Постанова 4807 № 336/8026/19

Дата документу 23.10.2020 Справа № 336/8026/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/8026/19 Головуючий у 1 інстанції Зарютін П.В. Провадження №22ц/807/2497/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2020року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Онищенка Е.А., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення. В обґрунтування своїх вимог зазначали, КП «Водоканал» як виконавець послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, надавав їх за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкають відповідачі. З питання переоформлення особистого рахунку відповідачі не звертались, у зв`язку з чим він оформлений на ім`я ОСОБА_4 . Зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користуються послугами КП «Водоканал», проте, оплату вносять не в повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01 лютого 2016 року по 31 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 17250,06 грн. Посилаючись на наведене, КП «Водоканал» просило суд стягнути на їх користь солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу у розмірі 17250,06 грн. за спожиту воду та послуги водовідведення та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Водоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у сумі 17250,06 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Водоканал» по 640,34 грн. в рахунок сплаченого судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є споживачами послуг КП «Водоканал», оскільки зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, одала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 , а отже, обов`язок щодо утримання майна, лежить саме на ньому, як на власнику. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, КП «Водоканал» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 1 Закону України №2189-VIII від 9 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законом. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно із статутом, основним видом діяльності КП «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та водовідведення (а.с. 7). Рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28 жовтня 1999 року встановлено, що збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал» (а.с.8). З матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Водоканал» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 4-5). З відомостей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №01?71/21306, № 01?71/21307, №01?71/21308 від 03.01.2020, вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 з 23.01.2008 по теперішній час, ОСОБА_1 з 28.11.1996 по теперішній час, ОСОБА_3 з 19.09.2012 по теперішній час (а.с. 21-23). Згідно із розрахунком заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, нарахування послуг здійснюється за кількістю зареєстрованих 3 особи, та за період з 01 лютого 2016 року по 31 жовтня 2019 року сума заборгованості за надані послуги складає 17250,06 грн. (а.с. 4-5). Сума заборгованості за вказаним розрахунком ОСОБА_1 не оспорюється. Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875- IV від 24 червня 2004 року - споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ст. 21 Про житлово-комунальні послуги» №1875- IV від 24 червня 2004 року виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Аналогічні положення містяться в ст.. 8 Закону України 2189-VIII від 9 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, та вноситься у встановлені строки. Статтею 64 ЖК УРСР врегульовано, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Відповідно до ст. 9 Закону України 2189-VIII від 9 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За вимогами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідачі зареєстрували своє місце проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про своє не проживання у вказаній квартирі постачальника послуг на протязі 2016-2019 років належним чином не повідомляли, реєстрацію свого місця проживання не змінювали. На час вирішення даного спору, матеріали справи не містять даних про реєстрацію місця проживання відповідача (проживання) за іншої адресою. За положеннями ст. 156 ЖК УРСР повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі як на підставу для скасування судового рішення та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог лише на те, що вона не є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути прийняті колегією до уваги, оскільки впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Інших доводів, в тому числі щодо розміру заборгованості, апеляційна скарга не містить. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 23 жовтня 2020року. Головуючий: Судді: