Постанова 4873 № 920/1208/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2021 р. Справа№ 920/1208/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Чорногуза М.Г. Мальченко А.О. Секретар судового засідання: Мельничук О.С., за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2021 (повний текст рішення складено 07.04.2021) у справі № 920/1208/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.) За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" до Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про стягнення 475191 грн. 36 коп, - ВСТАНОВИВ: У 2020 році Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про стягнення 475 191 грн. 36 коп. Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором в частині терміну поставки продукції. Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.04.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" 237595 грн. 68 коп. пені, 7127 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що поставка продукції за специфікацією № 1 здійснена відповідачем частково з порушенням погоджених сторонами строків, а отже місцевим господарським судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині строків поставки продукції, з огляду на вказане позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 475 191 грн. 36 коп. є правомірними та обґрунтованими. В той же час суд першої інстанції дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" засобами електронного зв`язку звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2021 року в частині відмови у задоволенні стягнення неустойки та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити про стягнення неустойки задовольнити. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи. Зокрема скаржник вважає, що наявність збитків учасників господарських відносин, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, не є єдиною обставиною, яку суд враховує при розгляді можливості прийняття рішення щодо зменшення розміру неустойки. Втім, на думку позивача місцевим господарським судом в своєму висновку заздалегідь було надано перевагу майновим інтересам та стану боржника. Й наостанок скаржник в скаржник просить суд врахувати майновий стан позивача, оскільки станом на 25.01.2021 року прострочена дебіторська заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» за фактично відпущену електричну енергію становить 24 139, 09 млн.грн. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2021, витребувано матеріали справи №920/1208/20 з Господарського суду Сумської області. 24.05.2021 року до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Сумської області надійшли матеріали справи №920/1208/20 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" до Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про стягнення 475191 грн. 36 коп. 26.05.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року розгляд справи призначено на 30.06.2021 року. 10.06.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній заперечував щодо доводів відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу. В судовому засіданні 30.06.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2018 року між сторонами укладено договір поставки № 53-129-01-18-01506 за умовами якого відповідач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі виготовити та поставити насосні агрегати для ВП Хмельницька АЕС ДП НАЕК Енергоатом, а позивач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. (а.с. 27-35). Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 3.1 договору, загальна сума договору становить 39 599 280 грн. з ПДВ. Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем допускається поставка продукції партіями. Відповідно до п. 5.2. договору поставка продукції згідно зі специфікацією здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP склад Хмельницького відділення ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом, 30100, Україна, Хмельницька область, м. Нетішин, згідно з Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється. Згідно з п. 5.4. договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує факт надходження продукції на склад вантажоодержувача. В матеріалах справи наявна специфікація №1, додаток до договору № 53-129-01-18-01506 від 10.08.2018 року. (а.с. 36). Зі змісту специфікації №1 вбачається, що відповідач зобов`язався поставити позивачу шість насосний агрегатів УЦНА 4000-95/8-2а загальною вартістю 39 599 280 грн. у термін з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року. Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строку поставки продукції за договором відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. У пункті 7.7. договору сторони погодили, що позовна давність для стягнення штрафних санкції, передбачених пунктами 7.2., 7.3., 7.5. договору, встановлюється тривалістю у два роки. Відповідно до п. 10.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку, стосовно виконання гарантійних зобов`язань відповідача, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено поставку продукції позивача 25.12.2018 року. Вказане підтверджується видатковими накладними № 30437 від 25.12.2018 року на суму 6 599 880, 00 грн. (а.с. 39), № 30438 від 25.12.2018 року на суму 6 599 880, 00 грн. (а.с. 42) та № 30439 від 25.12.2018 року на суму 6 599 880, 00 грн. (а.с. 45). Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що відповідач допустив порушення строків поставки по кожній з вищевказаних видаткових накладних на 24 дні, а тому відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 475 191 грн. 36 коп. за період з 01.12.2018 року по 24.12.2018 року, виходячи з вартості несвоєчасно поставленого товару за специфікацією № 1, в тому числі 158 397 грн. 12 коп. пені за несвоєчасну поставку товару вартістю 6 599 880 грн. згідно з видатковою накладною № 30437 від 25.12.2018 року, 158 397 грн. 12 коп. пені за несвоєчасну поставку товару вартістю 6 599 880 грн. згідно з видатковою накладною № 30439 від 25.12.2018 року та 158 397 грн. 12 коп. пені за несвоєчасну поставку товару вартістю 6 599 880 грн. згідно з видатковою накладною № 30438 від 25.12.2018 року. Також позивач до звернення до суду звертався до відповідача з претензією №3306/51 від 20.03.2019 року в якій просив Акціонерне товариство "Сумський завод "Насосенергомаш" перерахувати на користь ВП «Автокомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» неустойку (пеню) у розмірі 475 191, 36 грн. (а.с. 46-48). Відповідач в свою чергу листом №43-13/20/005462 від 08.07.2019 року визнав факт прострочення поставки продукції, однак просив відповідача розглянути пропозицію щодо зменшення розміру штрафних санкцій за претензією від 20.03.2019 року №3306/51 до суми 150 000, 00 грн. (а.с. 50-52). Втім, позивач не погодився з такою пропозицією відповідача та звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 475 191 грн. 36 коп. за період з 01.12.2018 року по 24.12.2018 року нараховану відповідно п. 7.2. договору. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що поставка продукції за специфікацією № 1 здійснена відповідачем частково з порушенням погоджених сторонами строків, однак суд першої інстанції дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Звертаючись з апеляційної скаргою, позивач вважає, що місцевий господарський суд надав не усім обставинам вірну оцінку, зокрема скаржник не погоджується з висновком суду щодо зменшення розміру пені на 50 %. Однак, колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає доводи скаржника не обґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції цілком обґрунтованим з огляду на викладене. Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам (якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій) так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідач допустив незначний час прострочення поставки продукції, а саме 24 календарних дні. Матеріалами справи встановлено факт поставки продукції відповідачем. В той же час позивачем не надано доказів понесення збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано винятковість обставин, які призвели до порушення ним умов договору, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд в даному випадку враховував майновий стан обох сторін, оскільки відповідач просив зменшити розмір пені на 95%, однак суд першої інстанції виходячи з справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а також із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені на 50%. Отже колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що такими діями, місцевий господарський суд фактично надав перевагу майновим інтересам та стану боржника та не врахував майновий стан позивача, оскільки, як було вище встановлено суд першої інстанції врахував баланс прав та інтересів позивача та відповідача. Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Разом з тим, оцінюючи обставини справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір №0412/190 від 04.12.2020 року відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк. Враховуючи, що позивач не подав доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в достатній мірі зменшено міру відповідальності за порушення виконання зобов`язання відповідачем, а позивачем в апеляційній інстанції вказаного не спростовано, з огляду на, що доводи апеляційної скарги щодо не надання місцевим господарським судом усім обставинам справи вірної оцінки є необґрунтованими та безпідставними. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2021 року у справі №920/1208/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2021 року у справі № 920/1208/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1208/20. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 30.06.2021 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді М.Г. Чорногуз А.О. Мальченко