Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3956/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3956/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс Михайло Богданович Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 07 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якому просило: - стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в сумі 165 751, 44 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується заборгованість на суму 165751,44 грн., (основний платіж), яка складається з таких платежів: - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 138962,24 грн. (основний платіж); - орендна плата з фізичних осіб 26789,20 грн. (основний платіж). У зв`язку з тим, що відповідач самостійно не сплачує узгоджену суму зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що податкові повідомлення були направлені позивачем на адреси: АДРЕСА_1 та на, АДРЕСА_2 , хоча ОСОБА_1 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту наявною в матеріалах справи. На адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, на підставі довідки про заборгованість платника податку встановлено, що станом на 29.07.2020 за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 165751,44 грн., (основний платіж), який складається з таких платежів: - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 138962,24 грн. (основний платіж); - орендна плата з фізичних осіб 26789,20 грн. (основний платіж) (а.с.3). Сума податкового боргу підтверджується карткою особового рахунку платника податків (а.с.7-10), податковими повідомленнями - рішеннями від 21.03.2018 № 0007160/5502-0214, № 2907-5502-0214, № 2906-5502-0214, від 04.03.2019 № 0007779-5506-0214, від 06.05.2019 № 59772-5506-0214, № 59773-5506-0214 (а.с.5-6) та податковою вимогою форми «Ф» від № 2185-17 від 22.12.2016 (а.с.4). Разом з тим, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог з огляду на те, що податковим органом надсилалася податкова вимога відповідачці, однак після направлення такої вимоги податковий борг не був сплачений у повному обсязі. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України, на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Так, Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено й вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з нормами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно пункт 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Відповідно до пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Положенням пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання регулюється статтею 58 ПК України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Статтею 266 ПК України врегулюванні питання податку на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки. Зокрема пунктом 266.2. цієї статті ПК України визначено об`єкти оподаткування цим податком, до яких віднесено об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1), та визначено об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп.266.2.2.). Так, положеннями підпункту 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно п.п. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Як встановлено з матеріалів справи податкові повідомлення-рішення №0007160/5502-0214 від 21.03.2018, №0007779-5506-0214 від 04.03.2019 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та податкові повідомлення-рішення №2907-5502-0214 від 21.03.2018, №2906-5502-0214 від 21.03.2018, №59772-5506-0214 від 06.05.2019, №59773-5506-0214 від 06.05.2019 з орендної плати з фізичних осіб направлялися надіслано контролюючим органом на адресу позивача: АДРЕСА_1 та на адресу - АДРЕСА_2 . Проте, з копії паспорта позивачки, доданої до матеріалів справи, встановлено, що місцем її прописки є АДРЕСА_3 . За даною адресою позивачка проживає з 11.01.2012 року. Таким чином, з наданих позивачем копій податкових повідомлень - рішень та оскаржуваної вимоги встановлено, що податковий орган направляв позивачці вказані документи на адреси: АДРЕСА_1 та на адресу - АДРЕСА_2 .. В той же час, податкові повідомлення - рішення податковим органом на належну адресу позивачки не направлялось, у зв`язку з чим позивачу вручені не були. А отже, позивачка була позбавлений можливості сплатити встановлену суму податкового зобов`язання, оскаржити рішення контролюючого органу чи надати документи, що підтверджують пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З огляду на вищевикладене, а також на те, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення не були надіслані ОСОБА_1 , внаслідок чого не отримані останньою, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення не можуть вважатися такими, що набули статусу узгоджених. Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 28 серпня 2018 року, справа № 802/467/16-а (адміністративне провадження № К/9901/28925/18). Відтак, враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення: №0007160/5502-0214 від 21.03.2018, №0007779-5506-0214 від 04.03.2019 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та податкові повідомлення-рішення №2907-5502-0214 від 21.03.2018, №2906-5502-0214 від 21.03.2018, №59772-5506-0214 від 06.05.2019, №59773-5506-0214 від 06.05.2019 з орендної плати з фізичних осіб позивачці не були надіслані належним чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкова вимога про стягнення податкового боргу в розмірі 165 751, 44 грн. прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі , або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до квитанції №0.0.2098377038,1 від 04.20.2021 року ОСОБА_1 за звернення до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1261 грн. 20 коп. Оскільки позовні вимоги задоволено, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1261 грн. 20 коп. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1261,20 ( одна тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.