Постанова 4855 № 580/2097/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2097/21 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Земляної Г.В. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності та дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Черкаський завод телеграфної апаратури» (далі також - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Соснівського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошея Р.В. щодо не закінчення виконавчого провадження № 62255163 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області № Ю-1200-17-У, виданої 02 квітня 2020 року, про стягнення з ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на користь ГУ ДПС заборгованості у сумі 71 229,28 грн з підстав фактичного виконання рішення згідно із виконавчим документом за п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати вчинити дії щодо завершення виконавчого провадження № 6225163 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області № Ю-1200-17-У, виданої 02 квітня 2020 року, про стягнення з ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на користь ГУ ДПС заборгованості в сумі 71 229,28 грн з підстав фактичного виконання рішення згідно із виконавчим документом за п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; - визнати протиправними дії державного виконавця Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошея Р.В. щодо стягнення з рахунку НОМЕР_1 ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» в АБ «Південний» ( м. Одеса) коштів у сумі 7122,93 грн відповідно до платіжного доручення № 62255163 від 19 березня 2021 року та зобов`язати Соснівський районний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на користь ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» (код 14310069) зазначені кошти; - стягнути із відповідача судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошеєм Р.В. від 05 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62255163 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу № Ю-1200-17-У, виданої 02 квітня 2020 року про стягнення з ПАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на користь ГУ ДПС у Черкаській області заборгованості у сумі 71 229,28 грн. Одночасно з постановою про відкриття ВП № 62255163 прийнято постанову від 05 червня 2020 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 110,60 грн та постанову про визначення розміру додаткових витрат у сумі 89,40 грн, постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у сумі 7122,93 грн, постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника та звернення стягнення на майно боржника на суму 78552,21 грн. Позивачем зазначено, що 04 березня 2021 року ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» у добровільному порядку сплатило на користь стягувача заборгованість у сумі 71229,28 грн, що підтверджується квитанцією від 04 березня 2021 року №0.0.2039252400.1 з повідомленням відповідача листом від 04 березня 2021 року №

15. Головне управління ДПС у Черкаській області направило до відповідача повідомлення від 15 березня 2021 року про сплату боргу боржником та відкликання вимоги, що також підтверджує фактичне виконання рішення. Отримання державним виконавцем інформації від боржника та стягувача про повне фактичне погашення заборгованості за виконавчим документом зобов`язує останнього у день настання відповідних обставин або у день, коли виконавцю стали відомі такі обставини прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження. Державний виконавець Короткошей Р.В., будучи обізнаним про фактичне та повне виконання боржником виконавчого документа, у встановлений законодавством строк, постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 статті 39 Закону № 1404 не прийняв, чим допустив протиправну бездіяльність, що є порушенням прав позивача. Зазначено, що відповідно до платіжного доручення від 19 березня 2021 року № 62255163 державним виконавцем Короткошеєм Р.В. примусово стягнуто із рахунку позивача на рахунок відповідача кошти у сумі 7322,93 грн із призначенням платежу: стягнення згідно виконавчого листа від 02 квітня 2020 року № Ю-1200-17-У ГУ ДПС у Черкаській області. У платіжному дорученні не зазначено конкретне цільове призначення даного платежу. Дії відповідача щодо стягнення з позивача суми виконавчого збору є безпідставними. Позивач вважає, що виконавчий збір стягується на підставі постанови, що приймається на стадії розподілу стягнутих з боржника сум чи повернення виконавчого документа в розмірі 10% від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу, який вираховується з фактично стягнутої суми. Державний виконавець стягнув з позивача суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми заборгованості, зазначеої у виконавчому документі, без проведення стягнення суми заборгованості, що суперечить меті стягнення виконавчого збору. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що нормами чинного законодавства чітко визначено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виноситься постанова про стягнення виконавчого збору, а тому державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою: - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошея Р.В. щодо незавершення виконавчого провадження № 62255163 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу №Ю-1200-17-У, виданої 02 квітня 2020 року про стягнення з ПАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на користь ГУ ДПС заборгованості в розмірі 71 229,28 грн. з підстав фактичного повного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом за п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»: - визнати протиправними дії державного виконавця Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошея Р.В. щодо стягнення із рахунку ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» НОМЕР_1 в АБ «Південний» (м. Одеса) коштів в розмірі 7122,93 грн. відповідно до платіжного доручення № 62255163 від 19 березня 20212 року та зобов`язати Соснівський районний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на користь ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» (код 14310069) вказані кошти. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду вимогам законності та обґрунтованості не відповідає, оскільки суд прийняв рішення без встановлення всіх значимих обставин по справі та оцінки наданих сторонами доказів, та не надав правильну та повну юридичну кваліфікацію діям відповідача, з урахуванням встановлених судом обставин. Вказано, що державний виконавець Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошей Р.В. був зобов`язаний завершити виконавче провадження № 62255163 та винести постанову про його закінчення 09 березня 2021 року, тобто в день отримання відповідної заяви від боржника та підтверджуючих документів про повну сплату заборгованості за виконавчим документом за п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, стягнення з боржника суми в розмірі 7 122,93 грн. в рамках виконавчого провадження № 62255163 від 05 червня 2020 року було здійснено безпідставно, а тому такі дії виконавця є протиправними, а стягнута сума підлягає поверненню боржникові. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 05 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62255163 з виконання вимоги про сплату боргу від 02 квітня 2020 року № Ю-1200-17-У, боржника пунктом 2 вказаної постанови зобов`язано подати декларацію про доходи (а.