Постанова 4855 № 701/701/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 701/701/20 Головуючий у 1 інстанції - Маренюк В.Л. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василенка Я.М, суддів Мельничука В.П., Файдюка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26.01.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сільського голови Іваньківської сільської ради, Голови Іваньківської ОТГ Поліщук Лесі Миколаївни, Мельника Василя Володимировича який на момент подання позову виконував обов`язки начальника Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Іваньківської сільської ради, Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: - визнати дії та бездіяльність Поліщук Л.М. , яка на час оскаржуваних діянь обіймала посаду Іваньківського сільського голови, протиправними та зобов`язати відшкодувати завдану позивачу шкоду; - визнати дії та бездіяльність Мельника В.В. , який на час оскаржуваних діянь обіймав посаду начальника Маньківського РВ ДВС, протиправними та зобов`язати відшкодувати завдану позивачу шкоду; - визнати виконавчий документ - постанову № 3 по справі про адміністративне правопорушення від 11.09.2019 протиправною та скасувати її; - визнати постанову від 13.11.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60587301 та всі інші постанови в межах даного виконавчого провадження протиправними та скасувати їх. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 26.01.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради № 3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800, 00 грн. (а.с. 14). 13.11.2019 начальником Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельником В.В. відкрито виконавче провадження № 60587301 з виконання постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради № 3 від 11.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за адміністративне правопорушення в сумі 13 600, 00 грн. Вважаючи дії/бездіяльність та рішення відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони є необґрунтованими. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Щодо позовних вимог про визнання виконавчого документу - постанови комісії по справі про адміністративне правопорушення № 3 від 11.09.2019 протиправною та скасування її, колегія суддів зазначає наступне. Вказана постанова комісії вже була предметом судового розгляду. Так, рішенням Маньківського районного суду від 25.05.2020 у справі № 701/1479/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської ОТГ с. Іваньки Маньківського району Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДОПСП Маньківського ВП Уманського ВП лейтенант поліції Ігнатова Н.В., сільський голова Іваньківської ОТГ Поліщук Леся Миколаївна про визнання неправомірними й незаконними дій суб`єкта владних повноважень та скасування його рішень, постанов - відмовлено. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про визнання постанови від 13.11.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60587301 та всіх інших постанов в межах даного виконавчого провадження протиправними та скасування їх, колегія суддів зазначає наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження це як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Разом з цим ч. 1 ст. 303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. З матеріалів справи вбачається, що постанова № 3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення як виконавчий документ була спрямована до державного органу виконавчої служби для примусового виконання 28.10.2019 (надійшла до державного органу виконавчої служби - 12.11.2019) (а.с. 125), тобто в межах встановленого ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт подання стягувачем до примусового виконання постанови в межах тримісячного строку пред`явлення її до виконання, то у Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було достатньо правових підстав для відкриття виконавчого провадження у даній справі, а відтак він правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 60587301 та його послідуючого виконання з прийняттям певних постанов. В той же час, на підтвердження інших підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та всіх інших постанов в межах даного виконавчого провадження, зокрема, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому не міг бути прийнятий до виконання, позивачем не надано належних доказів. Отже, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Щодо інших позовних вимог, а саме щодо визнання дій та бездіяльності Поліщук Л.М. , яка на час оскаржуваних діянь обіймала посаду Іваньківського сільського голови, протиправними та зобов`язання відшкодувати завдану позивачу шкоду, а також щодо визнання дій та бездіяльності Мельника В.В. , який на час оскаржуваних діянь обіймав посаду начальника Маньківського РВ ДВС, протиправними та зобов`язання відшкодувати завдану позивачу шкоду, то колегія суддів вважає, що вони належними та допустимими доказами не підтверджені та, як вірно було зазначено судом першої інстанції, вказані особи, при здійснені дій, направлених на виконання постанови № 3 від 11.09.2019, діяли у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а зворотного апелянтом не доведено. Доводи апелянта щодо невисвітлення в описовій частині рішення суду першої інстанції усіх пояснень, заперечень, тверджень та клопотань, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки позивачем не доведено, що дані обставини якимось чином спростовують правильність рішення суду першої інстанції, доводять невинуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення чи вказують на протиправність дій/бездіяльності та рішень суб`єктів владних повноважень. При цьому, колегія суддів вказує, що апелянт мав би спростувати висновки як суб`єктів владних повноважень, так і суду першої інстанції, які викладені у судовому рішенні, чого зроблено не було, а лише зазначено про непідтверджені обставини, що не мають доказового характеру. Більше того, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26.01.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Мельничук В.П. Файдюк В.В. Повний текст постанови виготовлений 05.07.2021.