Постанова 4851 № 520/11687/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 р.Справа № 520/11687/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 17.12.19 року по справі № 520/11687/19 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просив суд скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП №59851091 від 10.10.2019 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/11687/19 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п.1 ч.1 ст.37, ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», п.8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, стверджує, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення виконавцем певних дій щодо примусового виконання рішення. Крім того, сума судового збору вираховується з фактично стягнутої суми. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Враховуючи викладене, вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання вішення суду. Крім того, стверджує, що відповідно до ч.3 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується у випадку закінчення виконавчого провадження у разі отримання виконавцем документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/11687/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Просить справу розглянути без участі його представника. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія Фінпром.Інвест має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, визначену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від`ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.09.2017 року. 07.11.2017 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 820/1771/17. На виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП № 59851091 з виконання виконавчого листа № 820/1771/17, виданого 07.11.2017 року Харківським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є ГУ ДФС у Харківській області) вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія Фінпром.Інвест має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, ви значену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від`ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн. 20.08.2019 року державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59851091 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17, та зобов`язано боржника (ГУ ДФС у Харківській області) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та повідомити державного виконавця. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 р. була отримана боржником 21.08.2019 р., про що свідчить штамп канцелярії ГУДФС у Харківській області. Одночасно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 р., у відповідності до вимог ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн (а.с. 26). 03.09.2019 р. до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшов лист ГУ ДФС у Харківській області від 29.08.2019 р. за вих. № 27150/9/20-40-10-03-10, яким повідомлено, що ГУДФС у Харківській області не наділено обсягом повноважень, що необхідний для вчинення дій визначених предметом позову. У зв`язку з невиконанням боржником рішенням суду, державний виконавець, керуючись Законом України "Про виконавче провадження" 10.10.2019 року прийняв постанову ВП 59851091 про накладення на ГУ ДФС у Харківській області штрафних санкцій у розмірі 5100, 00 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. (а.с. 9). Позивач, не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. від 10.10.2019 року ВП 59851091, звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки постанова від 10.10.2019 року винесена у повній відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. У відповідності до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У відповідності до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області одночасно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 р., у відповідності до вимог ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн. 29.08.2019 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області повідомлено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про неможливість виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17 з посиланням на те, що саме на Державну фіскальну службу України покладено обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а не ГУ ДФС у Харківській області (а.с.34). Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Аналіз положень статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, а питання про стягнення виконавчого збору виконавець повинен вирішити одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовним обов`язком державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до виконання рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Наведеним спростовуються твердження відповідача про те, що вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується лише після виконання судового рішення. Частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. З матеріалів справи встановлено, що жоден з цих випадків відсутній у спірних відносинах. Доводи відповідача про те, що відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження після отримання виконавцем документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, є помилковими, оскільки вказана норма має інший зміст, а саме встановлює розмір виконавчого збору за виконання рішення немайнового характеру. Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У свою чергу, згідно з п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1771/17 не було виконане станом на дату відкриття виконавчого провадження (20.08.2019 р.). Позивачем не надано доказів виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 820/1771/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови від 10.10.2019 року ВП №59851091 про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі № 520/11687/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/11687/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд Я.М. Макаренко