с.28). За твердженням позивач, він таке повідомлення не отримав, проте за ідентифікатором доступу обізнаний з матеріалами провадження. Судом першої інстанції з даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 05 червня 2020 року виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 110,6 грн; про стягнення з боржника виконавчого збору 7 122,93 грн; про арешт коштів боржника. Крім того, 26 лютого 2021 року відповідачем прийнято постанову про арешт майна боржника; 06 квітня 2021 року - постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 89,40 грн.; постанову про зняття арешту з коштів. 09 квітня 2021 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 статті 39 Закону № 1404 (110,6 + 89,40 +7122,93 = 7322,93 грн). Позивач, вважаючи бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення вчасно виконавчого провадження № 62255163 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області 02 квітня 2020 року № Ю-1200-17-У про стягнення з ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на користь ГУ ДПС боргу у сумі 71229,28 грн / не закриття виконавчого провадження та дії щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору неправомірними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п.1 ч.1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження » передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідності до п.1 ч.1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно ч.5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір. Відповідно до ч. 1, 2, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (ч.5). Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (ч.5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про ч.9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з`ясує, що для цього є відповідні підстави. З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом. Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року по справі №295/13991/16-а. Так, відповідачем 05 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62255163 (а.с.28) та одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження прийнято постанову від 05 червня 2020 року № 62255163 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 7122,93 грн (а.с.29). Оскільки борг на користь стягувача у сумі 71 229,28 грн. було сплачено лише 04 березня 2021 року відповідно до квитанції №0.0.2039252400.1, то в даному випадку не йдеться про добровільне виконання боржником виконавчого документу. Згідно п. 9 ч. 1 статті 39 Закону № 1404 виконавче провадження належить закінченню у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до ч. 2 статті 39 Закону № 1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Як встановлено судом першої інстанції, 09 квітня 2021 року виконавче провадження № 62255163 закінчено та припинено арешт майна боржника. В матеріалах справи містяться докази того, що 04 березня 2021 року ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» у добровільному порядку сплатило на користь стягувана заборгованість у сумі 71 229,28 грн, що підтверджується квитанцією від 04 березня 2021 року №0.0.2039252400.1. Також з матеріалів справи вбачається, що про погашення боргу позивачем (боржником) було повідомлено відповідача (виконавця) листом від 04 березня 2021 року № 15, який останній отримав 09 березня 2021 року. Крім того, Головне управління ДПС у Черкаській області (стягувач) направило до відповідача повідомлення від 15 березня 2021 року про сплату боргу боржником. Повідомлення від 15 березня 2021 року було отримано відповідачем 23 березня 2021 року. За твердженням позивача, майнові права ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» було порушено відповідачем через несвоєчасне закінчення виконавчого провадження, оскільки всупереч ч.2 статті 39 Закону одразу після отримання підтвердження про сплату боргу від стягувача 23 березня 2021 року державним виконавцем не винесено відповідно постанову, а зроблено це лише 09 квітня 2021 року. За поясненням державного виконавця Короткошея Р.В., час на перевірку відомостей про сплату боргу і витрат виконавчого провадження не вплинув протиправно на майнові права позивача, позаяк вчинялись дії у виконавчому провадженні згідно вимог законодавства (арешт рахунків у банківських установах, розшук майна, підготовка платіжних документів, перевірка надходження і розподіл сум). Позивачем протилежного не доведено. Колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, що порушує безпосередньо права чи обов`язки позивачів. Так, за змістом статей 2, 5, 19, 77, 104, 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто право на судовий захист пов`язане виключно із порушенням суб`єктивних прав позивача у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними і допустимими доказами саме позивач. Відповідно до вищезазначених правових норм адміністративний суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання незаконними дій чи рішень суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес у сфері публічно-правових відносин якої порушено оскаржуваними діями чи рішенням. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Звернення до суду є способом саме захисту порушених суб`єктивних прав конкретної особи, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відтак, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Предметом даного позову, зокрема, є, визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Соснівського районного відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Короткошея Р.В. щодо незавершення виконавчого провадження № 62255163 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу №Ю-1200-17-У, виданої 02 квітня 2020 року про стягнення з ПАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» на користь ГУ ДПС заборгованості в розмірі 71 229,28 грн. з підстав фактичного повного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом за п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість, ані в позові, ані в апеляційній скарзі позивач не навів жодних пояснень та доводів щодо того, яким саме чином відповідачем порушено його права та не надав ніяких доказів для підтвердження цього. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту жодним чином не здатен відновити його права. Так, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом - 12 квітня 2021 року - виконавче провадження вже було закінчено згідно постанови ВП №62255163 від 09 квітня 2021 року, тому предмету спору в цій частині наразі не існує. Частиною 3 статті 40 Закону № 1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до норм статті 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (ч.1). Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч.4). Таким чином, відповідач до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження правомірно стягнув з рахунку відповідача кошти виконавчого провадження, а саме виконавчого збору у сумі 7122,93 грн. та витрат на виконавче провадження у сумі 200,00 грн. В даному випадку на час винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору відомості про добровільне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні. На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для визнання протиправними його дій щодо стягнення з рахунку позивача коштів у розмірі 7122,93 грн та зобов`язання відповідача повернути на користь позивача вказані кошти наразі не існує. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури" - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 06 липня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев