Постанова 4857 № 300/2928/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Матуляк Я.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2928/20 пров. № А/857/5883/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З. представника апелянта: Кайдана Д.-С.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 300/2928/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, - ВСТАНОВИВ: 26.10.2020р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі ТзОВ «Карпатнафтохім») звернувся в суд з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807020/2020/000031/1 від 21.04.2020р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 807020/2020/00053 від 21.04.2020р. Рішенням Івано-Франківської окружного адміністративного суду від 19.01.2021р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ «Карпатнафтохім» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В судовому засіданні представник апелянта Кайдан Д.-С.Т. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Із змісту зовнішньоекономічного контракту №TD/BN/5896-19 від 05.03.2029р. видно що компанія ООО Торговый дом "Башкирская химия» продає та зобов`язується доставити покупцю ТОВ "Карпатнафтохім" бикарботан натрія згідно умов даного договору. На виконання умов контракту (специфікація) №18 від 03.04.2020р. на митну територію України відповідно до інвойсу №ТД/ВЭС 0688 від 13.04.2020р. ввезено товар бікарбонат натрію в картонних пачках по 500гр. на загальну суму 21 010,08 USD. 28.08.2020р. декларант позивача з метою митного оформлення придбаного товару подав митному органу митну декларацію UA807020/2020/003362 від 21.04.2020р., згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 21 010,80 USD. (а.с. 30,31) Декларант одночасно із митною декларацією митному органу подав наступні документи: сертифікати якості №449053 та №449054 від 12.04.2020р., рахунок-фактуру (інвойс) №0018 від 06.04.2020р., рахунок-фактуру (інвойс) №ТД/ВЭС-0688 від 13.04.2020р., накладну УМВС №28858034 від 14.04.2020р., декларацію про походження товару №ТД/ВЭС-0688 від 13.04.2020р., платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020р., зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19, доповнення до контракту (специфікація) №16 від 25.03.2020р., доповнення до контракту (специфікація) №17 від 03.04.2020р., доповнення до контракту (специфікація) №18 від 03.04.2020р., лист ТОВ "Карпатнафтохім" №8/1-115 від 15.07.2019р., копію митної декларації країни відправлення №10418010/130420/0099396 від 13.04.2020р. Так, під час вивчення поданих документів митний орган встановив, що до ЕМД №UA807020/2020/003362 від 21.04.2020р. декларант подав два різні інвойси №0018 від 06.04.2020р. та №ТД/ВЭС-0688 від 13.04.2020р., на яких відсутні штампи митних органів про перетин митного кордону України разом з товаром. Вказані інвойси містять різну інформацію про вартість товару - в інвойсі №0018 від 06.04.2020р. вказано, що вартість товару становить 84040,32 USD (сума сплачена, згідно поданого до митного оформлення платіжного документу, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020р.); в інвойсі №ТД/ВЭС-0688 13.04.2020р. вказано вартість товару - 21010,08 USD (сума визначена в митній декларації у графі 42). Однак, документів на підтвердження оплати за даним інвойсом до митного органу не надано. Банківським платіжним документом, наданим до митного органу разом з ЕМД, є платіжний документ Б/Н від 07.04.2020. За результатом аналізу та співставлення платіжного документу з документами, які надані декларантом до митного органу разом з ЕМД видно, що у графі "Призначення платежу" зазначено реквізити інвойсу №0018 від 06.04.2020р., що на погляд митного орану вказує на те, що платіжний документ Б/Н від 07.04.2020р. підтверджує оплату позивачем іншої партії товару, який надійшов за інвойсом №0018 від 06.04.2020р., а тому не може бути прийнятий як документ, що належним чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товарів. При цьому інших банківських платіжних документів щодо оплати вартості товару за інвойсом №ТД/ВЭС-0688 13.04.2020р. позивач до митного органу не надав. Митний орган в порядку ст.53 МК України зобов`язав декларанта надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. У відповідь на вказану вимогу декларант позивача повідомив про те, що до митного оформлення подав всі документи, які підтверджують митну вартість товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару надати немає можливості. Як наслідок, контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA807020/2020/000031/1 від 21.04.2020р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобівомерційного призначення за № UA807020/2020/00053 від 21.04.2020р.. Як встановлено, при визначенні митної вартості товару перший метод не застосований з наступних причин: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020. Також, у вказаній графі рішення про коригування митної вартості товарів №UA807020/2020/000031/1 від 21.04.2020р., митний орган детально описав про невідповідність поданих декларантом документів. ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Отже, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Матеріалами справи підтверджується, що до декларації подано додатки, в яких наявні всі обов`язкові документи передбачені ч.1, ч.2 ст.53 МК України і даних документів цілком достатньо для підтвердження митної вартості та відповідно завершення митного оформлення. Як встановлено колегією суддів під час розгляду справи, позивачем та ТОВ «ТД «БАШХІМ» укладено контракт №TD/BN/5896-19 від 05.03.2019р. Пунктом 1 цього Контракту передбачено, що точна поставка Товару, її кількість та умови поставки будуть узгоджуватись Сторонами в Додаткових угодах. Так, на виконання Контракту укладено Додаткову угоду №18 від 03.04.2020р. (далі - Додаткова угода №18) до Контракту. Даною додатковою угодою №18 Сторони погодили відповідну партію Товару, а саме 248,64 т. На виконання умов контракту ТОВ «ТД «БАШХІМ» надано попередній інвойс №0018 від 06.04.2020р., який оплачений шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100 % передоплати. У інвойсі №0018 від 06.04.2020р. зазначено про загальну вартість товару в кількості 248,64 т, на загальну суму 84 040,32 доларів США та вказано вартість за 1 т - 338,00 доларів США. Даний інвойс оплачений одним платіжним документом (swift) б/н від 07.04.2020р. на суму 84 040,32 доларів США. (а.с. 76-77) Отже, вся погоджена партія Товару згідно Додаткової угоди № 18 до Контракту оплачена відповідно до умов Контракту одним платіжним документом. Проте, слід звернути увагу, що поставка та розмитнення товару здійснена окремими вагонами по 1 вагону. В інвойсі №ТД/ВЗС-0688 від 13.04.2020р. зазначена інформація щодо вартості тільки 1 вагону (62,160 т), вартістю 21 010,08 доларів США та вартість за 1 тону Товару - 338,00 доларів США. В судовому засіданні, представник апелянта також пояснив, що поставка і розмитнення Товару здійснена окремими вагонами по 1 вагону і, відповідно, інвойс №ТД/ВЗС- 0688 від 13.04.2020р. містив інформацію про вартість тільки 1 вагону від загальної партії Товару по Додатковій угоді № 18 і в рамках останньої. Апеляційний суд вважає помилковими висновки митного органу, що документи, на підтвердження оплати за інвойсом №ТД/ВЗС-0688 від 13.04.2020р., позивач не надав, оскільки вся партія товару по Додатковій угоді №18 до Контракту оплачена одним платіжним документом (swift) б/н від 07.04.2020р. на суму 84040,32 доларів, на підставі інвойсу №0018 від 06.04.2020 року. Даний інвойс №0018 від 06.04.2020р. наданий як попередній, на виконання умов Контракту, так як умовами Контракту передбачено 100 % попередню оплату. Інвойс №ТД/ВЗС-0688 від 13.04.2020р. виписаний у день відвантаження частини партії Товару в кількості 1 вагону (62,160т) та не потребував оплати. Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за ЕМД №UA807020/2020/003362 від 21.04.2020р. позивач надав всі документи, відповідно до вимог ч.1,ч.2 ст.53 МКУкраїни, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару та не містять неточностей чи розбіжностей, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, в частині правомірності застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки митний орган не довів належними та допустимим доказами існування саме такої ціни за такими ж самими умовами, а надані до матеріалів справи ВМД, де зазначена інша ціна, не спростовує факту придбання позивачем Товару саме за задекларованою ціною - 338 дол. за 1т., як це передбачено у спірних правовідносинах. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Слобожанської митниці Держмитслужби діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити. Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач ТзОВ "Карпатнафтохім" згідно платіжного доручення №2713 від 20.10.2020р. (а.с.1) та №2760 від 11.11.2020р. (а.с.2) за подання позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі - 4 204, 00 грн, а за подання апеляційної скарги (а. с. 139) сплатив судовий збір у розмірі 6 306,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №2849 від 23.02.2021р. Отже, враховуючи вимоги ст.139 КАС України, колегія суддів дійшла висновку що слід стягнути в користь ТзОВ "Карпатнафтохім" за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби суму в розмірі 10 510,00 грн. понесені витрати по сплаті судового збору. Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 300/2928/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA807020/2020/000031/1 від 21.04.2020 року. Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00053 від 21.04.2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, місто Харків, вулиця Короленка, 16 Б, код ЄДРПОУ 43332958) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, 4, ЄДРПОУ 33129683) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі - 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 29.06.2021р.