Постанова 4873 № 910/9560/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2021 р. Справа№ 910/9560/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Коротун О.М. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 (повне рішення складено 14.12.2020) у справі № 910/9560/20 (суддя Мельник В.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо про відшкодування 56 012,39 грн. За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейл Україна" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 56 012,39 грн. Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань відшкодування збитків. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 в задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" кошти в сумі 42 296, 13 грн., стягнути з відповідача судові витрати. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що фактичні витрати склали 187 184,17 грн згідно із рахунком № 2037196 від 22.10.2018, акту виконаних робіт № 1230372118122095447, а відповідно до платіжного доручення № 500061353 від 20.11.2018 страхувальнику позивачем було відшкодовано суму заподіяних збитків у розмірі 187 184,23 грн. Скаржник зазначає, що відповідно до полісу АМ/5269267 ліміт відповідальності відповідача складає 100 000,00 грн. без урахування франшизи, однак, сплачено лише частину страхового відшкодування у розмірі 57 703,87 грн., борг становить суму у розмірі 42 296,13 грн, а враховуючи чітку та обґрунтовану позицію позивача, надані суду всі докази по фактичним затратам, суд першої інстанції виніс помилкове рішення. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, зазначив про те, що страхова сума за полісом серії АМ/5269267 становить 100 000,00 грн, однак, позивач не враховує законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме: франшизу, яка відповідно до полісу складає 2 000,00 грн. Також відповідач вказує на те, що пред`явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу є неправомірним. Відповідач вважає вірним встановлений факт наявності обопільної вини у вчиненні ДПТ. Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу та заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначив наступне: - у матеріалах справи відсутнє рішення, постанова про визнання вини водія дрн НОМЕР_1 позивача страхувальника; - під час відновлювальних робіт використовуються нові деталі, вузли, агрегати, а не деталі, які мали таку ж ступінь зносу, як і на момент пошкодження автомобіля. Отже, для відновлення свого порушеного права потерпілий зазнає витрат у розмірі вартості нових деталей, необхідних для відновлення пошкодженого майна. Законом України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не обмежується сумою оцінки транспортного засобу, а виплачує суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. У запереченні на відзив на апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що співробітники патрульної поліції не мають права складати протокол про адміністративне правопорушення стосовно осіб, які мають дипломатичних імунітет, а тому надати постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на території України неможливо, отже, суд, досліджуючи наявну в матеріалах справи довідку про дорожньо-транспортну пригоду, вже самостійно вирішує питання щодо наявності вини у вчиненні ДТП ОСОБА_1 за сукупності всіх поданих документів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням суддів Ткаченка Б.О. та Суліма В.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9560/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 прийнято справу № 910/9560/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9560/20 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 11.12.2018 між позивачем, як страховиком та Посольством "Грузії в Україні", як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів САS0039850, предметом якого є майнові інтереси, пов`язанні з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованого за даним Договором транспортного засобу - Volkswagen д.р.н. НОМЕР_1 . 11.10.2018 на проспекті Володимира Маяковського, 4 Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля - Volkswagen д.р.н. НОМЕР_2 керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Peugeot 405 д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Згідно із Звітом 139-10-18 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Уоікзшадеп ІеШ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням зносу склала 119 407,74 грн. На виконання умов договору добровільного страхування автотранспорту та згідно страхового акту № 500022298 від 19.11.2018р., згідно із рахунком № 2037196 від 22.10.2018р, ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" сплатила суму страхового відшкодування у розмірі 187 184,23 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, що підтверджується полісом № АМ5269267. 06.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № R/L26173 про відшкодування шкоди за полісом № АМ5269267. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем булло сплачено страхове відшкодування в розмірі 57 703,87 грн, що підтверджується платіжне дорученням № 19836 від 26.07.2019р. про сплату на рахунок Позивача грошову суму у розмірі 43 987,61 грн, та платіжне доручення № 19370 від 16.07.2020р. про доплату страхового відшкодування у розмірі 13 716,26 грн. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем не сплачено 42 296,13 грн страхового відшкодування. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України. Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV із змінами та доповненнями (далі Закон № 1961). Згідно із ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер. Наказом Міністерства Юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 була затверджена "Методика товарознавчої експертизи, та оцінки колісних транспортних засобів"(надалі по тексту - Методика). Відповідно до п.п.1.1. Методики, ця Методика розроблена згідно із Законами України "Про судову експертизу". "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна. Згідно із п.1.2 Методики, Методика встановлює механізм оцінки визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних ласі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, еректорів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту. Відповідно до п.1.6 Методики, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин: Згідно п. 3.9 Методики, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Як вбачається з інформації, яка міститься в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Jetta д/з НОМЕР_5 , транспортний засіб Volkswagen Jetta д/з НОМЕР_5 було випущено у 2006р., а отже на момент ДТП (11.10.2018 року) строк експлуатації транспортного засобу Volkswagen Jetta д/з НОМЕР_5 перевищує 7 років. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО") відшкодовує не повну вартість складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) має сплатити страховик як страхове відшкодування. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 10.08.2018 року у справі № 910/20638/17. Згідно приписів ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку, що різницю між вартістю матеріального збитку та фактичним розміром шкоди повинна відшкодувати особа, яка завдала шкоду. Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, пред`явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу є неправомірним, що також підтверджується Постановою Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19, в якій зазначене наступне: "Якщо потерпілий звернувся до страховика її одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Відповідно до п.36.3 ст. 36 Закону, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. В матеріалах справи наявна довідка про дорожньо-транспортну пригоду №3018289400921800 від 16.04.2019, встановлено порушення водієм транспортного засобу Volkswagen Jetta д/з НОМЕР_5 (номер кузова шасі НОМЕР_6 ) ОСОБА_1 пункту 13.12 ПДР а саме: водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відшкодування відповідачем позивачеві матеріальних збитків частково, а саме в розмірі 57 703,87 грн, оскільки шкода автомобілю була заподіяна сукупністю дій декількох осіб, у зв`язку із чим, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу не підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно, за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи у їх сукупності, а відсутність вироку або постанови у справі про адміністративне правопорушення, не спростовує викладені у довідці ДАІ обставини щодо порушення вказаною особою Правил дорожнього руху. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 910/8249/13 від 20.01.2014. Таким чином, твердження про те, що у матеріалах справи відсутнє рішення, постанова про визнання вини водія дрн НОМЕР_1 позивача страхувальника, не спростовує встановлення у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3018289400921800 від 16.04.2019 факту порушення водієм транспортного засобу Volkswagen Jetta д/з НОМЕР_5 (номер кузова шасі НОМЕР_6 ) ОСОБА_1 пункту 13.12 ПДР. Як вбачається із законодавчих обмежень, встановлених у Законі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16. Також, відповідно до п. 36.6 ст. 36 вищезазначеного закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/9560/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна".

4. Справу № 910/9560/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич О.М. Коротун