Постанова 4857 № 500/2644/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2644/21 пров. № А/857/19043/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борщівської міської ради Тернопільської області про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Осташ А.В., час ухвалення рішення: 11:37:14, місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту судового рішення: 27.09.2021, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Борщівської міської ради Тернопільської області про: - визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови Борщівської міської ради Тернопільської області № 172-к від 20 листопада 2020 року, яким її було звільнено з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету у зв`язку із закінченням повноважень виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання, на підставі рішення сесії Борщівської міської ради Тернопільської області від 20.11.2020 № 15 «Про утворення виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області, визначення його чисельності та затвердження персонального складу»; - поновлення її на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області з 20 листопада 2020 року; - стягнення на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2020 року по дату винесення рішення судом; - допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення її на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області з 20 листопада 2020 року та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць; - стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що звільнення позивача в даному випадку здійснювалось не з ініціативи власника, а згідно Закону №280, тому в даному випадку не підлягає до застосування гарантія, яка передбачена ч.3 ст.184 КЗпП України. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач виходячи із змісту ст.184 КЗпП України не мав права звільняти її в період вагітності та народження дитини, а пропозицій про подальше працевлаштування вона не отримувала. Вважає, що оскільки ні Закон №280, ні Закон №2493 не містить гарантій стосовно захисту прав та інтересів вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, то повинні застосовуватись вимоги ч. 3 ст. 184 КЗпП України. Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо доводів апелянта та просив залишити рішення суду без змін. Згідно п. 1 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання шляхом затвердження її на цій посаді рішенням Борщівської міської ради Тернопільської області зазначеного скликання від 16 січня 2017 року №11 «Про затвердження кандидатури на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчою комітету Борщівської міської ради Тернопільської області» (а.с. 10). 25 жовтня 2020 року в Україні були проведені вибори до органів місцевого самоврядування. За результатами цих виборів обрано нову Борщівську міську раду восьмого скликання та Борщівського міського голову. Рішенням Борщівської міської ради Тернопільської області від 20 листопада 2020 року №15 «Про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності та затвердження персонального складу» було створено виконавчий комітет цієї ради у кількості 31 чоловік у складі - міського голови, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, секретаря ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, старост та інших членів виконавчого комітету (а.с. 11-14). Розпорядженням Борщівського міського голови від 20 листопада 2020 року № 172-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача на підставі п.1 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування» було звільнено з посади керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету міської ради 20 листопада 2020 року у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання (а.с. 9). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2011 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III). Як передбачено статтею 3 Закону № 2493-III, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою. Згідно вимог ч. 1 ст. 20 Закону № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск. Відповідно до частини 8 статті 45 Закону № 280/97-ВР повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах. Вимогами ст. 50 Закону № 280/97-ВР передбачено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Статтею 51 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначеної статті дає однозначні підстави для твердження, що законодавець встановлює чіткий обов`язок щодо включення до складу виконавчого комітету посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету. Таким чином, керуючий справами (секретаря) виконавчого комітету обирається відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради та здійснює свої повноваження до припинення ним повноважень депутата ради відповідного скликання. Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов вірного висновку, що посада керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету є виборною посадою, на яку позивач була затверджена рішенням міської ради VІІ скликання і термін перебування на якій не може перевищувати строку повноважень ради та виконавчого комітету. Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначено на посаду керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання шляхом затвердження її на цій посаді рішенням Борщівської міської ради Тернопільської області зазначеного скликання від 16 січня 2017 року №11 «Про затвердження кандидатури на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області» Тобто позивач, займаючи посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, входила до складу виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області за законом в силу займаної посади та безвідносно до прийняття рішення щодо персонального введення до складу виконкому. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №812/363/18 (провадження №К/9901/58967/18). З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що після закінчення строку повноважень Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання та голови Борщівської міської ради Тернопільської області, позивач підлягала звільненню з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання. Таким чином, внаслідок прийняття рішення Борщівської міської ради Тернопільської області восьмого скликання першої сесії від 20.11.2020 №15 «Про утворення виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області, визначення його чисельності та затвердження персонального складу», строк повноважень позивача на виборній посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету припинився. Крім того, судом враховано, що рішенням Борщівської міської ради Тернопільської області від 20 листопада 2020 року № 6 «Про затвердження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області» призначено керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету Борщівської міської ради Тернопільської області восьмого скликання ОСОБА_2 (а.с. 108). Зважаючи на те, що посада позивача є виборною, а строк перебування на ній припинено у зв`язку із закінченням повноважень виконкому Борщівської міської ради Тернопільської області сьомого скликання, при цьому Борщівською міською радою не прийнято рішення про входження позивачки до нового персонального складу виконавчого комітету, то ОСОБА_1 підлягала звільненню із займаної посади відповідно до положень ст.51 Закону №280/97-ВР. Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №191/222/16-а (провадження №К/9901/17578/18) та від 04.07.2018 у справі №2-а/143/12. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на виборній посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету. Відтак, оскільки позивач підлягала звільненню з 20.11.2020 в силу вимог ч.1 ст.51 Закону №280/97-ВР, то розпорядження міського голови Борщівської міської ради Тернопільської області від 20.11.2020 №172-к «Про звільнення ОСОБА_1 » не порушує її прав, тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Колегія суддів також вважає безпідставним покликання позивача на те, що оскаржуване розпорядження прийнято у період перебування її у відпустці за вагітністю та пологами, оскільки підставою звільнення є визначений спеціальним законом юридичний факт набуття повноважень членами нового складу виконавчого комітету міської ради. Тобто спірні правовідносини врегульовано нормами спеціального Закону №280/97-ВР, а тому приписи ст. 184 Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають. Крім того, судом враховано, що звільнення позивача в даному випадку здійснювалось не з ініціативи власника (яким в даному випадку є міський голова), а в силу приписів Закону №280/97-ВР, тому в даному випадку не підлягає до застосування гарантія, передбачена ч.3 ст.184 КЗпП України. Судом також враховані правові висновки Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №503/314/16-а (провадження №К/9901/9268/18), згідно яких тимчасова не працездатність чи перебування у відпустці будь-кого із членів попереднього складу виконавчого комітету міської ради, на час набуття повноважень членами нового виконавчого комітету, не може бути перешкодою для припинення їх повноважень. Оскільки не підлягає задоволенню позовна вимога про поновлення на посаді, то відсутні підстави для задоволення похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.11.2020 та моральної шкоди. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що позовна заява не підлягала задоволенню. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 500/2644/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 01.06.2022.