Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 701/1479/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 701/1479/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради про визнання неправомірними і незаконними дій, скасування рішень і постанов, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Маньківського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради, про визнання неправомірним і незаконним дій суб`єкта владних повноважень, скасування його рішень і постанов. 28 листопада 2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила: зупинити дію індивідуальних актів, а саме дію: протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2019; постанови № 3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення; рішення № 27 від 22.04.2019 «Про створення адміністративної комісії»; постанови № 60587301 від 13.11.2019 про відкриття виконавчого провадження. Вказана заява обґрунтована тим, що постанова №3 від 11.09.2019, прийнята Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Іванківської сільської ради, не відповідає вимогам складання офіційних документів, оскільки відсутня сама юридична особа - сільська рада Іванківської ОТГ, тому будь-які рішення є незаконними. На думку заявниці, адміністративна комісія створена з корупційним умислом, з порушенням закону щодо заборони входження в склад комісії посадових осіб та не депутатів. Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову - задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки мотивувальної частини не відповідають обставинам справи, та порушено норми процесуального права, не викликавши її до суду для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. На думку апелянта, відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову порушує її конституційне право на оскарження в суді рішень та дій посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, а саме: статтю 55 Конституції України. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених п. 1, 2 частини другої ст. 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта суб`єкта владних повноважень або встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як свідчать матеріали справи, подаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що 11.09.2019 відбулось засідання Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської сільської ради, на якому розглядався протокол про адміністративне правопорушення від 24.08.2019 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП (продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років). Заявниця вважає, що склад такої адміністративної комісії є незаконним, оскільки до її структури входять лише дві посадові особи, а інші чотири особи - не є членами представницького органу Іванківської ОТГ, при цьому протокол від 24.08.2019 є сфальшованим працівником поліції Бугаєм І. Є . За наслідками засідання, адміністративною комісією при виконавчому комітету Іванківської сільської ради було винесено постанову №3 від 11.09.2019, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП та накладено штраф у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, які перераховуються до місцевого бюджету (а.с. 35-36). На думку ОСОБА_1 , постанова №3 від 11.09.2019 як виконавчий документ не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»: п. 3 частини першої - щодо повного найменування стягувача; п. 4 частини першої - ідентифікаційного коду стягувача; п. 6 частини четвертої - повернення виконавчого документа у разі його невідповідності вимогам цієї статті, якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону; п. 8 частини четвертої - щодо повернення виконавчого документа за умови не надання підтвердження авансового внеску. Крім того, заявниця зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неминучого тиску на неї державного виконавця, та необхідності сплатити незаконний штраф у подвійному розмірі. Втім, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2019, постанови № 3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення, рішення № 27 від 22.04.2019 «Про створення адміністративної комісії»; постанови № 60587301 від 13.11.2019 про відкриття виконавчого провадження. Доказів, що підтверджували б про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду заявником надано не було. При цьому, єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є незгода позивача з рішеннями про притягнення неї до адміністративної відповідальності та накладення на неї штрафу за порушення вимог частини другої статті 156 КУпАП. У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. У той же час, колегія суддів звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення від 24.08.2019 як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, враховуючи прийняття постанови №3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення. Крім того, рішення № 27 від 22.04.2019 «Про створення адміністративної комісії» є за своєю суттю рішенням про створення колегіального органу, який діє на постійній основі згідно Положення про адміністративну комісію про виконавчому комітеті Іванківської сільської ради, та жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача. Підстави для зупинення виконання постанови № 60587301 від 13.11.2019 про відкриття виконавчого провадження також відсутні, враховуючи, що Маньківський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на момент подачі заяви про забезпечення позову залучено судом у якості відповідача не було. Вимог про скасування вказаної постанови № 60587301 від 13.11.2019 позивачем на момент відкриття провадження у даній справі заявлено також не було. При цьому, згідно п. 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що ним не доведено наявності будь-яких фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України. Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права з огляду на розгляд вказаної заяви без виклику сторін для надання відповідних пояснень, колегія суддів вважає помилковими, оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 КАС України). Разом з тим, згідно з частинами другою-третьою вказаної статті суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. Тобто, виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, є правом, а не обов`язком суду лише у разі необхідності надання пояснень або додаткових доказів. При цьому, суд лише у виняткових випадках може призначити розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк, у разі недостатньості доказів або пояснень заявника. Оскільки у матеріалах справи були наявні пояснення позивача разом з відповідними копіями документів, наданих позивачем, тому суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без виклику сторін. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук