Постанова 4820 № 682/3740/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 682/3740/18 Провадження № 22-ц/4820/120/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г. за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_1 , представника АТ КБ «ПриватБанк» - Москалюк С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року (суддя Маршал І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку у зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі, в с т а н о в и в : У грудні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» номер Э.28.0.0.0./1-6573790 від 7 лютого 2017 року, її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вона вважала це порушенням своїх трудових прав і звернулася із позовом до суду. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року у позові було відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2018 року, її позов був задоволений. Зокрема в постанові було зазначено - скасувати наказ керівника напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПриватБанк» від 7 лютого 2017 року № 24 Э.28.0.0.0./1-6573790 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого касира - операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк». Постанова суду підлягала негайному виконанню, так як це поновлення працівника на роботі. Так як, рішення суду добровільно не виконувалося, позивачка звернулася з заявою до Ізяславського районного суду Хмельницької області, про надання їй виконавчого листа для примусового виконання рішення суду про поновлення на її на роботі. Позивач стверджує, що поновлена на роботі вона не була, тобто рішення суду не виконувалося. У зв`язку з цим позивач просила суд стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виконання постанови апеляційного суду від 22 березня 2018 року про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі за період з 7 лютого 2017 року по 31 травня 2018 року. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року в позові відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає вказане рішення необґрунтованим, не дослідженим. Посилається на те, що висновок суду першої інстанції, щодо пропуску строку для звернення до суду із заявленим позовом, є недолугим, оскільки в даному випадку з боку відповідача має місце порушення законодавства про оплату праці, а тому згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення з вимогами про стягнення заробітної плати є необмеженим. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким, що ухвалене на підставі всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» номер Э.28.0.0.0./1-6573790 від 7 лютого 2017 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 44). 22 березня 2018 року постановою апеляційного суду Хмельницької області було скасовано рішення Ізяславського районного суду від 13 грудня 2017 та ухвалено нове рішення: позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ керівника напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПриватБанк» від 7 лютого 2017 № 24 Э.28.0.0.0/1-6573790 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк». Рішення судом ухвалено за присутності позивачки та представника відповідача (а. с. 12-14). 7 червня 2018 року наказом № Э.28.0.0.0/1-6858259 ОСОБА_1 поновлено на роботі. Наказ про поновлення на роботі було направлено на адресу Позивача 8 червня 2018 року цінним листом за № 4902714630391 та згідно з даними із сайту «Укрпошта» вручено особисто 18 червня 2018 року (а. с. 46). 3 липня 2018 року заступником начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрите виконавче провадження про примусове виконання Виконавчого листа № 682/528/17 від 5 травня 2018 року, що видав Ізяславський районний суд Хмельницької області про виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а. с. 10). 3 вересня 2018 року державним виконавцем до Печерського управління поліції ГУНП в місті Києві направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності в порядку передбаченому статтею 382 КК України (а. с. 18, 90). Постановою від 5 жовтня 2018 року закінчено виконавче провадження ВП № 56683989 щодо виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, так як було встановлено, що Відповідно до ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (а. с. 18). Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 пропустила тримісячний строк для звернення до суду для захисту свого права на отримання середнього заробітку у зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Бачинська просила суд стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виконання постанови апеляційного суду від 22 березня 2018 року про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі за період з 7 лютого 2017 року по 31 травня 2018 року. Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Так, відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивача звільнено з роботи 7 лютого 2017 року. 22 березня 2018 року рішенням суду її звільнення визнано незаконним. 7 червня 2018 року відповідач поновив позивача на роботі. 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку у зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі. Тобто, ОСОБА_1 звернулась до суду з пропуском строку на звернення до суду. За таких обставин Хмельницький апеляційним суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду. Посилання апелянта, що висновок суду першої інстанції, щодо пропуску строку для звернення до суду із заявленим позовом, є недолугим, оскільки в даному випадку з боку відповідача має місце порушення законодавства про оплату праці, а тому згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення з вимогами про стягнення заробітної плати є необмеженим не може бути підставою для скасування рішення суду. Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, а не з вимогами про стягнення заробітної плати. Зазначена вимога не є спором про оплату праці. Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року рішення про стягнення з відповідача коштів не приймалось. Наказ відповідача від 7 червня 2018 року про поновлення позивача на роботі ОСОБА_1 не оскаржила. Відповідач виплатив ОСОБА_1 кошти за період з 7 лютого 2017 року по 31 травня 2018 року (а. с. 53 - 55, 165-166, 185 -186, 205, 210 -217). Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 20 січня 2020 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк