Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7709/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 р. Справа № 440/7709/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/7709/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУПФУ в Полтавській області, відповідач), в якій просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 26 від 01.12.2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу стаж державної служби період з 02.03.1982 року по 01.05.2016 року та перевести позивача з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 25.11.2020 року згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII на підставі довідок Диканської районної ради про складові заробітної плати, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для призначення пенсії державного службовця в розмірі 60% від загальної суми складових місячного заробітку - 31500,00 грн. (включає посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, надбавку за високі досягнення у праці, премію щомісячну) - стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 840,80 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 26 від 01.12.2020 року, яким позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посаді державної служби 20 років, є протиправним та необґрунтованим, оскільки суперечить положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723, відповідно до яких період роботи позивача в органах самоврядування враховується до стажу державної служби та дає право позивачу на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року у справі № 440/7709/20, прийнятому в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 26 від 01 грудня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 04 липня 2001 року по 01 травня 2016 року. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2020 року про переведення його з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції доказів, наданих відповідачем та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2021 по справі №440/7709/20 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на положення пунктів 10, 12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та пунктів 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зазначив, що з набранням чинності з 04.07.2001 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 р. № 2493-111, період роботи ОСОБА_1 04.07.2001 р. в Дикапській районній раді відноситься до роботи на посадах в органах місцевого самоврядування та не зараховується до стажу державної служби. У зв`язку з чим, стверджує, що Управлінням прийнято правомірне рішення №26 від 01.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу, згідно заяви від 25.11.2020 р., з огляду на відсутність необхідного стажу на посаді державної служби - 20 років. Позивач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що даними трудової книжки позивача підтверджується, що він 38 років 8 місяців 22 дні працював у Диканському райвиконкомі, Диканській райдержадміністрації, Диканському відділенні пенсійного фонду України, Диканській районній раді на посадах, віднесених до посад державної служби і має значно більше 20 річного стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі твердження про те, що посадові особи місцевого самоврядування не були віднесені до категорій посад державних службовців, визначених у ст. 25 Закону №3723-ХІІ вважає необгрунтованими, оскільки саме положеннями ст. 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачені особливості стажу державної служби, зокрема, у ч.2 п.2 ст. 46 даного Закону зазначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». З урахуванням вищевикладеного вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною і непереконливою, а дії пенсійного фонду такими, що порушують не лише право позивача на отримання державної пенсії, але і статтю 22 Конституції України згідно з якою права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком, призначену в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що визнається учасниками справи. Згідно відомостей трудової книжки позивача останній з: з 02 березня 1982 року по 29 травня 1983 року працював на посаді інструктора райвиконкому; з 30 травня 1983 року по 04 червня 1992 року працював на посаді завідуючого організаційно-інструкторським відділом райвиконкому; з 05 червня 1992 року по 08 червня 1994 року працював на посаді головного спеціаліста-помічника представника президента України у Диканському районі; з 09 червня 1994 року по 18 вересня 1994 року працював на посаді завідуючого організаційно-інструкторським відділом райдержадміністрації; з 19 вересня 1994 року по 01 березня 1998 року працював на посаді спеціаліста першої категорії Диканського регіонального відділу Пенсійного фонду України; з 02 березня 1998 року по 17 червня 1998 року працював на посаді головного спеціаліста по сплаті страхових внесків; з 18 червня 1998 року по 09 лютого 2003 року працював на посаді завідуючого організаційним відділом; з 10 лютого 2003 року по 25 січня 2006 року працював на посаді завідувача організаційним відділом виконавчого апарату районної ради; з 26 січня 2006 року по 31 березня 2020 року працював на посаді керуючого справами виконавчого апарату районної ради; з 01 квітня 2020 по 24 листопада 2020 року працював на посаді начальника організаційного відділу виконавчого апарату районної ради. 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" /а.с. 47/. До вказаних заяв додав копії: паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. За результатами розгляду поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 26 від 01 грудня 2020 року відмовило в її задоволенні у зв`язку з недостатністю стажу на посадах державної служби /а.с. 11-12/. Вказане рішення обґрунтоване тим, що аналіз наданих документів та документів пенсійної справи показав, що період роботи позивача з 04 липня 2001 року в районній раді належить до роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, а відтак позивач станом на 01 травня 2016 року не мав стажу державної служби 20 років. Отже, періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року до стажу державної служби відповідачем не зараховані. Не погодившись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 26 від 01 грудня 2020 року та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи з 04.07.2001 по 01.05.2016, суд першої інстанції виходив з того, що позивач станом на 01 травня 2016 року мав понад 20 років стажу державної служби, а відтак з досягненням віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", набув право на пенсію державного службовця, оскільки до стажу державної служби позивача підлягав зарахуванню період роботи (служби), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 02 березня 1982 року по 01 травня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 26 від 01 грудня 2020 року відповідачем відмовлено у зарахуванні періоду лише з 04 липня 2001 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком, призначеної в порядку Закону України № 1058, на пенсію за віком згідно із Законом України № 889, суд першої інстанції виходив з того, що у дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови органа Пенсійного фонду позивачу в переведенні на пенсію державного службовця в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні, при цьому суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для переведення на таку пенсію, у зв`язку з чим вважав, що належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2020 року про переведення його з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" № 889-VІІ від 10 грудня 2015 року /далі Закон № 889-VІІ/. Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VІІ), який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для одержання права на пенсію державних службовців особами, які станом на 01 травня 2016 року мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, є досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців. Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли пенсійного віку (передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (62 роки - для чоловіків, 60 років - для жінок)) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців або стаж не менш як 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому у пункті 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII законодавець визначив, що для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, застосовується стаття 37 Закону 3723-ХІІ. В свою чергу у пунктах 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ перелічені умови щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, за дотримання яких у сукупності особа має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Отже, головними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення відповідача єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за статтею 37 Закону № 889-VIII стала недостатність у ОСОБА_1 стажу на посаді державної служби, у зв`язку з тим, що період роботи позивача з 04 липня 2001 року в районній раді належить до роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, а відтак позивач станом на 01 травня 2016 року не мав стажу державної служби 20 років. Колегія суддів не погоджується з таким висновком пенсійного органу, з огляду на таке. Так, пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. До травня 2016 року посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року, /далі - Порядок № 283/. Згідно приписів пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. У розумінні статей 1-3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування. Посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в органах місцевого самоврядування встановлюється, зокрема, шоста категорія посад, до якої відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост. Частиною сьомою статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачалось, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 та довідки Диканської районної ради Полтавської області від 24.11.2020 №02.2-04/256, в період з 04.07.2001 по день звільнення у зв`язку з виходом на пенсію позивач працював в Диканській районній раді Полтавської області на посадах завідувача організаційним відділом та начальника організаційного відділу виконавчого апарату районної ради, тобто на посадах, які підпадають під шосту категорію посад органів місцевого самоврядування. З огляду на викладене, враховуючи наведені обставини та норми права, колегія суддів приходить до висновку, що до стажу державної служби позивача підлягає зарахуванню період його роботи (служби) з 04.07.2001 на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", що в свою чергу свідчить про те, що позивач станом на 01 травня 2016 року мав понад 20 років стажу державної служби, а відтак з досягненням віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", набув право на пенсію державного службовця. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 26 від 01 грудня 2020 року прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак останнє є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне. Так, за правилами статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на переведення з одного виду пенсії на інший є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення відповідача № 26 від 01 грудня 2020 року, останнім не було надано жодної оцінки довідкам Диканської районної ради про складові заробітної плати, на які зараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для призначення пенсії державного службовця в розмірі 60% від загальної суми складових місячного заробітку - 31500,00 грн, які при переведенні на пенсію державного службовця просить врахувати позивач. Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні з пенсії за віком згідно Закону №1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889, не надав оцінку відомостям зазначеним у вказаних довідках, хоча, як вбачається з матеріалів справи копії останніх надавались пенсійному органу разом із заявою про переведення на інший від пенсії, тобто, як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно орган Пенсійного фонду. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, беручи до уваги, що відповідачем не було надано оцінки всім документам, поданим ОСОБА_1 , тобто не перевірено відомості, зазначені у вказаних довідках та не наведено підстав їх відхилення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2020 року про переведення його з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують. З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі № 440/7709/20 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій