Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/598/21

Справа № 305/598/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 06.04.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм ТзОВ "Омега-Транс-УА", визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят гривень). Згідно з постановою, 26 лютого 2021 року, о 07 год 15 хв, у с. Костилівка по вул. Головній, Рахівського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів, при цьому знаходився без засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски), що закриває рот та ніс, чим порушив вимоги постанови КМУ № 1236 п. 2 під. 10 від 09.12.2020, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, і такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що його право на захист було порушено, оскільки жодних повісток до суду він не отримував, тому був відсутній під час розгляду справи. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом у справі, оскільки при його оформленні допущено грубі помилки, а саме зазначено порушення правил з посиланням на норму не в чинній редакції станом на момент події. Рапорти працівників поліції, на переконання апелянта, не можуть вважатися об`єктивними доказами у справі. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи такі обставини. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 , неявка якого, враховуючи положення ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення від 23.12.2022, і від нього не надходило жодних заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності. Водночас, враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався: 06.08.2021 (а. с. 102), 22.11.2021 (а. с. 103), 31.03.2022 (а. с. 106), 21.06.2022 (а. с. 107), тому, апеляційний суд, на підставі вищенаведеного вважає, що будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 не має. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Так, згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №317698, за те, що 26 лютого 2021 року, о 07 год 15 хв, у с. Костилівка по вул. Головній, Рахівського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів, при цьому знаходився без засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски), що закриває рот та ніс, чим порушив вимоги постанови КМУ № 1236 п. 2 під. 10 від 09.12.2020, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. У графі «Пояснення особи» ОСОБА_1 вказав, що керував автобусом без вдягнутої захисної маски, вину визнав. Своїми підписами у протоколі засвідчив, що зі змістом процесуального документу ознайомлений, копію його отримав. Викладені у протоколі обставини підтверджуються рапортом лейтенанта поліції Тафічука В., відповідно до якого за порушення водієм ОСОБА_1 приписів передбачених п. 2 пп.10 постанови КМУ №1236, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 2). Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом автобусом та порушення ним карантинних правил, а саме здійснення перевезення пасажирів без засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски), що закриває рот та ніс, підтверджуються відеозаписом, що міститься на DVD-диску (а. с. 3), карткою водія (а. с. 4), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 6), протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу (а. с. 8), фотокарткою транспортного засобу (а. с. 9), полісом №АР 0848682 (а. с. 10-17). Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, і зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП адміністративного правопорушення - порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівник поліції Тафічук В. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП; що у нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації вищевказаних документів, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3КУпАП. Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги і приписи таких нормативно-правових актів. Диспозиція ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Як убачається зі ст.29 цього ж Закону, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України; рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації; у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП (в редакції закону, що діяла на момент вчинення правопорушення) настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, а згідно ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України; у рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Вказані у постанові КМУ №1256, правила і є тими обмеженнями, за порушення яких і встановлена відповідальність ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією нормою закону потрібно посилатись на конкретні пункти правил, які безпосередньо регулюють відносини щодо карантину людей, санітарно гігієнічних, санітарно протиепідемічних правил і норм на час вчинення правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 у громадському транспорті знаходився без засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски), що закриває рот та ніс, чим порушив вимоги передбачені пп.10 п. 2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у своїх поясненнях, викладених у протоколі не заперечує той факт, що здійснював перевезення пасажирів без засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски), що закриває рот та ніс, у день, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, тобто тоді, коли на території Закарпатської області діяли обмежувальні протиепідеміологічні заходи. Це підтверджується належними та достатніми доказами, які містяться у матеріалах справи. Таким чином, ОСОБА_1 порушив правила, встановлені постановою КМУ за №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусною інфекцією, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. При оцінці доводів апелянта про те, що право на захист ОСОБА_1 було порушено, оскільки жодних повісток про розгляд справи у місцевому суді він не отримував, тому був відсутній під час розгляду справи, - апеляційний суд такі до уваги не бере, оскільки наявними доказами, а саме довідкою про доставку SMS- повідомлення від 05.04.2021 підтверджується той факт, що місцевий суд вжив всіх заходів щодо належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 15.04.2021. Однак, зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 до суду не з`явився, жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання на подавав. До того ж, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 було відомо про наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, і те, що справа щодо нього розглядатиметься Рахівським районним судом Закарпатської області. Тому, доводи апелянта про те, що право на захист ОСОБА_1 було порушено визнаються такими, що не спростовують винуватість особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Апеляційний суд не визнає слушними доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП і вважає, що матеріали справи містять достатньо достовірних та належних доказів, які у своїй сукупності підтверджують, що сумнівів у правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення немає. Посилаючись на зміст протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом у справі, позаяк при його оформленні допущено грубі помилки, а саме зазначено порушення правил з посиланням на норму не в чинній редакції станом на момент події. Ці доводи апеляційний суд визнає такими, що не впливають на висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП з огляду на таке. Відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 44-3 КУпАП об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення, а об`єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян. Не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо поставив під загрозу життя та здоров`я інших людей, позаяк здійснюючи перевезення пасажирів у громадському транспорті він знаходився без вдягнутих засобів індивідуального захисту, що власне особисто підтвердив цей факт у своїх письмових поясненнях, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. На момент оформлення протоколу ОСОБА_1 своїми підписами засвідчив, що зміст документу є правильним, жодних зауважень щодо відомостей, які зазначені у протоколі, немає. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду не встановлено жодних фактів примусу чи незаконних методів з боку працівників поліції щодо ОСОБА_1 , які би призвели до підписання протоколу та надання працівникам поліції письмових пояснень, якими він фактично визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Твердження апелянта про те, що рапорти працівників поліції не можуть вважатися об`єктивними доказами у справі, апеляційний суд визнає безпідставними з огляду на таке. Так, рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, дані наявного у матеріалах справи рапорту повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовних дій працівника поліції щодо оформлення ним протоколу про адміністративне правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому висновок місцевого суду про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП є законним та обґрунтованим. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено згідно зі ст. ст. 33 - 36 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2021 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, ОСОБА_1 , - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН