Постанова 4851 № 536/1327/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 р.Справа № 536/1327/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора взводу № 2 роти № 4 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП - лейтенанта поліції Зубарева Станіслава Олеговича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Колотієвський О.О., м. Кременчук, повний текст складено 11.03.21 року по справі № 536/1327/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 2 роти № 4 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП - лейтенанта поліції Зубарева Станіслава Олеговича третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Інспектора взводу № 2 роти № 4 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП - лейтенанта поліції Зубарева Станіслава Олеговича (далі - інспектор Зубарев С. О., відповідач), третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - третя особа), в якій просив суд скасувати постанову серії ДПО18 № 968265 від 24.09.2020 інспектора взводу № 2 роти № 4 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП - лейтенанта поліції Зубарева Станіслава Олеговича, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову серії ДПО18 № 968265 від 24.09.2020 року інспектора взводу № 2 роти № 4 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Зубарева Станіслава Олеговича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за постановою серії ДПО18 № 968265 від 24.09.2020 року закрито. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи вказане рішення таким, що винесене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в адміністративному позові, як і в судовому засіданні, позивач не заперечував, що в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, він здійснював рух на транспортному засобі та здійснив обгін іншого транспортного засобу на мосту через р. Дніпро у м. Кременчуці, чим порушив п.п. 14.6 «г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, після чого був зупинений працівниками поліції, яким під час перевірки документів водія на неодноразову законну вимогу не пред`явив для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Усні пояснення водія факту вчиненого правопорушення не спростовували та свідчили про хибне тлумачення позивачем норм законодавства. Окрім того, водієві було роз`яснено, що він має право під час розгляду справи надавати докази, клопотання, пояснення, вимоги ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Повідомлено порядок оскарження та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, порядок та строки виконання постанови. На місці розгляду справи від надання письмових пояснень водій відмовився, жодних клопотань не заявляв. Жодних доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху на місці розгляду справи водій не надав. Таким чином, було прийнято до уваги порушення водієм ПДР України, враховано пояснення водія, які відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, з`ясовано всі фактичні обставини справи та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В свою чергу, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить суд скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2021 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. ОСОБА_1 подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції - повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2021 - без змін. Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Учасники справи повідомлялися про розгляд справи на електронні адреси. В апеляційній скарзі відповідач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. У запереченнях на апеляційну скаргу позивач також просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно з приписами ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 24.09.2020 відповідачем прийнято постанову серії ДП018 № 968265 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 23 год. 31 хв. в м. Кременчук на мосту через річку Дніпро, керуючи транспортним засобом WOLKSWAGEN-POINTER, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін, чим порушив п.п. 14.6 «г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та не мав при собі чинного полісу ОСЦПВ, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погодившись з постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в законодавстві України є вийняток із правила обгону на мосту, а саме, дозволяється обгін поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год, а тому інкриміноване правопорушення позивачу, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, не знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. При цьому, відповідач не надав суду доказів того, що здійснювалось складання протоколу щодо порушень правил дорожнього руху, чи відбувалось оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригоди, а тому вимога поліцейського для пред`явлення позивачем полісу обов`язкового страхування суперечила закону. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважає доведеним, що підстави для пред`явлення полісу обов`язкового страхування на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні, а тому не може бути наслідком притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, проте, дійшла інших висновків щодо мотивів їх задоволення, виходячи з такого. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДП018 № 968265 від 24.09.2020, інспектором Зубаревим С. О. встановлено, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 23 год. 31 хв. в м. Кременчук на мосту через річку Дніпро, керуючи транспортним засобом WOLKSWAGEN-POINTER, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін, чим порушив п.п. 14.6 «г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та не мав при собі чинного полісу ОСЦПВ, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП, настає в разі проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Відповідно до п.п. 14.6 «г» ПДР України обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, порушення позивачем п.п. 14.6 «г» ПДР України, зокрема, обгін на мосту. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Доказів вчинення правопорушення (відеозапис, обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення, за яке передбачена відповідальність згідно з ст. 122 КУпАП. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач сам визнав факт вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі № 177/525/17. Посилання апелянта на те, що позивачем не було доведено дотримання ним Правил дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, колегія суддів також уважає безпідставними, з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач вчинив усі передбачені чинним законодавством дії, на які він посилається в апеляційній скарзі, такі як роз`яснення водієві, що він має право під час розгляду справи надавати докази, клопотання, пояснення, вимоги ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Щодо порушення позивачем п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів зауважує на таке. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Відповідно до п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Вказаною нормою визначений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Отже, виходячи з викладеного, перевірка у особи наявності посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. В свою чергу, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки, визначеного п. 2.1 ПДР України переліку документів, обов`язково має передувати порушення водієм ПДР, скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.03.2019 в адміністративній справі № 686/11314/17, від 29.04.2020 в адміністративній справі № 201/16607/16-а. Також, відповідно до ст. 31 Закону України Про Національну поліцію, полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Як зауважує відповідач в апеляційній скарзі, підставою для зупинки транспортного засобу позивача та вимога щодо пред`явлення для перевірки, визначеного п. 2.1 ПДР України переліку документів, стало порушення водієм Правил дорожнього руху. В свою чергу, в ході розгляду справи не встановлено обставин, що автомобіль, яким керував позивач, був зупинений за наявності підстав, що визначені п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій таких доказів (як-то відеозапис, на якому зафіксовано порушення позивачем ПДР, обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) не надано. Отже, колегія суддів зазначає про відсутність належних та достатніх підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та зазначає про те, що відповідачем не надано жодних доказів порушення позивачем вимог п.п. 14.6 «г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та вимог п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови серії ДПО18 № 968265 від 24.09.2020 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення позовних вимог прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає зміні в цій частині. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора взводу № 2 роти № 4 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП - лейтенанта поліції Зубарева Станіслава Олеговича задовольнити частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2021 по справі № 536/1327/20 змінити в частині мотивів задоволення позову. В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2021 по справі № 536/1327/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич