Постанова 4873 № 910/13657/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2026 р. Справа№ 910/13657/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бестаченко О.Л. суддів: Шаратова Ю.А. Колесника Р.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 (суддя - Лиськов М.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 130 000,00 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" завданих збитків у порядку регресу у розмірі 130 000,00 грн та судових витрат. В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що вперше із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача в жовтні 2024, зокрема з листом від 07.10.2024 вих. №11913/24. Позивачем пропущений визначений положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) річний строк для такого звернення, оскільки спірна ДТП сталася 21.10.2022. Матеріали справи не місять доказів, що позивач у період з 22.10.2022 по 21.10.2023 звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування. За таких обставин, оскільки позивачем не підтверджено подання до відповідача заяви про страхове відшкодування у межах річного строку, встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а з даним позовом позивач звернувся до суду з пропуском зазначеного строку, у відповідності до пп.37.1.4 п.37.1 ст.37 вказаного Закону, у відповідача відсутній обов`язок здійснити відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП, яке відбулося 21.10.2022. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник апелянта не погоджується з позицією суду, що позивачем не надано обґрунтувань об`єктивних та незалежних від позивача причин пропуску річного строку на який посилається суд. Судом не враховано, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 21.10.2022 року, однак встановлення всіх істотних обставин справи, зокрема особи, винної у її вчиненні, причинно-наслідкового зв`язку та механізму ДТП, відбувалося виключно в межах кримінального провадження, яке було завершене лише у 2024 році. Страховий акт складено 14.02.2024 року, а постанова про закриття кримінального провадження ухвалена лише у серпні 2024 року. Саме в межах кримінального провадження було зібрано належні та допустимі докази, на підставі яких остаточно встановлено винну особу та всі обставини дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, судом не враховано, що з 24.02.2022 року на всій території України введено правовий режим воєнного стану, який об`єктивно вплинув на строки досудового розслідування, можливість своєчасного збирання доказів та проведення необхідних експертних досліджень. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А. Під час вирішення питання щодо руху апеляційної скарги суддею Скрипкою І.М. заявлено про самовідвід у зв`язку з тим, що протягом тривалого періоду часу нею укладаються договори обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів та договори добровільного страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 заяву судді Скрипки І.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/13657/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 задоволено. Матеріали справи № 910/13657/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1089/26 від 31.03.2026 у справі № 910/13657/25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 справу № 910/13657/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Шаратов Ю.А., Колесник Р.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн. 08.04.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 66728 від 08.04.2026 на суму 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп.) на підтвердження сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн, як за подання скарги до Північного апеляційного господарського суду за реквізитами, вказаними в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026. 16.04.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 67628 від 14.04.2026 на суму 3 633,00 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні) на підтвердження сплати судового збору. Ухвалою від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. 23.04.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 28.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування здійснено з цілковитим дотримання приписів норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а заявлені позовні вимоги являються безпідставними, необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити, в частині до АТ "СК "Країна". Звертає особливу увагу, що звертаючись до суду, позивач не посилався на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування. Відповідач додатково зауважує, що дорожньо-транспортна пригода сталася 21.10.2022 року, при цьому позовна заява подана поза межами строку позовної давності (в термін понад 3 років з моменту ДТП), тому з урахуванням висновків викладених згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, можемо дійти обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення суми страхового відшкодування з АТ "СК "Країна" в порядку суброгації. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПрАТ "СК "Універсальна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА") було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3000/283/011558 (далі - Договір). Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом BODEX, № НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 21.10.2022 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BODEX, № НОМЕР_1 та транспортного засобу Мitsubishi colt, № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . 24.10.2022 до ПрАТ "СК "Універсальна" із заявою № 52 про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа. 19.02.2024 ПрАТ "СК "Універсальна" здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акта № 118366-1 у розмірі 886 875,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 28289 від 19.02.2024. Постановою Білоцерківської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури про закриття кримінального провадження від 13.08.2024 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась по причині порушення водієм автомобіля Mitsubishi colt, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вимог пунктів п. п. 1.3, 1.5, 2.3(6), 2.3 (д), 12.6 (г), 12.9 (б), 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху. Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mitsubishi colt, д.н.з. НОМЕР_3 була забезпечена в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Країна" за полісом №ЕР/208508215. 07.10.2024 листом за вих. № 11913/24 ПрАТ "СК "Універсальна" звернулося до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу. 15.10.2024 листом за вих. № 5134/24 Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відмовляє у відшкодуванні шкоди у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР, чинного на момент дорожньо-транспортної пригоди, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування"). За нормами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV, чинного на момент дорожньо-транспортної пригоди, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. За нормами п. 1 ст. 35.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Відповідно до підп.. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Мitsubishi colt, № AA8735OB сталася 21.10.2022. Із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача листом від 07.10.2024 вих. №11913/24, тобто із пропуском встановленого Законом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначено, що сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку. Колегія суддів наголошує, що єдиним випадком, коли особа, що пропустила встановлений Законом річний строк, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності - це доведення суду тієї обставини, що нею було здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та такий строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини. Судом установлено, що позивач у позовній заяві не наводив жодного обґрунтування того, що строк для подання заяви до відповідача про виплату страхового відшкодування на суму 130 000,00 грн було пропущено ним із незалежних від нього обставин. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що такий строк було пропущено з огляду на те, що встановлення всіх істотних обставин справи, зокрема особи, винної у вчиненні ДТП, причинно-наслідкового зв`язку та механізму ДТП, відбувалося виключно в межах кримінального провадження, яке було завершене лише у 2024 році. Страховий акт складено 14.02.2024 року, а постанова про закриття кримінального провадження ухвалена лише у серпні 2024 року. Саме в межах кримінального провадження було зібрано належні та допустимі докази, на підставі яких остаточно встановлено винну особу та всі обставини дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, з огляду на те, що відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Тобто ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою визначається форма, зміст заяви про виплату страхового відшкодування та в якій вказано перелік документів, які додаються до такої заяви, не встановлює вимог подавати разом із заявою про виплату страхового відшкодування рішення, яким визначено особу, винну в скоєнні ДТП. Крім того, відповідно до п. 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно з п. 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Тобто норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачали обов`язку заявника подавати разом із заявою про страхове відшкодовування доказів вини особи, відповідальність якої застрахована, у скоєнні ДТП. Позивач здійснив страхове відшкодування в незалежності від прийняття Білоцерківською окружною прокуратурою Київської обласної прокуратури постанови про закриття кримінального провадження від 13.08.2024 і мав достатньо часу з 24.10.2022 (дата звернення потерпілої особи до позивача) до 21.10.2023 на подачу заяви на виплату страхового відшкодування відповідачу, не порушуючи строк, встановлений п. 37.1.4. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Також апелянт вказує на не врахування судом першої інстанції введення на всій території України з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану, водночас не пояснюючи яким чином ця обставина вплинула на можливість позивача звернутися до відповідача із заявою про страхове відшкодування у строк, встановлений Законом. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на висновки, наведені у постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 у справі №5027/496/2012, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а по-друге висновки у вказаній постанові зроблені судом у контексті наявності підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду, а не у контексті поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановленого п. 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також не наведено належних обґрунтувань, що порушення позивачем річного строку на звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування сталось внаслідок об`єктивних та не залежних від позивача причин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмови у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" збитків у розмірі 130 000,00 грн. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інші аргументи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення покладаються на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна". Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/13657/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13657/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.Л. Бестаченко Судді Ю.А. Шаратов Р.М. Колесник