Постанова 4851 № 520/15287/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 р. Справа № 520/15287/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 15.08.23 року по справі № 520/15287/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204450014518 від 02.05.2023 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VІІІ, починаючи з 01 травня 2023 року, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців період з 11 листопада 1982 року по 06 квітня 2006 року, що становить 23 роки 05 місяців 25 днів, а також з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Нововодолазькою селищною радою 25.04.2023 №07. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», але пенсійним органом за результатами розгляду заяви винесено рішення про відмову у задоволенні поданої заяви, оскільки на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №VIII від 10.12.2015, тобто на 01.05.2016, ОСОБА_1 не обіймала посаду державної служби та не мала достатнього стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 у справі № 520/15287/23 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204450014518 від 02.05.2023 про відмову ОСОБА_1 , в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 268 грн 40 коп. та судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 1000 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 268 грн 40 коп. та судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 1000 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 у справі № 520/15287/23 скасувати в частині задоволення позову, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 лише до 04.07.2001, тобто до дати набрання чинності Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування. До цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців. Зазначає, що посада сільського голови є виборною посадою органу місцевого самоврядування, а не посадою державної служби, тому, враховуючи те, що пунктами 10 і 12 розділу XI Закону № 889 визначено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, виключно осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, для призначення пенсії за вказаним законом підстав немає, тому період роботи позивача з 03.07.2001 по 06.04.2006 не підлягає зарахуванню до стажу державного службовця. На день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) ОСОБА_1 не займала посаду державної служби, має стаж роботи, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців 18 років 07 місяців 21 день, тому відсутні підстави для переведення позивача з пенсії по віку на пенсію державного службовця. Також заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн, зазначає що витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. До адміністративного позову позивачем не надано жодного документу про оплату витрат на правову допомогу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 12 січня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1V від 09.07.2003. 01 травня 2023 року позивач звернулась до відділу обслуговування громадян № 18 сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, до заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII долучено довідку №07 від 25.04.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, де зазначені: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, по формі, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 №1-3 для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, видану Нововодолазькою селищною радою. Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності документи позивача для вирішення питання зміни пенсії були направлені на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204450014518 від 02.05.2023 р. позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". В обґрунтування відмови в рішенні відділу перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначено, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІI від 16.12.1993. Пунктом 10 і 12 вищезазначеного розділу передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України №889-VIII (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або які на день набрання чинності Закону України № 889-VІІІ, мають не менше, як 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України №3723-ХII та актами Кабінету Міністрів України не залежно від факту роботи. Розглянувши надані документи, пенсійним органом встановлено, що на день набрання чинності Законом України №889-VIІІ (01.05.2016) ОСОБА_1 не займала посаду державної служби та не має стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки її стаж складає 18 років 7 місяців 21 день. 10 травня 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про неправомірну відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки стаж державної служби в органах місцевого самоврядування становить понад 20 років з 11.11.1982 по 06.04.2006. 25 травня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом №2000-0308-8/69555 зазначив, що згідно наданих документів до стажу державної служби враховано період з 12.11.1982 по 02.07.2001. Інші періоди не зараховані, оскільки з 03.07.2001 вступив в дію Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ, який поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Відповідно до зазначеного Закону вказаній категорії осіб присвоюються ранги посадових осіб місцевого самоврядування. З огляду на положення Законів №2493, №889-VІІІ, посада сільського голови є виборною посадою органу місцевого самоврядування, а не посадою державної служби, тому враховуючи те, що пунктами 10 і 12 розділу XI Закону №889-VІІІ визначено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу", виключно осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, для призначення пенсії за вказаним законом підстав немає. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідачів в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 03.07.2001 р. по 06.04.2006 р. підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204450014518 від 02.05.2023 про відмову позивачу в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ є протиправним та підлягає скасуванню, з одночасним зобов`язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899-VІІІ, який набув чинності 01 травня 2016 року. Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. У відповідності до ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Відповідачем в основу оскаржуваного рішення покладено висновки про те, що на момент набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 899-VІІІ від 10.12.2015 (01.05.2016) позивач не перебував на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України, а стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України, складає лише 18 років 7 місяців 21 день. Отже, спірним питанням є наявність у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та перебування станом на 01.05.2016 на посаді, що віднесена до посад державної служби. Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 від 03.02.1982 серії НОМЕР_1 , наявні наступні періоди роботи позивача: - з 11.11.1982 р. прийнято в «Нововодолажский райисполком» на посаду секретаря Ордівської сільської Ради народних депутатів; - з 30.06.1987 р. вибрано на посаду Голови Ордівської сільської Ради народних депутатів; - з 30.03.1990 р. вибрано на посаду Голови Ордовської сільської Ради народних депутатів ХХІ скликання; - з 27.06.1994 р. вибрано на посаду Голови Ордовської сільської Ради народних депутатів ХХІІ скликання; - з 29.03.1998 р. вибрано на посаду Голови Ордовської сельської Ради ХХІІІ скликання; - з 31.03.2002 р. вибрано на посаду Ордовського сільського голови; - з 06.04.2006 р. звільнено з посади Ордовської сільської голови. Відповідачем до стажу державної служби зараховано період роботи позивача з 12.11.1982 р. по 02.07.2001 р. Між тим, на думку пенсійного органу період роботи з 03.07.2001 р. по 06.04.2006 р. на посаді сільського голови не підлягає зарахуванню до стажу державного службовця, оскільки з 03.07.2001 р. посада сільського голови є виборною посадою органу місцевого самоврядування, не віднесена до посад державної служби, що дають підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку з затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України № 229 нового Порядку обчислення стажу державної служби, п. 6 якого містить норму, аналогічну п. 8 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №

283. Відповідно до п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-ІІІ (далі Закон №2493-ІІІ). Таким чином, до стажу державної служби відноситься час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-ІІІ. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2493-ІІІ до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад. Статтею 15 Закону № 2493-ІІІ передбачено, що при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; особам, які займають посади, віднесені до п`ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад, старостам присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад. З копії трудової книжці позивача встановлено, що 21.04.1994 р. згідно ст. 26 Закону України «Про державну службу» та постанову Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року №239 ОСОБА_1 був присвоєний 9 ранг державного службовця і прийнято присягу. 11.02.2005 р. позивачу присвоєно 8 ранг державного службовця в межах четвертої категорії (а.с. 11). На підставі викладеного колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування в період з 03.07.2001 р. по 06.04.2006 р. не може бути зарахований, як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця. Таким чином, до стажу державної служби відноситься час перебування позивача на посаді сільського голови, з огляду на що період роботи позивача на посаді сільського голови у період з 03.07.2001 р. по 06.04.2006 р. зараховуються до стажу служби, що дає підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Крім того, із наведеного слідує, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 - день набрання чинності Законом України №889-VIII становив більше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Системний аналіз положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 889-VIII дає підстави вважати, що право на пенсію державних службовців відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ мають особи: 1) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років)), що станом на 01 травня 2016 року мають необхідний страховий стаж відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку (62 роки - для чоловіків та 60 років - для жінок) працювали на посадах державних службовців; 2) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення цього віку. Таким чином, враховуючи, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач досягла віку 60 років; станом на 01.05.2016 мала 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, тому позивач набула право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII на підставі п. 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів законність та обґрунтованість оспорюваного рішення, що є предметом оскарження позивачем. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №204450014518 від 02.05.2023 про відмову позивачу в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн., колегія суддів зазначає наступне. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). Згідно положень статті 134 КАС України, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано до матеріалів справи: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1150188, договір №54/23 про надання правничої (правової) допомоги від 06.06.2023 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок вартості юридичних послуг до договору №54/23, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2023 №1, квитанцію від 16.06.2023 р. на 10000 грн (а.с. 22-27). Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2023 №1 встановлено, що позивачем понесені витрати на консультації щодо способів захисту порушеного права, підготовку правового висновку щодо спірних правовідносин, за підготовку і складення позовної заяви з додатками до суду у розмірі 10000 грн. Також встановлено, що 16.06.2023 р. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №11/2023 адвокатом Мякотою Тетяною Миколаївно було прийнято від ОСОБА_1 10000 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов правильного висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційна у розмірі 1000 грн з кожного. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. Довід апеляційної скарги, що позивачем до адміністративного позову не надано жодного документу про оплату витрат на правову допомогу, колегія суддів не приймає, оскільки він спростовується матеріалами справи. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 у справі № 520/15287/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 по справі № 520/15287/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко