Постанова 4811 № 465/8541/21

Справа № 465/8541/21 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В. Провадження № 22-ц/811/4276/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Х.Б. Колич розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, - в с т а н о в и в: 28.10.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль «KIA SPORTAGE», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задоволено частково. Забезпечено позов шляхом заборони відчуження автомобіля «KIA SPORTAGE», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову є лише існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належними доказами те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Як вбачається з поданої позивачем заяви та доданих до неї документів, докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, відсутні. Враховуючи, що з часу вчинення ДТП (28.04.2021 року) ним не вчинялося жодних дій, спрямованих на відчуження автомобіля «KIA SPORTAGE», 2013 року випуску, припущення суду про можливість реалізації такого є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В судове засідання, призначене на 20 вересня 2022 року, особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забепечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача в його користь 217 701,70 грн матеріальної шкоди та 31 710 грн моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль «KIA SPORTAGE», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву про забезпечення позову позивач обгрунтовував тим, що предметом даного спору є стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП. Оскільки ціна позову становить 249 411,70 грн, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача. Зазначив, що у власності відповідача є лише автомобіль марки KIA SPORTAGE, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому останній вчинив дорожньо-транспортну пригоду, з приводу відшкодування збитків внаслідок якої позивач звернувся до суду. Зазначений автомобіль є пошкодженим, його вартість є незначною, однак, його реалізація у разі задоволення позову, може частково компенсувати понесені ним збитки. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхомзаборони відчуження автомобіля «KIA SPORTAGE», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районний суд виходив з того, що невжиття зазначеного виду забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зважаючи на фактичні обставини справи, ціну позову, заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди та те, що транспортний засіб «KIA SPORTAGE», 2013 року належить на праві власності відповідачу. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд в повній мірі дав оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо забезпечення позову у даному спорі, дотримався принципу збалансованості інтересів сторін, при цьому правильно виходив з того, що застосований судом вид забезпечення позову щодо рухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження такого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження рухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 року у справі №643/12369/19 (провадження №61-21685св19). Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Враховуючи наведене, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі, призначеній до розгляду на 20 вересня 2022 року, є дата складення повного тексту постанови 26 вересня 2022 року. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 26 вересня 2022 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра