Постанова 4851 № 440/1705/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 р.Справа № 440/1705/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. представника позивача: Сухомлин Ю.В. представника відповідача: Глазкової С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 21.04.21 року по справі № 440/1705/21 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, ВСТАНОВИВ: До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Полтавській області про забезпечення позову Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - позивач, заявник, ГУ ДПС у Полтавській області) до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку. Відповідно до вказаної заяви заявник просить суд забезпечити позов у справі № 440/1705/21 шляхом заборони ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та іншим особам вчиняти дії щодо списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків, що знаходяться в банківських установах, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/1705/21. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року заяву Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено частково. Забезпечено позов Головного управління ДПС у Полтавській області до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку. Заборонено Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вчиняти дії щодо примусового списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК «Автомобільні дороги України", до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку. В іншій частині вимог заяву про забезпечення позову - залишено без задоволення. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, з посиланням на її необґрунтованість та незаконність через істотні порушення вимог процесуального закону, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" оскаржило її в апеляційному порядку та просить скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали фактично наперед було вирішено спір, так як ще до вирішення спору по суті суд вже прийняв рішення про заборону вчиняти дії щодо примусового списання коштів з розрахункових рахунків, тобто фактично арештувавши їх. Акцентує увагу, що на неприпустимість вирішення спору наперед при вирішенні питання про забезпечення позову неодноразово зверталася увага судовими інстанціями, що підтверджується, зокрема, постановою Верховного суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/19. Окрім того, відповідач зауважує, що очевидної небезпеки для заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі не існувало та не існує. В свою чергу, вжитий захід забезпечення позову унеможливлює відповідачу вжити заходи на погашення податкового боргу, у тому числі скористатися правами, передбаченими змінами до податкового законодавства. Так, відповідач уважає, що з урахуванням факту звернення відповідача із відповідною заявою про списання штрафних (фінансових) санкцій та пені відповідно до пункту 23 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то положення Закону № 1072 надають можливість погасити податковий борг, що виник станом на 1 листопада 2020 року протягом шести місяців з моменту вступу Закону № 1072 в силу, а відповідний шестимісячний строк не сплинув. Оскільки відповідач не лише подав заяву про застосування Закону № 1072 в частині списання штрафних санкцій та пені, але і виконує умови в частині добровільного погашення податкового боргу, який виник станом на 1 листопада 2020 року, то звернення із відповідною заявою про забезпечення позову є прямим підтвердженням, що позивач діє недобросовісно, так як підстав для вжиття заходу забезпечення позову - заборони вчиняти дії щодо примусового списання коштів з розрахункових рахунків відповідача немає, оскільки права, свободи та інтереси позивача не порушено. Своїми діями позивач створює ситуацію, при якій накопичується заборгованість по виплаті заробітної плати, обов`язкових платежів до бюджету, створюються штучні умови для невиконання наміру скористатись пунктом 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині списання штрафних санкцій та пені. Позивач фактично блокує діяльність підприємства. Крім того, сформульовані заявником в прохальній частині заяви про забезпечення позову вимоги щодо способу та порядку забезпечення позову не в повній мірі відповідають самій заяві про забезпечення позову, а відтак не можуть бути задоволені судом у вказаному порядку та спосіб. ГУ ДПС у Полтавській області подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 заперечує в повному обсязі та не погоджується з її доводами. Вважає, що судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права, а саме, статті 151 КАС України, з огляду на що відсутні будь-які правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, а тому просить оскаржуване судове рішення залишити без змін. ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надані пояснення, в яких відповідач звертає увагу, що 11.05.2021 Господарським судом Полтавської області (справа № 917/777/20) відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор». Введено процедуру розпорядження майном боржника - Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор». Отже, з урахуванням вимог пункту 1.3. ст. 1 ПК України та частини першої ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було введено процедуру розпорядження майном. Відповідно, на регулювання спірних відносин у цій справі поширюються вимоги Кодексу України з процедур банкрутства, а норми Податкового кодексу України не розповсюджуються. Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постановах від 19.05.2020 по справі № 904/11261/15 та від 11.02.2021 по справі № 560/2855/20. 10.06.2021 Головне управління ДПС у Полтавській області подало заяву до Господарського суду Полтавської області про приєднання в якості кредитора з вимогами на суму 66519838,44 грн. Відповідно до ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. У запереченнях на пояснення відповідача ГУ ДПС у Полтавській області не погоджується з доводами, викладеними в поясненнях, уважає їх необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду. У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях на пояснення відповідача. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що за ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" обліковується податковий борг в значному розмірі (станом на дату звернення до суду з позовом 61165558,91 грн). Відповідно до пп. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для виконання покладених на контролюючі органи функцій, передбачених ст. 191 ПК України, позивач звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовними заявами про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом. За результатами розгляду вказаної позовної заяви Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 23.10.2018 у справі № 1640/2911/18, яким адміністративний позов ГУ ДФС у Полтавській області до ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути кошти з рахунків відповідача за податковим боргом у розмірі 7 848 952,40 гривень ( у т.ч. 7 544 103,05 грн заборгованість з ПДВ, 304 849,35 грн - з податку на прибуток підприємств). Рішення набрало законної сили 24 листопада 2018 року. Також, на виконання п. 95.5 ст. 95 ПК України ГУ ДПС у Полтавській області 9 жовтня 2019 року прийнято рішення № 2/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, відповідно до якого, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. ГУ ДПС у Полтавській області, на виконання рішення № 2/16-01 від 09.10.2019, з метою стягнення податкового боргу з божника, направлено наступні інкасові доручення: № 1130 від 13.07.2019, № 1109 від 13.07.2020, № 1110 від 13.07.2020, № 1112 від 13.07.2020, № 1113 від 13.07.2020, № 1114 від 13.07.2020, № 1115 від 13.07.2020, № 1116 від 13.07.2020, № 1117 від 13.07.2020, № 1124 від 13.07.2020, № 1126 від 13.07.2020, від 11.12.2020 № № 188, 189, 191, 195, 196, 197, 199, 198, 200, 201, 202, 205, 204, 203, 206, 207, 208, 209, 206, 207, 210,

211. Зазначені інкасові доручення повернені контролюючому органу без виконання. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених ПК України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України). Згідно з рішенням про опис майна у податкову заставу № 10398/10/16-01-17-32 від 06.12.2016 проведено опис майна боржника, що підтверджується: актом № 86/16-01-17-12 від 27.12.2016 на суму 5 569 511,99 грн; актом № 1/16-01 від 13.02.2017 на суму 5 639 930,60 грн; актом № 5/16-31-50-17-35 від 22.03.2019 на суму 13 004 220,47 грн; актом № 1/16-31-50-10-34 від 18.02.2020 на суму 13606930,13 грн. Податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами про реєстрацію від 28.12.2016, 16.02.2017, 26.03.2019, 20.02.2020. Зважаючи на ту обставину, що вчинені контролюючим органом заходи по погашенню податкового боргу відносно відповідача, що зазначені вище, не призвели до його погашення, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №440/1449/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, у задоволенні позову відмовлено. ГУ ДПС в Полтавській області направлено листи до Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) та Акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", як до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків та в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Листом Державного агентства автомобільних доріг України (вх № 43639/10/16-31 від 09.10.2020) стосовно податкового боргу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" повідомлено ГУ ДПС в Полтавській області, що згідно з Положенням про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 439, Державне агентство автомобільних доріг України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення. Укравтодор зазначив, що ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" не є філією або іншим відокремленим підрозділом АТ "ДАК Автомобільні дороги України", а є окремою юридичною особою, що здійснює господарську діяльність відповідно до чинного законодавства та статутних документів. Компанія є засновником юридичної особи - ДП "Полтавський облавтодор" , і як засновник та власник корпоративних прав підприємства здійснює управління ним. Укравтодор як вищий орган Компанії, 100 % акцій якої належать державі, виконує функції з управління корпоративними правами держави без права втручання у його фінансово-господарську діяльність. Також у листі вказано, що Укравтодор не наділено повноваженнями щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу ДП "Полтавський облавтодор". Листом від 15.03.2019 за № 5-10/648 АТ ДАК "Автомобільні дороги України" зазначено про перебування майна ДП "Полтавський облавтодор" на праві власності АТ "Автомобільні дороги України", а відповідач користується майном на праві оперативного управління, що не визначає право власності у розумінні Господарського кодексу України. Вищенаведене свідчить про те, що заходи по погашенню податкового боргу щодо ДП "Полтавський облавтодор", що вчинялися контролюючим органом, не призвели до погашення такого боргу. Окрім того, ГУ ДПС у Полтавській області вказує, що станом на 15.04.2021 відбулися суттєві зміни в майновому стані ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", зокрема, підприємство протягом березня-квітня 2021 приймає участь у тендерах по закупівлі ТМЦ на загальну вартість 11531,90 тис. грн., обсяги постачання за даними декларацій з ПДВ за січень-лютий 2021 становлять 9946,6 тис. грн. Так, за результатами інформації на офіційному майданчику електронної системи закупівель України ProZorro та сайту Clarati project.info встановлено, що протягом березня-квітня 2021 ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" приймав участь у тендерах по закупівлі ТМЦ (дизельне паливо, бітум тощо), за результатами яких укладено вісім договорів з переможцями на загальну вартість 11531,9 тис. гривень. Відомостями інтегрованої картки платника податку підтверджується, що сума податкового боргу протягом січня-березня 2021 року збільшилася. Викладене вище, на думку позивача, з якою погодився і суд першої інстанції, свідчить про наявність значних ризиків того, що майно, яке зареєстроване як власність боржника та грошові кошти, які є на розрахункових рахунках ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент прийняття рішення у справі, в межах розгляду цього позову, що, в свою чергу, призведе до непогашення узгодженого податкового боргу, ненадходження коштів боржника в бюджет. При цьому, суд першої інстанції зазначає, що оскільки правомірність накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи № 440/1705/21, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що, в даному випадку, заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у цій справі, оскільки існує загроза подальшого списання коштів з банківських рахунків Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не на користь заявника. В той же час, суд першої інстанції зауважив, що сформульовані заявником в прохальній частині заяви про забезпечення позову вимоги щодо порядку забезпечення позову не в повній мірі відповідають самій заяві про забезпечення позову, а відтак не можуть бути задоволені судом у вказаному порядку. Так, ГУ ДПС в Полтавській області не обґрунтовано вимоги забезпечення позову в частині заборони іншим особам вчиняти дії щодо списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків, що знаходяться в банківських установах, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/1705/21. Крім того, заявником не наведено коло осіб, яким вчиняти такі дії буде заборонено. З огляду на викладене, на думку суду першої інстанції, заява про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає. Обираючи належний спосіб забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність заборонити ДП "Полтавський автодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" вчиняти дії щодо примусового списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків, що знаходяться в банківських установах, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/1705/21 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ДП "Полтавський автодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. За частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Разом з цим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Колегія суддів наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також указати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1305/20. Колегія суддів зазначає, що ухвала суду першої інстанції у цій справі наведеним вище вимогам не відповідає. Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача, дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, проте, не навів його мотивів та підстав. Висновки суду першої інстанції, що невжиття заходів щодо заборони Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вчиняти дії щодо примусового списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК «Автомобільні дороги України" може зашкодити інтересам держави у вигляді погашення узгодженого податкового боргу аж до неможливості його погашення через відсутність коштів, що, в свою чергу, зумовить настання негативних та незворотних наслідків для позивача, не підтверджений оцінкою суду будь-яких доказів. Так само суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано доведеними доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем та судом першої інстанції спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Так, позивачем у позовній заяві заявлено про накладення арешту на кошти відповідача та інші цінності, що знаходяться у банку, і заборона відповідачу вчиняти дії щодо примусового списання коштів (грошових коштів) з розрахункових рахунків в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті предмета позову. Колегія суддів погоджується з позивачем та судом першої інстанції, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, втім, такий захист застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Неможливість користування коштами підприємства порушує права робітників на отримання заробітної плати, яка є першочерговим платежем; відсутність розрахунку з контрагентами створює загрозу припинення поставки матеріалів для забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за забезпечення якого покладена на підприємство. Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неможливістю користування коштами у відповідача накопичилась заборгованість по виплаті заробітної плати, обов`язкових платежів до бюджету, що підтверджується довідкою ДП «Полтавський облавтодор» від 18.06.2021 № 01-10/109-5 про те, що станом на 18.06.2021 заборгованість за квітень 2021 всього становить 4 659 550 грн. (ПДФО - 841 403 грн., військовий збір - 70305 грн., ЄСВ - 814 223 грн., заробітна плата - 2933619 грн.), за травень 2021 всього становить 5 797 408 грн. (ПДФО - 848 503 грн., військовий збір - 70902 грн., ЄСВ - 1055990 грн., заробітна плата - 3822013 грн.). З огляду на викладене, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованого судом заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, у зв`язку з чим колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Полтавській області про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити. Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних. При цьому, керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги відповідача. Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що 11.05.2021 Господарським судом Полтавської області (справа № 917/777/20) відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор». Введено процедуру розпорядження майном боржника - Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор». Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Отже, з урахуванням вимог пункту 1.3. ст. 1 ПК України та частини першої ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було введено процедуру розпорядження майном. Відповідно на регулювання спірних відносин у цій справі поширюються вимоги Кодексу України з процедур банкрутства, а норми Податкового кодексу України не розповсюджуються. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 по справі № 904/11261/15 та від 11.02.2021 по справі № 560/2855/20. 10.06.2021 Головне управління ДПС у Полтавській області подало заяву до Господарського суду Полтавської області про приєднання в якості кредитора з вимогами на суму 66519838,44 грн. Відповідно до ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. У відповідності до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права, що є підставою для її скасування. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 по справі № 440/1705/21 скасувати. Прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Полтавській області про вжиття заходів забезпечення позову. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 06.07.2021 року