Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 629/5031/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 р.Справа № 629/5031/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.09.2024, головуючий суддя І інстанції: ЦЕНДРА Н.В., м. Лозова по справі № 629/5031/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому просив суд: - скасувати постанову серія ЕНА №2796549 від 10.08.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження по справі. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 прим КУПАП та накладено штраф у розмірі 20400 гривень. Оскаржувана постанова складена по факту керування позивачем автомобілем будучи позбавленим права керування транспортними засобами за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року по справі №203/4300/23, чим порушив п. 2.1а ПДР України. Однак, про винесення постанови за ст.130 КУпАП позивачу стало відомо лише під час зупинки його працівниками патрульної поліції та складання на нього оскаржуваної Постанови за ч.4 ст.126 КУпАП. Як було виявлено під час ознайомлення з матеріалами судової справи, постанову за ч. 1 ст.130 КУпАП він не отримував, судом не викликався, участі у судовому процесі за ч.1 ст.130 КУпАП не приймав. Посвідчення водія у позивача працівниками поліції не вилучалось, копія протоколу не надавалась, протокол складався у його відсутності. За таких обставин у діях позивача щодо керування транспортним засобом відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутній один із обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення вина. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.09.2024 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що докази обізнаності позивача про наявність постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року про притягнення його до відповідальності внаслідок скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, в матеріалах справи відсутні. З огляду на встановлені у справі обставини, наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, слід вважати недоведеним. Також зауважив, що судом першої інстанції враховано, що постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 203/4300/23 від 12.09.2024, апеляційну скаргу представника позивача повернуто, проте судом не взято до уваги, що ДАС повернув апеляційну скаргу з формальних підстав, через невірний (на переконання суду) спосіб подання скарги та роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду із апеляційною скаргою в порядку, визначеному КУпАП. Одже, висновки суду першої інстанції були би зрозумілі, якщо ДАС повернув апеляційну скаргу з підстав не поновлення строків на апеляційне оскарження, а факт відсутності посилання у постанові на пропуск строків свідчить про поважність їх пропуску. Станом на час подання апеляційної скарги представником позивача повторно подана апеляційна скарга на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року з врахуванням висновків зроблених у постанові ДАС від 12.09.2024року. Враховуючи відсутність, на думку позивача, підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП на підставі постанови серії ЕНА №2796549 від 10.08.2024, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/4300/23 від 30.10.2023 позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17 000 грн. і позбавлено права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. В вище вказаній постанові зазначено, що «ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. ..Вина ОСОБА_1 підтверджується: рапортом співробітника поліції, відеозаписом.» Отже позивач знав, що буде розгляд справи щодо керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, та мав догадуватися, що його можуть позбавити права керування всіма видами транспортних засобів. Керування 10.08.2024 автомобілем позивач та його представник не заперечують. Так, безпосередньо ОСОБА_1 та його представником при обґрунтуванні апеляційної скарги (та позовної заяви) підтверджуєтся вчинення дії, яка вказує на порушення ПДР, що є одним із доказів адміністративного проступку. Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами. На 10.08.2024 позивач керував автомобілем за наявності постанови суду, яка забороняє йому таке керування, що підтверджує склад правопорушення. Апелянтом та його адвокатом не надано суду жодного доказу в підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин щодо начебто необізнаності про існування постанови суду про заборону керування автомобілем. Під час виявлення та фіксації правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за результатами такого розгляду інспектор Управління діяв в межах наданої йому компетенції, стягнення ним накладено в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за виявлене правопорушення, жодних вимог чинного законодавства він не порушував та виконував свої службові обов`язки з метою виконання завдань та функцій поліції. Таким чином, усі зазначені обставини свідчать про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Враховуючи вищевказане та відсутність будь-яких доказів апелянта з приводу заявлених в апеляційній скарзі вимог, відповідач вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник позивача надав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з оскарженням постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що розгляд апеляційної скарги напряму залежить від результатів розгляду справи № 203/4300/23 у ДАС. Відповідно до ст. 313 КАС України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди повинні організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року). Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь позивача обов`язковою, наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення справи та можливість розгляду цієї справи незалежно від результатів розгляду справи № 203/4300/23 Дніпропетровським апеляційним судом, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюєтьсяКолегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10 серпня 2024 року інспектором 2 взводу 4 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Ромейко О.В. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2796549 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.4 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. Судом також встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень Постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 203/4300/23 від 12.09.2024, апеляційну скаргу представника позивача повернуто. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова серії ЕНА №2796549 від 10 серпня 2024 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування відсутні. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч. 4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно приписів ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Відповідно до ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Згідно із п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засоб є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII. А саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух») При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. З урахуванням наведеного, вимога поліцейського надати документи для перевірки, зазначені в пункті 2.1 ПДР України відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо факту адміністративного порушення, колегія суддів зазначає наступне. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами. Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції. Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті. Диспозицією ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2024 інспектором взводу 2 роти 4 батальйону 3 Управління Ромейко Олександром Вікторовичем винесено постанову серія ЕНА № 2796549 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом NISSAN ALMERA, днз НОМЕР_1 , в м. Дніпрі, по вул. Філософська, в районі будинку 23, під час оформлення ДТП було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування ТЗ згідно постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Судовим розглядом встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023 року, визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Підвергнуто ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 10.11.2023. Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 203/4300/23 від 12.09.2024, апеляційну скаргу представника позивача повернуто. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Враховуючи зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що на час винесення постанови, яка є предметом спірних правовідносин, 10.08.2024 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем, тому в силу приписів ч. 4 ст. 126 КУпАП останнього правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не заперечує факт керування ним автомобілем 10.08.2024, проте вказує на те, що він не знав про існування судового рішення, яким його було позбавлено права керування транспортними засобами. Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне. За змістом ст. 9 КУпАП винним діянням (дія або бездіяльність), яке є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, є вчинення особою діяння умисно або з необережності. Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП не визначає наявності обов`язкової форми вини у вигляді умислу, а відтак такою нормою передбачена відповідальність і за вчинення відповідних діянь з необережності. Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції. З постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023 року у справі № 203/4300/23, вбачається, що 31.07.2023 о 08:30 годин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan н.з. НОМЕР_1 на вул.М.Руденка, 140 в м. Дніпрі з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродня блідість). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Вина ОСОБА_1 підтверджується: рапортом співробітника поліції, відеозаписом. Дана постанова набрала законної сили. В силу ч. 6 ст. 78 КАСУ, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів звертає увагу на те, що, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено накладання на водіїв альтернативного виду адміністративного стягнення або штрафу, або позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Штраф накладається одночасно із позбавленням права керування транспортними засобами. Таким чином, позивач, будучи особою, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, мав передбачити розгляд судом матеріалів адміністративної справи відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП та, відповідно, можливість за результатом такого розгляду, настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, зокрема накладення на нього штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Отже, позивач не був позбавлений можливості добросовісно користуватись процесуальними правами, зокрема, цікавитись, на якому етапі перебуває розгляд справи відносно нього, а також результатами такого розгляду. При цьому, суд звертає увагу на те, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Так, в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 у справі № 203/4300/23 було оприлюднено (забезпечено надання загального доступу) 01.11.2023. Але позивач до 10.08.2024 включно (більше 9 місяців) продовжував керувати транспортним засобом при прямій забороні суду це робити. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що представником позивача повторно подано апеляційну скаргу на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023, оскільки подання апеляційної скарги не спростовує факт керування позивачем автомобілем за наявності на той час постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення його права керування транспортними засобами. З урахуванням викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на 10.08.2024 позивач керував автомобілем за наявності постанови суду, яка забороняє йому таке керування, що підтверджує склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА №2796549 від 10 серпня 2024 року винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.09.2024 по справі № 629/5031/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко