Постанова 4857 № 460/7063/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Гудима Н.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/7063/20 пров. № А/857/11273/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. представника апелянта: Федченко О.О. представника позивача: Андріяш Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №460/7063/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - ВСТАНОВИВ : 21.09.2020р. позивач ТзОВ "АВМ Груп Україна" звернувся з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2020/000141/2 від 08.09.2020р. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204020/2020/000141/2 від 08.09.2020р. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Поліська митниця Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.02.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Представник апелянта Федченко О.О. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених. Представник позивача Андріяш Н. В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Як видно із матеріалів справи, між ТзОВ АВМ Груп Україна (Покупець) та Gemma Otomotiv Petrol Urunleri Ins. San. ve Tic. LTD. STI. (Продавець) існують довготривалі договірні відносини, про що свідчить копія контракту №17/04/2018 від 17.04.2018р. Відповідно до умов вказаного контракту Продавець продає, а Покупець купує гідроцилідри і запасні частини до сідельних тягачів (товар), асортимент і ціна якого перераховані у відповідній Специфікації до контакту, що є його невід`ємною частиною (а.с.14-18). На виконання умов контракту, у серпні 2020 року ТзОВ АВМ Груп Україна придбав у Gemma Otomotiv Petrol Urunleri Ins. San. ve Tic. LTD. STI. баки для сідлових тягачів та телескопічні циліндри на загальну вартість - 34731 дол. США, що підтверджується копією рахунку-фактури від 01.07.2020р. №1702572 та інвойсом від 30.08.2020р. №GMM20 (а.с.20). 07.09.2020р. з метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача оформив та подав митну декларацію UA 204020/2020/025526 для митного оформлення в режимі імпорт запчастини до сідельного тягача (баки, телескопічні циліндри лінійної дії) на загальну суму 34731 дол. США, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору) (а.с.12). Крім того, до митного оформлення декларант надав митному органу наступні документи: -зовнішньоекономічний контракт №17/04/2018 від 17.04.2018р.; -проформу-інвойс №Pr.1702572 від 15.04.2020р., проформу-інвойс №1702549 від 15.04.2020р.; - платіжне доручення від 12.06.2020р.; - прайс-лист від виробника №б/н від 01.03.2020р.; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.09.2020р. №30; -декларацію країни експорту від 31.08.2020р. №MRN20060500EX011324 (а.с.14-21, 30, 24). За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, митний орган дійшов висновоку, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості та запропонував позивачу надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У відповідь на електронне повідомлення митного органу декларант додатково надав наступні документи: -специфікацію від 31.08.2020р. до контракту №17/04/2018 від 17.04.2018р.; - заявку про перевезення №270820 від 27.08.2020р.; -договір про перевезення №270820 від 27.08.2020р. (а.с.25-28). 08.09.2020р. Поліською митницею Державної митної служби України прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2020/000141/2. Із змісту даного рішення видно, що відповідач митну вартість товару (телескопічних гідроциліндрів для сідлових тягачів), збільшив з 11212,27 дол. США до 18238,50 дол. США (а.с.11). В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку з: 1) відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а саме: відповідно до п.1.1 контракту від 17.04.2018р. №17/04/2018 найменування, асортимент та ціна зазначається у відповідності до Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту. Однак до митного оформлення Специфікації не надано; 2) згідно п.3.1 контракту від 17.04.2018р. №17/04/2018 умовами поставки товару є EXW - Стамбул, що суперечить інформації, зазначеній в інвойсі від 31.08.2020р. №GMM2020000000023 - EXW-Konya. 3) в електронній базі митного органу міститься дві копії зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.04.2018р. №17/04/2018, в яких п.3.1 суперечать один одному в частині пункту поставки (EXW-Konya - EXW - Стамбул); 4) до митного оформлення разом з МД для підтвердження витрат на транспортування подано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.09.2020р. №30, однак договір-заявку від 27.08.2020р. №270820, на який йде посилання в рахунку, до митного оформлення не надано; 5) до митного оформлення разом з МД надано платіжне доручення від 12.06.2020р. №18JBKLK6 як підтвердження оплати товару по проформі-інвойсі від 15.04.2020р. №1702549. Згідно з наданою проформою-інвойс вартість товару телескопічний циліндр арт.190-5-7130 FET - 939,25 дол. США/шт., в той час як вартість за даний товар згідно з інвойсом від 31.08.2020 №GMM2020000000023 - 939 дол. США/шт. вартість товару телескопічний циліндр арт.215-5-7000 FET - 1156 дол. США/шт., тоді як вартість товару по інвойсу від 31.08.2020 №GMM20200000000 1148 дол. США/шт.; 6) до митного оформлення подано прайс-лист виробника від 01.03.2020р. №б/н, в якому відсутня інформація щодо валюти, в якій зазначено вартість одиниці товару. В той час ціни на товар, зазначені в проформі-інвойс від 15.04.2020р. №1702549 є вищими за ціни, зазначені в прайс-листі від 01.03.2020р.; 7) до митного оформлення подано декларацію країни експорту від 31.08.2020р. №MRN20060500EX011324, в якій йде посилання на рахунки-фактури, які до митного оформлення не надано. Також, митний орган в оспорюваному рішенні вказав, що позивач не надав всі додаткові документи, які витребувані згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України. Відповідач володіє ціновою інформацією стосовно вартості товарів, схожих за назвами та призначенням, країною походження тощо (МД від 26.08.2020 №UA110080/2020/004130 - 3,78 дол.США/кг). Саме ця інформація і зазначена, як така, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованого товару. При цьому, в оскарженому рішенні вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визначених митним органом митних вартостей: товар (телескопічні гідроциліндри лінійної дії, телескопічний циліндр - 3,78 дол.США/кг). ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Матеріалами справи підтверджується, що до декларації подані всі обов`язкові документи передбачені ч.1, ч.2ст.53 МК України і даних документів цілком достатньо для підтвердження митної вартості та відповідно завершення митного оформлення. Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією UA 204020/2020/025526 позивач надав всі документи, відповідно до вимог ч.1,ч.2 ст.53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. При цьому, зі змісту спірних рішень не зрозуміло в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України. Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. Разом з тим, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апелянта про відсутність того чи іншого реквізиту документа, (товаросупровідні документи: прайс-листи, банківські платіжні документи, експертні митні декларації тощо) не да.nm можливість ідентифікувати такі документи за даною операцією колегія суддів не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не затверджено форму товаросупровідних документів. Для ідентифікації вказаних документів за даною операцією достатньо іншої інформації яку подав митному органу декларант. Не заслуговують також на увагу доводи апелянта щодо неточностей в умовах поставки, вказаних у контракті від 17.04.2018р. ("EXW-Стамбул") та інвойсі від 31.08.2020р. "EXW-Konya", оскільки умови поставки "EXW-Konya", вказані у Специфікації від 31.08.2020р., є невід`ємною частиною договору від 17.04.2018р. Щодо доводів апелянта про те, що до митного оформлення разом з митною декларацією позивач надав платіжне доручення від 12.06.2020р. №18JBKLK6 як підтвердження оплати товару по проформі-інвойсі від 15.04.2020р. №1702549, однак вартість товару у проформі-інвойсі від 15.04.2020р. та проформі-інвойсі від 31.08.2020р. відрізняється, колегія суддів зазначає наступне. Як видно з матеріалів справи, проформа-інвойс від 15.04.2020р. №1702549 складений відповідно до прайсу, наданого виробником від 01.01.2020р., та не стосується партії товару, поданої до митного оформлення, а тому ціни в ній відрізняються. Про вказану обставину декларант повідомив митний орган. При цьому, позивач зазначив, що платіжне доручення від 15.04.2020р. №18JBKLK6 як підтвердження по оплаті товару по проформі-інвойсі від 15.04.2020р. надане митному органу для інформації, що при оплаті попередньої партії товару відбулася переплата в розмірі 306 дол. США, тому оплата чергової партії товару згідно з проформою від 01.07.2020р. відбувалася за мінусом вказаної переплати. Щодо покликань митного органу в оскаржуваному рішенні на інформацію, яка наявна у МД від 26.08.2020р. № UA110080/2020/004130, колегія суддів зазначає наступне, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що митна вартість товарів згідно з МД від 26.08.2020р. №UA110080/2020/004130 визначена у дол. США/кг, в той час, як митна вартість товарів, поданих до митного оформлення позивачем, визначена у дол. США/шт., що вказує на застосування різних одиниць виміру товарів, що відповідно впливає на визначення їхньої вартості, та ставить під сумнів доводи митного органу про альтернативність вказаних товарів та схожість їх фізичних характеристик. Отже, інформація з МД від 26.08.2020 №UA110080/2020/004130 не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16). З огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Поліська митниця Державної митної служби України як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №460/7063/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 23.10.2021р.