Постанова 4855 № 640/19348/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19348/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., за участю секретаря Лисенко І.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) третя особа Приватне виробничо-господарське підприємство «СПЕЦМАШ» про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, - ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП№ 24815682; - визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10.08.2020 р. ВП №24815682; - стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 725,00 (сімсот двадцять п`ять гривень 00 копійок) грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у задоволені позову було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2010 р. у справі № 6/365, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 p., стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь приватного виробничо-господарського підприємства «СПЕЦМАШ» 6912 грн. боргу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 14.12.2010 року Господарським судом м. Києва виданий наказ на примусове виконання рішення господарського суду м. Києва 13.09.2010 р. у справі № 6/365, яке було пред`явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. 02.03.2011 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 24815682 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 року № 6/365 щодо з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь приватного виробничо-господарського підприємства «СПЕЦМАШ» боргу у розмірі 7250,00 грн. 09.03.2011 року вказане виконавче провадження було зупинено на підставі п.8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-XIV. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2020 року у справі № 6/365 замінено дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код 30019775) її правонаступником акціонерним товариством Укргазвидобування» (код 30019775). Платіжним дорученням від 30.07.2020 року № 315016 AT «Укргазвидобування» повністю сплатило борг у сумі 7250,00 грн. за наказом господарського суду м. Києва від 14.12.2010 року № 6/365 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ). 10.08.2020 р. виконавче провадження № 24815682 було поновлено та державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 725,00 грн. 21.08.2020 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 24815682 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Незгода з постановою про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 725,00 грн., обумовила його на звернення до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон №606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження). Відповідно до статті 1 Закон №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Частиною 2 статті 24 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно частини 5 статті 30 Закону №606-ХІV якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. У відповідності до частини 1 статті 46 Закону №606-ХІV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Частиною 3 статті 46 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Відтак, виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону. Враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, положення попереднього Закону №606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата. З огляду на те, що відповідачем оскаржувану постанову винесено 10 серпня 2020 року, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ, а тому як вірно зазначено судом першої інстанції, то державний виконавець, приймаючи дану постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону № 1404-VІІІ. Відповідно до приписів статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. При цьому, стаття 27 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до частини 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою відповідача від 10.08.2020 року було поновлено виконавче провадження ВП № 24815682, що було зупинено постановою державного виконавця 09.03.2011 року. Одночасно з прийняттям вказаної постанови, відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору. Нормами Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Сплата позивачем на користь Приватного виробничо-господарського підприємства «СПЕЦМАШ» суми боргу у розмірі 7250, 00 грн. не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження №24815682, оскільки вказану суму було сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження, а не до його відкриття. Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 03.07.2018 року №2475 викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19, від 20.11.2019 року у справі №480/1558/19. За наведених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: