Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1777/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1777/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 26 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Залімського І. Г. Іваненко Т.В. , за участю: секретаря судового засідання:Шпикуляка Ю.В. позивача: ОСОБА_1 третьої особи: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просила: -визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.05.2019 (ВП №57969640), винесену державним виконавцем Першого відділу ДВС міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Цілімецькою О.Б. відносно ОСОБА_1 , про притягнення її на підставі статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтуванні апеляційної скарги зокрема зазначено, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови де встановлено, що боржник притягується до відповідальності саме за повторне невиконання рішення суду. Факт повторного невиконання судового рішення не встановлено і в акті від 12.04.2019 на підставі якого винесено вищевказану постанову. Крім того апелянт просить звернути увагу на те, що зустріч дитини з батьком не відбулася з поважних причин, оскільки дитина захворіла. При цьому, представник відповідача в суді першої інстанції не заперечував тієї обставини, що ОСОБА_1 повідомляла його про хворобу дитини. На переконання скаржника, акт від 12.04.2019 не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішення, а саме-у вступній частині відсутня підстава складення, не зазначено статус осіб у виконавчому провадженні, присутніх при його складанні. В акті вказано лише державного виконавця Бухтоярова А.М., однак підписаний останній як державним виконавцем, так і ОСОБА_2. У кінці акта не зазначено відомості про кількість його примірників та кому вони надаються. Скаржник також вказала, що 10.05.2019 державним виконавцем знову складено акт, згідно якого вона не чинила перешкод у спілкуванні батька з дитиною, тобто 12.04.2019 рішення суду не виконано з поважних причин, а 10.05.2019 фактично виконано, що є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, проте така постанова державним виконавцем не винесена, натомість останнім безпідставно прийнято оскаржувану постанову. 01.08.2019 року від ОСОБА_2 , а 05.08.2019 від відповідача, через канцелярію суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вказано на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим останні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, третя особа- ОСОБА_2 заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, уповноваженого представника в судове засідання не направив. Однак, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/14512/17 від 17.11.2017 року, визначено для батька ОСОБА_2 порядок участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 шляхом встановлення наступного графіку спілкування : -кожний другий та четвертий тиждень місяця з 18 години п`ятниці після шкільного закладу до 18 години неділі з наступним поверненням батьком дитини за місцем проживання матері та дитини з урахуванням стану здоров`я дитини; -у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул для забезпечення оздоровлення і відпочинку дитини, в літній канікулярний період за погодженням з матір`ю дитини; -парні календарні роки у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_3 , Новий Рік, Різдво Христове та Великдень (за православним обрядом) з 10 до 19 години за місцем проживання батька, у громадських місцях, закладах дозвілля та відпочинку м. Хмельницького, не порушуючи при цьому відвідування ОСОБА_3 шкільних занять; -відвідування дитини під час того, коли вона хворіє за місцем її перебування. 22.12.2018 року посадовою особою відповідача відкрито виконавче провадження ВП №57969640 з примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/14512/17 від 17.11.2017. 08.04.2019 державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Цілімецькою О.Б. на позивача за невиконання вищевказаного судового рішення накладено штраф у розмірі 1700 грн. 11.05.2019 Цілімецькою О.Б. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення суду №686/14512/17-ц. Вважаючи постанову від 11.05.2019 незаконною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого. Статтею 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства, за частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. За приписами ч. 1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Ст. 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. В силу вимог ч.1 ст.28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Згідно п.п. 8-10 Розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012 року, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64 Закону № 1404-VIII. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64 Закону № 1404-VIII. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64 Закону № 1404-VIII. Разом з цим, відповідно ст. 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно зі ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. При цьому, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Так, предметом спору у даній справі є постанова державного виконавця від ВП №57969640 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн. за повторне невиконання без поважних причин виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду №686/14512/17-ц, виданого 20.12.2018 щодо зобов`язання не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для винесення постанови слугував Акт державного виконавця від 12.04.2019. Відповідно до п.8 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція № 512/5) акт-документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. У вступній частині акта зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції, а у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. Як вбачається зі змісту Акта державного виконавця Цілімецької О.Б., 12.04.2019 було здійснено виїзд щодо виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/14512/17-а за адресою АДРЕСА_1 . В ході перевірки встановлено, що стягувач 12.04.2019 о 18 год. 00 хв. на виконання рішення суду з`явився, боржник-не з`явилася, двері не відчинила, дитина не була надана. Встановити чи перебуває боржник вдома з дитиною, виявилось неможливим. Позивач, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначила, що 12.04.2019 спілкування ОСОБА_2 не відбулось з поважних причин, а саме-через хворобу дитини. При цьому, послалась на довідку Хмельницького міського центру первинної медико-санітарної допомоги №

2. В свою чергу, ОСОБА_2 до матеріалів виконавчого провадження надав відповідь Хмельницького міського центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 на запит від 25.04.2019 про те, що в період з 11 по 13 квітня 2019 в амбулаторній картці малолітнього ОСОБА_3 відсутні записи про звернення за медичною допомогою. Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/14512/17 від 17.11.2017 року визначено для батька ОСОБА_2 порядок участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , яким зокрема для позивача, визначено обов`язок забезпечення можливості спілкування батька з дитиною протягом певного, визначеного судом, проміжку часу. Так, частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні положення закріплені в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Як вбачається з пояснень самої ж позивачки, остання 12.04.2019 року о 18 год. 00 хв. знаходилась зі своїм сином, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак не заперечує, що двері державним виконавцям та стягувачу по справі №686/14512/17 не відчинила, а отже фактично підтвердила, що не забезпечила виконання вказаного судового рішення. Доводи ОСОБА_1 про те, що її син ОСОБА_3 хворів не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки на спростування відомостей, викладених в наданій позивачкою довідці, батьком дитини надано відповідь Хмельницького міського центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 з якого слідує, що 12.04.2019 позивач до лікувального закладу з приводу поганого самопочуття дитини не зверталася. Крім того, сама лише та обставина, що дитина в день визначений для побачення з батьком хворіла, не підтверджує доводів позивача про неможливість виконати рішення суду по справі №686/14512/17, оскільки відвідування дитини батьком під час того, коли вона хворіє за місцем її перебування, передбачено цим же рішенням. До того ж як вказала ОСОБА_1 в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, у сина був кашель, однак він мав можливість самостійно пересуватись та мав можливість вийти до батька. Щодо тверджень позивача про те, що дитина відмовляється спілкуватись з батьком та не хоче залишатись з ним наодинці, то такі факти в Акті від 12.04.2019 не зафіксовані. Стосовно наявних в матеріалах справи актів від 26.12.2018, від 15.02.2019 та від 10.05.2019, з яких слідує, що дитина відмовлялась спілкуватись з батьком, то на переконання колегії суддів, останні не можуть слугувати підтвердженням того, що ОСОБА_3 не мав бажання зустрічатися з ОСОБА_2 12.04.2019. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/14512/17 від 17.11.2017 року, не виконано нею з поважних причин та побачення сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 12.04.2019 не відбулося з незалежних від неї обставин, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Залімський І. Г. Іваненко Т.В.