Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/516/21

Справа № 305/516/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 01.07.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Штефаняка І.І., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб з конфіскацією гідрокостюму чорного кольору з оранжевими вставками, який переданий ОСОБА_2 та зберігається у спеціальному приміщенні відділу прикордонної служби "Ділове" І категорії (тип В). Постановою ухвалено зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття адміністративного арешту період його затримання з 18 години 15 хвилин до 21 годину 00 хвилин, 22 березня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 22 березня 2021 року приблизно о 18 год. 15 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В) відділу прикордонної служби «Ділове» І категорії (тип В) на відстані 20 метрів від лінії державного кордону на напрямку 311 прикордонного знаку (територія Великобичківської територіальної об`єднаної громади Рахівського району Закарпатської області) був виявлений та в подальшому затриманий громадянин України ОСОБА_1 у складі групи осіб а саме: з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , який здійснив незаконний перетин державного кордону з України до Румунії та зворотно поза пунктами пропуску через державний кордон України, з метою переміщення тютюнових виробів з використанням гідрокостюму, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, у складі групи осіб, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Під час затримання ОСОБА_1 , у складі групи осіб, здійснив незаконний перетин державного кордону з України до Румунії та зворотно поза пунктами пропуску через державний кордон України, з метою переміщення тютюнових виробів з використанням гідрокостюму, під час затримання був здійснений один попереджувальний постріл з автомата Калашникова, своїми діями здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону, а саме на законну неодноразово повторювану вимогу зупинитись та пред`явити документи, що посвідчують особу, відмовився. Таким чином ОСОБА_1 порушив і вимоги п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.98, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є необґрунтованою, незаконною та ухвалена без всебічного з`ясування обставин справи. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції у частині накладення адміністративного стягнення, апелянт вказує, що накладене на нього стягнення є несправедливим та надто суворим. Стверджує, що місцевий суд, приймаючи рішення, не врахував те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні правопорушення, щиро розкаявся, надав суду всі необхідні пояснення та просив призначити мінімальне адміністративне стягнення. При цьому зазначає, що їздить на заробітки по Україні і має можливість сплатити вказаний штраф, позаяк одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, через хворобу дружини змушений сам матеріально забезпечувати свою родину. Також стверджує, що місцевий суд не врахував позитивну характеристику його особи, яку надав виконавчий комітет Лужанської сільської ради. Крім того, на думку ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення складено всупереч ст. ст. 254, 256 КУпАП, зміст його не був повідомлений апелянту, останньому не роз`яснено його права, а відомості про те, що ОСОБА_1 не потребував захисника не відповідають фактичним обставинам справи. Просить постанову змінити, пом`якшивши призначене йому стягнення до штрафу у розмірі до 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Штефаняка І. І., який підтримав доводи апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Так, згідно з протоколами про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №008052 та серії ЗхРУ №008051, 22 березня 2021 року приблизно о 18 год. 15 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В) відділу прикордонної служби «Ділове» І категорії (тип В) на відстані 20 метрів від лінії державного кордону на напрямку 311 прикордонного знаку (територія Великобичківської територіальної об`єднаної громади Рахівського району Закарпатської області) був виявлений та в подальшому затриманий громадянин України ОСОБА_1 у складі групи осіб а саме: з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , який здійснив незаконний перетин державного кордону з України до Румунії та зворотно поза пунктами пропуску через державний кордон України, з метою переміщення тютюнових виробів з використанням гідрокостюму, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, у складі групи осіб, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Під час затримання ОСОБА_1 у складі групи осіб здійснив незаконний перетин державного кордону з України до Румунії та зворотно поза пунктами пропуску через державний кордон України, з метою переміщення тютюнових виробів з використанням гідрокостюму. При цьому, під час затримання був здійснений один попереджувальний постріл з автомата Калашникова, ОСОБА_1 своїми діями здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону, а саме на законну неодноразово повторювану вимогу зупинитись та пред`явити документи, що посвідчують особу, відмовився. Таким чином ОСОБА_1 порушив і вимоги п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.98, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Вищезазначені обставини підтверджуються й іншими документами, які містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколами про адміністративне затримання від 22.03.2021, рапортами молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії номер обслуги 1 групи інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби служби «Великий Бичків» (тип В) відділу прикордонної служби «Ділове» 1 категорії (тип В) солдата ОСОБА_10 , а також відомостями щодо виникнення обстановки в районі н. п. В. Бичків Рахівського району Закарпатської області від 22. 03.2021. Вказаними документами підтверджено, що ОСОБА_1 не потребує послуг перекладача та захисника, з їх змістом погоджується. З протоколів особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 22.03.2021 убачається, що начальником відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В) капітаном ОСОБА_11 у присутності двох понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під час проведення огляду ОСОБА_1 та його речей було виявлено гідрокостюм чорного кольору з оранжевими вставками. Вилучені предмети, відповідно до протоколу, зберігаються у спеціальному приміщенні відділу прикордонної служби «Ділове» 1 категорії (тип В). Поясненнями ОСОБА_1 підтверджується факт його затримання прикордонниками. Також у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що йому запропонували заробити гроші, для цього необхідно було перенести два пакунки до Румунії. У вчиненому щиро розкаюється, при затриманні опору не робив. Протоколом роз`яснення права на захист від 23.03.2021 підтверджується, що ОСОБА_1 послуг адвоката не потребує й бажає захищати свої інтереси самостійно (а. с. 24). Зазначені вище докази є належними та допустимими, зібрані вони відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В) капітан Кондратьєв Н. В. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколів, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В) капітан Кондратьєв Н. В. при виконанні своїх функціональних обов`язків не виходив за межі наданих йому повноважень. Водночас, апеляційним судом не встановлено й будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколів про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що під час затримання прикордонники не повідомили ОСОБА_1 про зміст протоколів, йому не роз`яснено передбачені ст. 268 КУпАП права, а відомості про те, що ОСОБА_1 не потребує послуг захисника не відповідають дійсності, - апеляційний суд не бере до уваги, позаяк такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення від 22.03.2021, протоколами про адміністративне затримання від 22.03.2021, протоколами особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 22.03.2021, поясненнями ОСОБА_1 від 22.03.2021, рапортами інспектора прикордонної служи 22.03.2021, відомостями щодо виникнення обстановки в районі н.п. В. Бичків Рахівського району Закарпатської області від 22.03.2021 та протоколом роз`яснення права на захист. При цьому береться до уваги і те, що ОСОБА_1 своїми підписами у вказаних вище документах підтвердив, що ознайомлений з їх змістом та заперечень не має. Доводи апелянта про те, що адміністративне стягнення у виді арешту строком на 13 діб - є несправедливим та надто суворим, - апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні об`єктивні та переконливі відомості, що характеризують особу правопорушника, які б давали суду підстави для призначення більш м`якого адміністративного стягнення. Відхиляючи доводи апелянта в цій частині, апеляційний суд вважає, що наявні у матеріалах справи дані: характеристика особи ОСОБА_1 , та довідка про склад сім`ї, видані виконавчим комітетом Лужанської сільської ради - не впливають на вид та розмір накладеного на нього адміністративного стягнення. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним правопорушення. З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги і конкретні обставини, за яких скоєно адміністративне правопорушення, зокрема те, що на законну неодноразово повторювану вимогу співробітника державної прикордонної служби зупинитись та пред`явити документи, що посвідчують особу, ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим був затриманий, про що було складено протокол про адміністративне затримання. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована залишається без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що жодних доказів, які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції апелянтом не надано, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП ОСОБА_1 залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан