїм змістом не підтверджує факту надання державному виконавцю Шевченківського ВДВС інформації про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 . Як вбачається із клопотання ОСОБА_1 , яке було подано ним до Шевченківського ВДВС 18.01.2018, додатком до нього є відомості з державного реєстру ФОПП від 05.07.2017 (а.с. 16). За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, це документ у паперовій або електронній формі, сформований за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з реєстру, які є актуальними на дату та час формування витягу. Витяг містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію. Такий витяг не міг містити інформації про розмір доходів ОСОБА_1 і, відповідно, не був підставою для проведення перерахунку заборгованості з аліментів. Долучені до позову відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів сформовані 15.03.2018 та Довідка про доходи № 1 від 17.05.2018, очевидно не могли бути подані боржником до Шевченківського відділу ДВС 18.01.2018, раніше їх формування. 23.04.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області було складено розрахунок заборгованості по аліментам, на підставі виконавчого листа № 2-1667/05, виданого 15.03.2005 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Як зазначено в розрахунку 15.03.2018 боржником надано квитанції про сплату аліментів за період з 2005 року по 2018 рік на загальну суму 46454 грн. на підставі чого державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості по аліментам за весь період. Відповідно до вказаного розрахунку заборгованість за вказаним виконавчим документом станом на 23.04.2018 (включно) складає 55823,29 грн. (а.с. 157). Як вбачається з листа Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя від 24.09.2018 № 32176/4, в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 56076824(з) ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України було проведено електронні торги по реалізації рухомого майна належного боржнику (лот № 220896) та нерухомого майна 1/4 частини трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 (стартова ціна 91876,23 грн.). Згідно протоколу № 356880 проведення торгів від 10.09.2018 торги з реалізації вказаного нерухомого майна не відбулись, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Вказане нереалізоване майно було передано стягувачу ОСОБА_2 на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості від 19.09.2018 за ціною третіх електронних торгів, а саме 91876,23 грн. Залишок боргу за виконавчим провадженням станом на 24.09.2018 складає 2171,49 грн. (а.с. 70) На розгляді Апеляційного суду Запорізької області перебувала цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2018 року про примусове проникнення до житла боржника у справі за поданням старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 . Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, колегія суддів виходила з того, що у боржника наявні невиконані зобов`язання розмір яких станом на 01.12.2017 складає 55370,63 грн., від виконання яких боржник ухиляється, розмір заборгованості зі сплати регулярних платежів у їх відсутність, характеризується тенденцією до зростання, при цьому обраний державним виконавцем захід впливу на боржника є співмірним з порушеннями допущеними останнім. Також апеляційним судом було встановлено, що в ході виїзду за місцем проживання боржника 24 травня 2017 року, державним виконавцем боржнику залишений виклик про необхідність явки до відділу державної виконавчої служби 30 травня 2017 року, а 3 серпня 2017 року виклик на 4 серпня 2017 року, проте ОСОБА_1 за вказаними викликами не з`явився. 31 липня 2017 року державним виконавцем направлено вимогу, яку проігноровано боржником, про зобов`язання з`явитися до відділу. 8 вересня 2017 року, 18 жовтня 2017 року боржнику направлені виклики до відділу виконавчої служби, які отримані ОСОБА_1 , але він до відділу не з`явився. (а.с. 105-107). Також на розгляді Запорізького апеляційного суду перебувала справа ЄУН № 336/2923/18 пр. № 22-ц/807/466/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2018, у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя Логвіна О.І. про опис та арешт майна. За результатами розгляду вказаної скарги було ухвалено постанову від 05 березня 2019 року. Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів виходила з того, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам станом на 27.09.2017 складав 52016,13 грн. а станом на 01.12.2017 розмір заборгованості збільшився до 55370,36 грн., при цьому розрахунки державного виконавця Безуглим О.О. не спростовані, а доводи апелянта є неспроможними (а.с. 103-104). Частиною 1,3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 07.06.2018 передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Як передбачено ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 17.02.2017, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 та 14 частини 3, статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування(у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Відповідно до положень п. 4-6 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний, зокрема повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. За статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з досліджених матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 був обізнаний як про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини так і про наявність виконавчого провадження з виконання зазначеного судового рішення. При цьому ОСОБА_1 до органів виконавчої служби не з`являвся, ігнорував виклики державних виконавців, що серед іншого направлялись рекомендованою кореспонденцією, як за місцем його проживання так і за юридичною адресою ПП «Діджитек», директором якого є апелянт. Наведене підтверджено змістом постанови Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2018 року у справі № 336/4713/17 ЄУН № 22-ц/778/1445/18 (а.с. 105). Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Як передбачено ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доводи апеляційної скарги про те, що всі державні виконавці були обізнані про його місце роботи в ПП «Діджитек» відхиляються судом, як такі, що протирічать дослідженим матеріалам справи, з яких вбачається, що дії спрямовані державним виконавцем на встановлення інформації щодо розміру доходів ОСОБА_1 з підстав, що не залежали від нього, виявились безрезультатними. Так, вимога державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя щодо надання ПП «Діджитек» довідки про доходи ОСОБА_1 , не була виконана через відсутність ПП «Діджитек» за юридичною адресою АДРЕСА_1 . А, органи ДФС на запит про надання інформації надали формальне повідомлення про неможливість надання відповіді на запит в паперовій формі. (а.с. 168-172). Крім того, ОСОБА_1 до позовної заяви та апеляційної скарги не було надано доказів, що ним, як боржником у виконавчому провадженні, в період з 2006 року до 31 грудня 2017 року надавались державному виконавцю довідки з місця роботи, із зазначенням розміру його фактичного доходу, у зв`язку із чим колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя, здійснюючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, правильно виходив із даних середньомісячної заробітної плати працівника для даної місцевості у відповідний період. Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленими у постанові від 22 червня 2020 року у справі № 753/92/18. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновки суду першої інстанції про безпідставність вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 липня 2021. Головуючий: Кримська О.М. Судді: Дашковська А.В Кочеткова В.І.