Постанова 4815 № 569/19343/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2021 року м. Рівне Справа № 569/19343/18 Провадження № 22-ц/4815/799/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" Даценко Н.А. на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2021 року, ухвалене в складі судді Левчука О.В., повний текст якого складено 02 квітня 2021 року у справі № 569/19343/18, в с т а н о в и в : Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні, задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відпусток в сумі 661 грн 57 коп. Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 01 квітня 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи доказів понесення судових витрат та проведення їх розподілу, шляхом прийняття додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укртелеком" про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 13000 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове яким додаткове рішення скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати у розмірі 13000 грн. є не співмірними та безпідставними. У відзиві на апеляційного суду позивач заперечує доводи останньої просить додаткове рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам додаткове судове рішення не відповідає. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав до суду копію акту № 2 прийому-передачі послуг з надання правничої допомоги згідно з договорами № 18-11/39 від 05.11.2018 та № 20-11/47 від 30.09.2020, у якому вказано, що витрати на правничу допомогу щодо розгляду даної справи становлять 13000 грн. та квитанції № 35 від 16.04.2019 року на суму 5000 грн., № 45 від 01.10.2020 на суму 4000 грн., № 52 від 22.03.2021 на суму 4000 грн. Установлено, що клопотання/заява про стягнення витрат на правову допомогу подано позивачем до суду 23 березня 2021 року. Рішення суду ухвалено 17 березня 2021 року. Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Апеляційний суд вважає, що оскільки, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивач у встановлений процесуальним законом строк не подав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, тому відсутні підстави для розгляду поданих разом з заявою про ухвалення додаткового рішення документів. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач пропустив строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та, як наслідок, підстави для розгляду поданих разом з заявою про стягнення витрат на правову допомогу документів відсутні, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 270, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" Даценко Н.А. задовольнити. Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи доказів понесення судових витрат та проведення їх розподілу, шляхом прийняття додаткового рішення залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 08 липня 2021року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Ковальчук Н.М. Боймиструк С.В.