Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/2470/22

Справа № 305/2470/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 04.05.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого (зі слів), визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок. Згідно з постановою, 01.12.2022, приблизно о 15 год 25 хв, у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 320 прикордонним нарядом «Група реагування» (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 спільно із громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії у складі групи осіб, поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на незаконність оскаржуваної постанови, просить її скасувати. Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано яким чином було встановлено, що ОСОБА_1 намагався незаконно, поза пунктами пропуску, перетнути державний кордон України. Матеріали справи не містять належних, допустимих доказів вчинення інкримінованого правопорушення: немає ні схеми правопорушення, на якій могли бути зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування, маршрут руху та лінію державного кордону чи інших беззаперечних доказів, які би вказували на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому правопорушення. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні лише письмові пояснення працівників прикордонної служби, пояснення інших осіб, у тому числі ОСОБА_1 відсутні. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Ясика І. О., неявка яких, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що сторону захисту належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, однак жодних заяв про відкладення апеляційного розгляду на інший день та відомостей про поважність причин своєї неявки ні ОСОБА_1 , ні адвокат Ясик І. О. не подавали. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що ці вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, - за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №140017, 01.12.2022, приблизно о 15 год 25 хв, у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 320 прикордонним нарядом «Група реагування» (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 спільно із громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії у складі групи осіб, поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим були порушені вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. З протоколу також убачається, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу про адміністративне правопорушення та дачі пояснень, посилаючись на приписи ст. 63 Конституції України. Викладені у протоколі обставини підтверджуються і протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 01.12.2022 (а. с. 2); протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01.12.2022 (а. с. 3); поясненнями начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_5 (а. с. 4); поясненнями заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_6 від 02.12.2022, поясненнями помічника начальника відділу інспекторів прикордонної служби відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_7 (а. с. 6), фото світлинами, на яких зображені закордонні паспорти та грошові кошти (а. с. 7), копіями паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а. с. 8). Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_5 діяв неправомірно при затриманні ОСОБА_1 , при проведенні перевірки та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби відділу ПС «Ділове» (тип В) ОСОБА_5 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень. Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі перетину державного кордону України поза пунктом пропуску у складі групи осіб. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Зі змісту апеляційної скарги убачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт свого перебування 01 грудня 2022 року, о 15 год 25 хв, у межах контрольованого прикордонного району на території Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області; відповідно до протоколу та згідно з поясненнями уповноважених осіб, ОСОБА_1 разом з іншими громадянами, які перебували з ним, не зміг вказати до якого конкретно населеного пункту вони прямують, не аргументував мету свого візиту та не навів жодних пояснень щодо законності підстав перебування у зазначеному місці. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано яким чином було встановлено, що ОСОБА_1 намагався незаконно, поза пунктами пропуску, перетнути державний кордон України, оскільки зміст протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 свідчить про зворотне. Також апеляційним судом враховується і те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення у присутності двох свідків, громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які своїми підписами це підтвердили. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що ані у протоколі про адміністративне правопорушення, ані у постанові суду не вказано, у чому саме полягає суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а наявні у справі докази не можна визнати належними, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Дослідивши кожен окремий доказ на предмет належності та допустимості, апеляційний суд вважає, що вищевказані твердження слід визнати необґрунтованими, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, позаяк містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказів у справі, оскільки містить інформацію як про подію адміністративного правопорушення, так і про особу, яка його вчинила. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджуються й іншими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми, у достовірності яких у апеляційного суду сумнівів не виникає, адже зібрані вони відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено. Поряд з цим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ні ОСОБА_1 , ні його захисником, адвокатом Ясиком І. О. у суді першої та апеляційної інстанції на надано. Твердження апелянта про те, що факт перетину державного кордону не підтверджений належними доказами, відтак у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими, відтак звертає увагу на те, що відповідальність за ст. 204-1 КУпАП настає як за перетин державного кордону, так і за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення - як спроба перетину державного кордону України у складі групи осіб будь-яким способом, повністю охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи. Твердження ОСОБА_1 про те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції розцінює як намагання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, оскільки належних, достатніх і допустимих доказів щодо спростування обставин, які встановлені місцевим судом та перевірені судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять, такі не приєднано до апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного розгляду справи не є слушними, оскільки спростовуються викладеними висновками в оскаржуваній постанові з наданням належної оцінки кожному наявному у матеріалах справи доказу. З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і є мінімальним, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована залишається без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що жодних доказів, які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції апелянтом не надано, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено; що ОСОБА_1 та адвокат Ясик І. О., не з`явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН