Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/3116/20

Дата документу 13.01.2021 Справа № 336/3116/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/3116/20 Головуючий у 1 інстанції Дацюк О.І. Провадження №22ц/807/137/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В. Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 08 жовтня 1999 року перебувала з ОСОБА_1 у шлюбі, від якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2001 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 12 грудня 2000 року до повноліття доньки. ОСОБА_2 зазначала, що відповідач ОСОБА_1 аліменти за рішенням суду не сплачував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01 лютого 2020 року дорівнювала 125074,24 грн. За фактом несплати аліментів, 24 жовтня 2019 року Шевченківським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 164 КК України. 24 лютого 2020 року позивачем отримано постанову від 20 лютого 2020 року старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Федорової Я.М. про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з надходження 19 лютого 2020 року на депозитний рахунок відділу коштів від ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів за ВП № 10052547 в розмірі 125074,30 грн. Враховуючи формулу, наведену у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року: заборгованість за місяць необхідно помножена на кількість днів заборгованості та помножена на 1 %, та з урахуванням згідно розрахунку заборгованості державного виконавця, частково сплаченої відповідачем заборгованості у відповідні періоди, ОСОБА_2 розраховано розмір заборгованості за пенею, загальний розмір якої становить 2461955,49 грн. З урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно до якої розмір пені обмежується розміром суми заборгованості, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 125074,24 грн. та понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 7500 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів в сумі 125074,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 4500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації судовий збір в сумі 1250,74 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інтонації норм матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року та прийняти нову постанову якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що законодавець чітко визначив, що стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів застосовується лише у випадку наявності такої заборгованості, у зв`язку з чим додатково зазначив, що розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості (ч. 1 ст. 196 СК України). Зважаючи, що станом на 22 червня 2020 року (дата подання ОСОБА_2 до суду позовної заяви про стягнення з ОСОБА_4 пені за прострочення сплати аліментів) боргу у відповідача не існувала, виконавче провадження закрито у зв`язку зі сплатою аліментів у повному обсязі, судом першої інстанції невірно застосовано приписи ч. 1 ст. 196 СК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Зазначає, що законодавство покладає на особу зобов`язання своєчасно й у повному обсязі сплачувати аліменти. При цьому якщо аліменти стягуються за рішенням суду, то невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку має негативні наслідки у вигляді додаткової відповідальності (неустойка (пеня). Зобов`язання по сплаті заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов`язання сплати самих аліментів. Аналогічне правило, застосовується і до стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. У разі погашення основної суми заборгованості по аліментах, платник аліментів не звільняється від додаткової відповідальності, що полягає у необхідності сплатити неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів. В даному випадку заборгованість відповідача виникла через те, що платник вчасно не виконував покладений на нього обов`язок по утриманню доньки та не сплачував аліменти. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Статтею 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується таким чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць * кількість днів прострочення * 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно враховувати, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2001 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 12 грудня 2000 року до повноліття доньки (а.с. 11). З розрахунку заборгованості від 16 серпня 2019 року, складеного старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Кіорпе А.О., вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2019 року складає 162356,95 грн. (а.с. 16-19). З розрахунку заборгованості від 14 листопада 2019 року, складеного старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Кіорпе А.О., вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 жовтня 2018 року дорівнює 101354,79 грн. (а.с. 21-23). З розрахунку заборгованості від 13 лютого 2020 року, складеного старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Федоровою Я.М., вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2020 року на момент повноліття дитини складає 125074,24 грн. (а.с. 24-26). Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Федорової Я.М. від 20 лютого 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-109 виданого 29 січня 2001 року закінчено (а.с. 29-30). З відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області, вбачається, та визнається учасниками справи, що виконавче провадження закінчене у зв`язку з надходженням 19 лютого 2020 року на депозитний рахунок відділу коштів у розмірі 125074,30 грн. від ОСОБА_1 зі сплати заборгованості по аліментам, відповідно до розрахунку від 13 лютого 2020 року (а.с. 31-33). Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вбачається, що ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2007 року по жовтень 2018 року. Судом встановлено, та визнається учасниками справи, що станом на 22 червня 2020 року (день звернення ОСОБА_2 з позовом) заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня, виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 аліментних зобов`язань до повного погашення заборгованості у лютому 2020 року. Зокрема, з розрахунку державного виконавця вбачається, що відповідачем у рахунок аліментів сплачувалось по 100 грн. у: жовтні 2008 року; у листопаді 2008 року; у грудні 2008 року; у січні 2009 року; у серпні 2013 року; у жовтні 2013 року; у грудні 2013 року; у серпні 2014 року; у вересні 2014 року; у жовтні 2014 року; у грудні 2014 року; у лютому 2015 року; у березні 2015 року; у квітні 2015 року; у грудні 2016 року; у січні 2017 року; у березні 2017 року; у квітні 2017 року; у травні 2017 року; у червні 2017 року; у липні 2017 року; у жовтні 2017 року; у січні 2018 року; у лютому 2018 року; у березні 2018 року; у квітні 2018 року; у травні 2018 року; у червні 2018 року; у липні 2018 року; у серпні 2018 року; у вересні 2018 року, у жовтні 2018 року (а.с. 24-26). Отже, відповідачем сплата аліментів за спірний період здійснювалась не в повному обсязі та з простроченням строків сплати. При цьому, апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення обчислення неустойки (пені) за несплачені аліменти, разом з тим, колегія суддів вважає звернути увагу, що у вищевказаній постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятих постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16. Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, ОСОБА_2 в позовній заяві застосовано саме правило та формулу наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц). Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Колегією суддів враховано презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак, відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки. Оскільки не встановлено, що прострочення сплати аліментів стало можливим через несвоєчасну виплату відповідачеві заробітної плати чи пенсії, чи мало місце неправильне перерахування аліментів банківськими установами, то висновок суду першої інстанції щодо наявності вини відповідача у справі в простроченні сплати аліментів є вірним. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 що у зв`язку з відсутністю у нього заборгованості на час звернення ОСОБА_2 з позовом, у суду першої інстанції не було підстав стягувати з нього пеню за несвоєчасну сплату аліментів є безпідставними, та зводяться до незгоди з висновком суду. Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року (справа № 442/3023/16-ц, провадження № 61-392св17) судом зазначено, що, незважаючи на те, що станом на момент розгляду справи заборгованість зі сплати аліментів відсутня, проте відповідачем допущено прострочення зі сплати аліментів у певні періоди, і це є підставою для нарахування і стягнення з відповідача суми пені із наведенням відповідного розрахунку, помилковість обрахунку якого стороною заявником не доводиться. Також, аналогічного висновку про задоволення вимог про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за відсутності такої заборгованості на час вирішення спору, дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 521/14460/15-ц), та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа № 183/1433/17, провадження № 61-24218св18). Крім цього, колегія суддів вважає зазначити, що визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував саме порядок обчислення пені, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц), в якій також зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання вирішено аналогічно, проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. Отже, суд першої інстанції, з урахуванням встановленого факту неналежного виконання обов`язків зі сплати аліментів у відповідні періоди, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2020 року у цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 13 січня 2021 року. Головуючий: Судді: