Постанова 4857 № 140/17512/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Денисюк Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/17512/20 пров. № А/857/7514/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Пославсього Д.Б. представника позивача: Тарана О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 140/17512/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецгруп" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, ВСТАНОВИВ : 24.12.2020р. позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» (далі ТзОВ «Волиньспецгруп») звернувся в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №204120/2020/000305/2 від 25.09.2020р., №204120/2020/000309/2 від 29.09.2020р., № 204120/2020/000312/2. від 01.10.2020р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. позов задоволено повністю. Суд визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2020р. №204120/2020/000305/2, від 29.09.2020р. № 204120/2020/000309/2, від 01.10.2020р. № 204120/2020/000312/2. Крім того, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» судовий збір у розмірі 6306,00 грн. (шість тисяч триста шість гривень 00 копійок) та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3783,60 грн. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Поліська митниця Держмитслужба подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Представник позивача Таран О.П. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Із змісту контракту №01/06/2020 від 12.06.2020р. який укладено між ТзОВ «Волиньспецгруп» (Покупець) та фірмою ADMAR ADRIAN CHARKOT POLKA JAWNA) (Польща) (Продавець) видно, що Продавець зобов`язується постачати товари на адресу ТзОВ «Волиньспецгруп» на умовах СРТ Луцьк (Incoterms2010) відповідно до інвойсів, ціна товару встановлюється в злотих і вказується в рахунках-фактурах, (інвойсах). В п.3.1 даного Контракту видно, що Покупець зобов`язується провести 100% передоплату за кожну партію товару згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), виставленому продавцем товару, який є предметом Контракту. 25.09.2020р. позивач ТзОВ «Волиньспецгруп» з метою митного оформлення придбаного товару подав митному органу митну декларацію №UA204120/2020/089532 ( товар рукавички) від 25.09.2020р., згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 6780,0000 PLN, що згідно курсу становить 49216,7000 грн. (а.с. 14) На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації від 25.09.2020р. №UA204120/2020/089532 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема рахунок-фактуру від 22.09.2020р. №20-DEX/0430, митну декларацію країни відправлення 20 PL301010E0958309 від 24.09.2020р., контракт купівлі-продажу товарів від 12.06.2020р. № 01/06/2020, висновок за результатами експертного дослідження від 29.07.2020р. № 1420003400-0294, банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару, прейскурант ( прай-лист) виробника товару, листи, виписки з бухгалтерської документації продавця, висновок судового експерта № 72/2020р. від 25.09.2020р., свіфт рахунок від 23.09.2020р., інвойси № 20-DEX/0430, № 20- DEX/0431, № 20- DEX/0432. 25.09.2020р. Поліською митницею Держмитслужба прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204120/2020/000305/2, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом в розмірі 77244,0831 грн. (10641,00 PLN) ( а.с.16) В графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначених декларантом, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, подані декларантом містили розбіжності та неточності, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом. Крім того, 29.09.2020р. декларант позивача подав Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/090985 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: рукавички робочі трикотажні просочені або покриті гумою: захисні рукавички X-RECODRAG_SBXL а120- 7800 пар, 65 картонних коробок; рукавички захисні, виготовлені з трикотажу, покриті гумою з пористою структурою, розміром XL. Торговельна марка Reis. Виробник: Reis, EU. Митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом, у розмірі 8814,0000 PLN, що згідно курсу становить 63993,1700 грн. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації від 29.09.2020р. №UA204120/2020/090985 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема, рахунок-фактуру від 22.09.2020р. №20-DEX/0431 (а.с.48-49), митну декларацію країни відправлення 20 PL301010E0974463 від 28.09.2020р. (а.с.50-51), контракт купівлі-продажу товарів від 12.06.2020р. № 01/06/2020, висновок за результатами експертного дослідження від 29.07.2020р. № 1420003400-0294, банківський платіжний документ, виписку з бухгалтерської документації продавця, прайс лист, висновок судового експерта № 73/2020 від 29.09.2020р., свіфт рахунок від 23.09.2020р., інвойси № 20-DEX/0430, №20-DEX/0431, №20-DEX/0432. 29.09.2020р. Поліською митницею Держмитслужба прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА204120/2020/000309/2, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом в розмірі 103561,62. (14263,90 PLN). (а.с. 38) В графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначених декларантом, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, подані декларантом містили розбіжності та неточності, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом. 01.10.2020р. декларант позивача подав Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/092157 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: рукавички робочі трикотажні просочені або покриті гумою: захисні рукавички X-RECODRAG_SBXL а 10- 10200 пар, 85 картонних коробок; рукавички захисні, виготовлені з трикотажу, покриті гумою з пористою структурою, розміром XL. Торговельна марка Reis. Виробник: Reis, EU. Митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом у розмірі 11526,0000 PLN, що згідно курсу становить 84145,5600 грн.. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації від 01.10.2020р. №UA204120/2020/092157 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема, рахунок-фактуру від 22.09.2020р. №20-DEX/0432, митну декларацію країни відправлення 20 PL301010E0982700 від 30.09.2020р., контракт купівлі-продажу товарів від 12.06.2020р. № 01/06/2020, висновок за результатами експертного дослідження від 29.07.2020р. № 1420003400-0294, банківський платіжний документ. виписку з бухгалтерською документації продавця, прайс-листи, висновок судового експерта № 75/2020 від 01.10.2020р. , свіфт рахунгк від 23.09.2020р., інвойс № 20-DEX/0430, №20-DEX/0431, №20-DEX/0432 01.10.2020р. Поліською митницею Держмитслужба прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА204120/2020/000312/2., яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом в розмірі 137268,9653 грн. (18802,6800 PLN). (а.с. 55) ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Отже, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Матеріалами справи підтверджується, що до декларацій подані всі обов`язкові документи передбачені ч.1, ч.2ст.53 МК України і даних документів цілком достатньо для підтвердження митної вартості та відповідно завершення митного оформлення. Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за №UA204120/2020/089532 від 25.09.2020р., №UA204120/2020/090985 від 29.09.2020р., №UA204120/2020/092157 від 01.10.2020р. позивач надав всі документи, відповідно до вимог ч.1,ч.2 ст.53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. При цьому, зі змісту спірних рішень не зрозуміло в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України. Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. Разом з тим, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності. ч.2 ст. 77КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що митний орган не обґрунтовує в оспорюваних рішеннях яким чином визначив митну вартість товарів «Рукавички робочі трикотажні прострочені або покриті гумою» виходячи не з вартості одиниць товару ( пару рукавиць як видно з первинних документів), а із вартості за кілограм товарів. При цьому, митний орган не спростував вищевказані висновки експертів про вартість товару які надав позивач митному органу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16). З огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Поліська митниця Держмитслужби як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що рішення про коригування митної вартості товару від 25.09.2020 № 204120/2020/000305/2, від 29.09.2020 № 204120/2020/000309/2, від 01.10.2020 № 204120/2020/000312/2 - є протиправними, які слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі № 140/17512/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель У зв`язку із перебуванням головуючого судді Бруновської Н.В. в період з 16.08.2021р. по 31.08.2021р. включно у щорічній відпустці та відсутністю судді Шавеля Р.М. з 25.08.2021р. по 13.09.2021р. включно у зв`язку перебуванням у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 14.09.2021р.