Постанова 4857 № 500/78/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/78/21 пров. № А/857/10692/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Іщук Л.П. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Козівської селищної ради на рішенняТернопільського окружного адміністративного судувід 20 квітня 2021року (ухвалене головуючою-суддею Мартиць О.І., час ухвалення судового рішення 16 год 22 хв у м.Тернополі, повне судове рішення виготовлено 26 квітня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Козівського району Тернопільської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільського районуТернопільської області (далі Козівська селищна рада, відповідач) щодо не призначення та не виплати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області та зобов`язати Козівську селищну раду провести нарахування та виплату йому середньомісячної заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, починаючи з 27.11.2020 в сумі не менше 17220,00 грн щомісячно. Рішення Тернопільського окружного адміністративного судувід 20.04.2021 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Козівська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що гарантія щодо збереження середньої заробітної плати надається лише за умови неможливості реалізації гарантії щодо надання попередньої або рівноцінної роботи зі сторони установи, з якою позивач перебував у трудових відносинах. Така неможливість може бути підтверджена офіційними документами установи, до якої позивач звернувся з метою повернення на попередню роботу. Зазначає, що позивач у день припинення своїх повноважень сільського голови не подав до Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ заяву про намір повернутися на попереднє місце роботи, а одразу витребував довідку про те, що таке працевлаштування не можливе. Наведене свідчить про відсутність у позивача бажання повернутися на попереднє місце роботи та вказує на недобросовісний намір отримати кошти з державного бюджету. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, проте суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у його прийнятті, позаяк він не відповідає вимогам КАС України, оскільки у додатку до нього відсутні докази надсилання (надання) його копії іншим учасникам справи. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 17.06.2008 був звільнений з посади вчителя географії Козлівської ЗОШ І-IІІ ступенів у зв`язку з переходом на виборну посаду, згідно п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до наказу по Козівському райвно №131-К від 17.06.2008 та з 16.06.2008 по 27.11.2020 працював на посаді Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області. Згідно рішень І сесії VІІІ скликання Козівської селищної ради №2 від 27.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області» та №3 «Про початок повноважень Козівського селищного голови Тернопільського району Тернопільської області» повноваження позивача як Городищенського сільського голови Козівського району Тернопільської області підтверджуються записом у його трудовій книжці. Рішенням І сесії VІІІ скликання Козівської селищної ради №26 від 07.12.2020 почато процедуру реорганізації Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області шляхом приєднання до Козівської селищної ради (п.8 рішення). Визначено Козівську селищну раду правонаступником активів та пасивів, усіх майнових прав та обов`язків реорганізованих сільських рад Козівського району (п.22 рішення). Згідно довідки Козлівської загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів №25 від 30.11.2020, на даний час немає вакансії на працевлаштування на посаду вчителя географії і немає можливості запропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду. Листом відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області №918/06-09 від 15.12.2020 позивача повідомлено, що призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників не належить до компетенції відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації. 03.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Козівської селищної ради із заявою, в якій просив виплатити на період його працевлаштування середню заробітну плату, яку він одержував, працюючи на посаді сільського голови Городищенської сільської ради, що передбачено ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»№93-IVвід 11.07.2002 (далі Закон №93-IV), у зв`язку з неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи. До вказаної заяви позивачем було додано довідку Козлівської загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів №25 від 30.11.2020. Листом №01-1158/3-09 від 14.12.2020 відповідач фактично відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначивши при цьому, що довідка Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25 від 30.11.2020 про відсутність вакансії на працевлаштування на посаду вчителя географії не є підтвердженням неможливості працевлаштування позивача. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із зазначеним позовом. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував раніше на виборній посаді у Городищенській сільській раді Козівського району Тернопільської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців. Крім того, Законом №93-IV не передбачено обов`язку позивача доводити правомірність відмови попереднього роботодавця щодо працевлаштування, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати за період з 28.11.2020,відповідно до вимог ст.33 цього Закону. Також, суд першої інстанції вказав, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання Козівської селищної ради провести нарахування та виплату позивачу середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді Городищенського сільського голови на період працевлаштування з 28.11.2020, але не більше шести місяців. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№280/97-ВРвід 21.05.1997 (далі Закон №280/97-ВР), сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста та обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Згідно ч.1 ст.42 Закону №280/97-ВР,повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України«Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої тадругої статті 79 цього Закону. Частиною п`ятою статті 12 цього Закону передбачено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.33 Закону №93-IV,депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за змістом якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець гарантує колишньому депутату міської ради чи, як у даному випадку, сільському голові, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. Збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат міської ради, вжити заходи до його працевлаштування. Гарантія збереження середньої заробітної плати, яку голова сільської ради одержував на виборній посаді, можлива лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість забезпечення роботодавцем надання попередньої роботи (посади), а у разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Закон №93-IVпокладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого закінчився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Отже, чинним законодавством гарантується право депутата місцевої ради чи, у даному випадку, сільського голови на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування. Водночас, підставою для припинення таких виплат є працевлаштування колишнього депутата місцевої ради в період гарантованого шестимісячного строку для працевлаштування, виникнення права на пенсійне забезпечення, закінчення гарантованого шестимісячного строку для працевлаштування. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.08.2020, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Як видно з матеріалів справи, до обрання на виборну посаду сільського голови Городищенської сільської ради позивач працював на посаді вчителя географії Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та 17.06.2008 був звільнений у зв`язку з обранням головою Городищенської сільської ради на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, про що у трудову книжку позивача було внесено відповідний запис. У свою чергу, з довідки Козлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25 від 30.11.2020вбачається, що у роботодавця відсутня як можливість працевлаштувати позивача на попередній посаді, так і запропонувати іншу рівнозначну посаду. Отже, станом на день звернення позивача до Городищенської сільської ради його працевлаштування за попереднім місцем роботи є неможливим. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував раніше на виборній посаді Городищенської сільського голови, на період працевлаштування, але не більше шести місяців. Колегія суддіввважає необгрунтованими та безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу реалізації свого права на працевлаштування (звернення до підприємства, установи, організації чи до іншого роботодавця, реєстрація у державному центрі зайнятості, відсутність можливості працевлаштуватися, потреба у соціальному захисті), а також про протиправність відмови роботодавця у прийнятті на роботу виборного працівника після закінчення строку його повноважень та можливість судового розгляду такого спору, оскільки предметом даного спору є визнання протиправною бездіяльностіКозівської селищної ради щодо відмови у збереженні за позивачемсередньої заробітної плати (за шість місяців) та зобов`язання провести її нарахування та виплату, а не працевлаштування позивача. Крім того, Законом №93-IVне передбачено обов`язку позивача доводити правомірність відмови попереднього роботодавця щодо працевлаштування. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.10.2019 по справі №345/3102/16-а, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. З урахуванням встановлених судом обставин справи, беручи до уваги наведені вище норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачу у збереженні середньої заробітної плати, яку він одержував за роботу на виборній посаді, діяв всупереч вимогам ч.2 ст.33 Закону №93-IV, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав визнати таку бездіяльністьпротиправною та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді Городищенського сільського голови, на період його працевлаштування, починаючи з 28.11.2020 та до дати працевлаштування, але не більше шести місяців. Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 по справі «Кечко проти України» (п.23 рішення, заява № 63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Козівської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі №500/78/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 08.07.2021.