Постанова 4856 № 240/11922/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11922/19 Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 25 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання неправомірною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (відповідача), про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківської Л.І. від 07.08.2019 про стягнення виконавчого збору, виконавче провадження №52069488. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21.02.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 стали власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 травня 2017 року, то Житомирська міська рада відповідно втратила статус власника спірної квартири та стягувача у виконавчому провадженні, а саме виконавче провадження не підлягало виконанню, - стягнення виконавчого збору у ситуації, що склалася є протиправним, у зв`язку з чим суд задовольнив адміністративний позов. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору є правомірною, оскільки прийнята у відповідності до ст. 3, ч. 1 ст. 27, ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусове виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16.02.2010 у справі № 2-316/10, останнім 04.10.2010 видано виконавчий лист, яким зобов`язано відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., звільнивши його від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , від речей належних відповідачам та передавши ключі від вхідних дверей квартири виконавчому комітету Житомирської міської ради. За заявою виконавчого комітету Житомирської міської ради від 26.08.2016 (стягувач) та на підставі виконавчого листа №2-316/10, Богунським відділом державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 31.08.2016 відкрито виконавче провадження № 52069488, боржником у якому є ОСОБА_1 . У п.2 та п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу було надано час на самостійне виконання рішення суду до 15.09.2016 та зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду до 10 березня 2016 року, а також зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. У зв`язку з тим, що законним представником боржника ОСОБА_1 до відділу ДВС було надано копію ордера №003059 від 3 березня 2017 року на жиле приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_2 виконавчим комітетом Житомирської міської ради, а також копію свідоцтва № НОМЕР_1 від 17 травня 2017 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 . Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради, 13 червня 2019 року за вих. №43997/13 на адресу Виконавчого комітету Житомирської міської ради державним виконавцем було направлено запит з метою отримання інформації про те, чи підлягає примусовому виконанню виконавчий лист №2-316/10 від 4 жовтня 2010 року. 26.06.2019 на адресу відділу ДВС з Виконавчого комітету Житомирської міської ради надійшла відповідь з якої встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 травня 2017 року, виданого управлінням житлового господарства Житомирської міської ради. 10.07.2019 державним виконавцем повторно на адресу Виконавчого комітету Житомирської міської ради направлено запит з метою отримання інформації про те, чи підлягає примусовому виконанню виконавчий лист №2-316/10 від 4 жовтня 2010 року. 31.07.2019 на адресу відділу ДВС з Виконавчого комітету Житомирської міської ради надійшла відповідь за вих.№ 21/4858 про те, що виконавчий лист №2-316/10 від 4 жовтня 2010 року не підлягає примусовому виконанню. 07.08.2019 державним виконавцем, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Також, 07.08.2019 відповідачем згідно зі статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову (ВП №52069488) про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8364,00 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірної постанови). Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 цієї статті). Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 9 ст. 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Відповідно до частини третьої статті 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто. Як встановлено судом першої інстанції, на примусове виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16.02.2010 у справі № 2-316/10, останнім 04.10.2010 видано виконавчий лист, яким зобов`язано відновити становище, яке існувало до порушення права шляхом звільнення приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., звільнивши його від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , від речей належних відповідачам та передавши ключі від вхідних дверей квартири виконавчому комітету Житомирської міської ради. 07.08.2019 державним виконавцем, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та цього ж дня відповідачем, згідно зі статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову (ВП №52069488) про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8364,00 грн. Колегія суддів зазначає, що рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16.02.2010 у справі № 2-316/10 в добровільному порядку не виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, були прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору. Натомість суд першої інстанції не врахував вищезазначені приписи закону Закону №1404-VІІІ та дійшов помилкового висновку, що оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 стали власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 травня 2017 року, то Житомирська міська рада відповідно втратила статус власника спірної квартири та стягувача у виконавчому провадженні, а саме виконавче провадження не підлягало виконанню, - стягнення виконавчого збору у ситуації, що склалася є протиправним, у зв`язку з чим суд задовольнив адміністративний позов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі за № 480/3452/19. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються судом в якості належних. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання неправомірною та скасування постанови скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.