Постанова 4814 № 554/3786/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/3786/21 Номер провадження 22-ц/814/1560/21Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПриватБанк» на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2021 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про затвердження нового штатного розкладу (скорочення штату) та рішення Наглядової ради Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», затверджене протоколом №3/21 від 25 січня 2021 року. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 у межах розгляду цивільної справи за його позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про затвердження нового штатного розкладу (скорочення штату) та рішення Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», затверджене протоколом №3/21 від 25 січня 2021 року, звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави із заявою про забезпечення позову, просив забезпечити позов шляхом встановлення заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії, направлені на звільнення або фактичне відсторонення від роботи ОСОБА_1 , та вчиняти дії, направлені на реалізацію наказу «Про затвердження нового штатного розкладу Центрального макрорегіонального управління (в частині Полтавського та Кременчуцького регіонів), Північного макрорегіонального управління (в частині м.Києва та Київської області), Південно-Східного макрорегіонального управління (в частині Криворізького регіону) від 11.02.2021 року вих. № E.17.U.0.0/4-6593725. В обґрунтування заявленої вимоги посилався на те, що співробітники відповідача активно впроваджують реорганізацію та попереджають робітників про скорочення їхніх посад і подальше звільнення. Позивач працює директором Полтавського головного регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк», яку скорочують, а відповідач намагається звільнити його на підставі п.1 ст.1 ст.40 КЗпП України. На час подачі позову до суду позивач перебуває на лікарняному і йому не було вручено попередження про звільнення, однак вважає, що в перший день його виходу на роботу після закінчення лікарняного його ознайомлять з наказом про скорочення, а через два місяці звільнять, і все це відбудеться під час слухання справи в суді та унеможливить виконання рішення суду у справі за його позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про затвердження нового штатного розкладу(скорочення штату) та рішення Наглядової ради. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії, направлені на звільнення або фактичне відсторонення від роботи ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили. Заборонено АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти дії, направлені на реалізацію наказу «Про затвердження нового штатного розкладу Центрального макрорегіонального управління (в частині Полтавського та Кременчуцького регіонів) Північного макрорегіонального управління (в частині м.Києва та Київської області), Південно-Східного макрорегіонального управління (в частині Криворізького регіону) від 11лютого 2021року вих.№E.17.U.0.0/4-6593725 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили. Ухвалу звернуто до негайного виконання. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , залишив поза увагою положення ч.10 ст.150 ЦПК України, якими не допускається вжиття заходів забезпечення позову, що за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Позивач не навів, а суд не виклав у своєму рішенні жодних аргументів та доводів, які підтверджують, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Звертається увага, що вжиті судом заходи забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність банка, оскільки внесення змін до штатного розпису, структури установи є беззаперечним правом власника. У відзиві ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 , просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Зокрема стверджується, що, заборонивши звільняти позивача, суд першої інстанції правомірно став на захист його трудових прав, які порушуються оскаржуваними управлінськими рішеннями відповідача. Звертається увага, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є відмінними від позовних вимог, отже доводи відповідача про те, що заходи забезпечення є вирішенням спору наперед, є безпідставними. Зупинення дії завідомо незаконних рішень відповідача не завдасть останньому жодної шкоди, тоді як невжиття таких заходів призведе до порушення трудових прав не тільки позивача, але й інших працівників банку. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав: Відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Октябрського районного суду м.Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про затвердження нового штатного розкладу (скорочення штату) та рішення Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», затверджене протоколом №3/21 від 25 січня 2021 року. Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 стверджує, що реалізація ухвалених керівництвом Банку рішень про зміну структури установи і, відповідно, штатних розкладів структурних підрозділів, матиме наслідком його звільнення. Оскільки позивач оскаржує законність зазначених рішень власника Банка у судовому порядку, то вважав за необхідне і доцільне зупинити їх реалізацію до ухвалення судом рішення по справі. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії (пункт другий частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа №761/39266/17) викладений правовий висновок про те, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. У цій справі предметом спору є визнання незаконним наказу АТ КБ "ПриватБанк" від 11 лютого 2021 року вих.№E.17.U.0.0/4-6593725 та рішення Наглядової ради АТ КБ "ПриватБанк", затверджене протоколом №3/21 від 25 січня 2021 року. Згідно змісту зазначених локальних нормативних актів у АТ КБ "ПриватБанк" запроваджуються зміни у структурних підрозділах, зокрема з 22 лютого 2021 року скорочуються усі посади філії «Полтавське головне регіональне управління», крім посади директора філії, яку займає позивач, а з 01 червня 2021 року скорочується у тому числі і посада директора філії «Полтавське головне регіональне управління». Відповідно до оскаржуваних локальних нормативних актів одночасно із скороченням посаду структурних підрозділах передбачено створення нових посад, які будуть запропоновані працівникам, посади яких скорочуються. Ухвалення рішень про зміни структури підприємства (установи), чисельності працівників, умов праці, тощо є виключним правом власника і суд не вправі втручатися у внутрішньогосподарську діяльність підприємства (установи), вирішуючи питання про законність та/або доцільність таких рішень. Зважаючи на доводи позивача про те, що ухвалені власником Банка рішення призведуть до незаконного звільнення позивача, суд у межах своїх повноважень вправі вирішувати лише питання щодо законності передбачених цими актами процедур звільнення та/або переведення працівників. Окрім того, спір, що розглядається судом першої інстанції не є трудовим, а тому у межах цього спору суд не вправі виносити судження щодо законності чи незаконності майбутніх можливих звільнень працівників відповідача. Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення про забезпечення позову не узгоджується із предметом позову та має наслідком втручання у внутрішньогосподарську діяльність банківської установи. З урахуванням наведеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» задовольнити. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення за недоведеністю. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2021 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду 07.07.2021 року Помічник судді Л.І.Лутицька