Постанова 4874 № 906/993/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року Справа № 906/993/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б. при секретарі судового засідання Першко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2020 року в справі №906/993/20 (суддя- Кравець С.Г.) час та місце ухвалення рішення: 23 грудня 2020 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 17:11 год; повний текст рішення складено 30 грудня 2020 року за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" про стягнення 304290 грн 05 коп. за участю представників сторін: від Позивача - Ільчик О.В.; від Відповідача - Курочка М.І.. ВСТАНОВИВ: Міністерство оборони України (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (надалі Відповідач) про стягнення 874 грн 50 коп. пені та 303415 грн 55 коп. штрафу. В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на те, що за умовами договору №286/3/19/175 від 30 травня 2019 року, Відповідач зобов`язався поставити Позивачу 1500 пар товару в строк до 27 серпня 2019 року, однак у зазначений строк Відповідач недопоставив Позивачу товар в кількості 50 пар, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором №286/3/19/175 від 30 травня 2019 року Позивачем було нараховано до стягнення штрафні санкції. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2020 року позов було задоволено частково (том 2, а.с. 14-18). Зменшено розмір штрафу до 3000 грн. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 874 грн 50 коп пені, 3000 грн штрафу. В решті позову відмовлено. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4564 грн 35 коп.. Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що Відповідач визнав позов в частині вимог про нарахування пені в розмірі 874 грн 50 коп., а тому зважаючи на обґрунтованість нарахування Позивачем пені в сумі 874 грн 50 коп. за прострочення поставки товару у період з 28 серпня 2019 року по 19 вересня 2019 року на суму 38022 грн, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню. Окрім того при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу, місцевим господарським судом в опорюваному рішенні було зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідач до закінчення строку поставки партії товару, листом №20-08/19/1 повідомляв та просив Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про продовження строку поставки залишку партії товару у кількості 50 пар у зв`язку з необхідністю проведенням лабораторних випробувань та отримання їх результатів, однак, Позивач не погодився з такою пропозицією щодо продовження терміну поставки зазначеного залишку партії товару. Беручи до уваги, що прострочення Відповідача не стало причиною будь-яких негативних наслідків ані для Позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку щодо задоволення клопотання Відповідача про зменшення штрафу, що нарахований Позивачем за порушення умов договору №286/3/19/175 до суми 3000 грн. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні штрафу та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути штраф в розмірі 303415 грн 55 коп. (том 2, а.с. 25-31). Мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що оскільки Відповідач прострочив поставку товару більш ніж на 10 днів, то штраф, за умовами підпункту 7.3.4 договору нараховується на вартість договору, яка у даному випадку становить 4334508 грн. Також, Позивач заперечив проти задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, посилались на те, що розміри штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України є імперативними, оскільки ці кошти підлягають перерахуванню до доходної частини Державного бюджету України. Позивач зазначив, що в 2 півріччі 2019 року Відповідач отримав від Позивача кошти за поставлений товар у сумі понад 5 млн. грн., а укладення такого Договору на поставку взуття було зумовлене здійсненням Позивачем заходів спрямованих на якісне, всебічне забезпечення підрозділів, що виконують завдання за призначенням, у тому числі під час операції об`єднаних сил. Крім того, Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що несвоєчасне постачання сировини та укладенні відповідних договорів, свідчить не про можливість зменшення штрафних санкцій, а про незадовільно поставлену на підприємстві планово-економічну роботу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2021 року справу №906/993/20 було прийнято до провадження суду та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року справу №906/993/20 проведення підготовчих дій закінчено та розгляд апеляційної скарги призначено на 14 квітня 2021 року об 14:30 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 квітня 2021 року було задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Вінницької області. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 квітня 2021 року було задоволено клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача, в котрому Відповідач, заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач зазначив, неможливість поставки такої незначної кількості товару (у порівнянні з загальним обсягом постачання) яка була викликана об`єктивними обставинами щодо необхідності додаткового відбору зразків матеріалів (за умовами пункту 2.3 Договору) згідно з актами відбору зразків матеріалів і комплектуючих, наступним проведення лабораторних випробувань та отримання результатів в акредитованих Позивачем випробувальних лабораторіях. В судовому засіданні від 14 квітня 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні штрафу та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з Відповідача штраф в розмірі 303415 грн 55 коп. Також, представник Позивача вказав, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято докази фінансової діяльності Відповідача для зменшення штрафу, які не свідчать про його скрутне фінансове становище, а навпаки 2 півріччі 2019 року Відповідач отримав від Позивача кошти за поставлений товар у сумі понад 5 млн. грн. Також, представник Позивача вказав, що розміри штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України є імперативними, оскільки ці кошти підлягають перерахуванню до доходної частини Державного бюджету України. В судовому засіданні від 14 квітня 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Відповідач визнав позов в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 874 грн 50 коп. та підтвердив той факт, що дійсно мала місце поставка Позивачем Відповідачу товару (50 пар) за договором з порушенням строку на 23 доби. Водночас, неможливість поставки такої незначної кількості товару (у порівнянні з загальним обсягом постачання) була викликана об`єктивними обставинами щодо необхідності додаткового відбору зразків матеріалів згідно з актами відбору зразків матеріалів і комплектуючих, наступним проведення лабораторних випробувань та отримання результатів в акредитованих позивачем випробувальних лабораторіях. Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення штрафу, а апеляційну скаргу задоволити частково. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного. З матеріалів справи слідує, що 30 травня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір №286/3/19/175 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір; том 1, а.с.10-18). Згідно пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався у 2019 році поставити Позивачу взуття різне, крім спортивного та захисного (18810000-0) (Напівчеревики хромові) (Лот

3. Черевики (18815100-6) (Напівчеревики хромові) (далі-товар), а Позивач забезпечив приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки, терміни, вказані у цьому Договорі. Відповідно до пункту 1.2 Договору, номенклатура товару передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією: черевики (18815100-6) напівчеревики хромові технічний опис (інв.№117) та відповідність зразку-еталону: 90 календарних днів з дати укладання договору (в термін до 27 серпня 2019 року (включно), загальна кількість яку необхідно поставити 1500 пар в загальній сумі 950558 грн 99 коп.; 120 календарних днів з дати укладання договору (в термін до 26 вересня 2020 року (включно), загальна кількість яку необхідно поставити 4200 пар в загальній сумі 2661565 грн 18 коп.. Також в Договорі встановлено, що строк поставки товару буде визначений в специфікаціях договору. За умовами пункту 3.1 Договору, ціна цього Договору становить: 4334549 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 722 424 грн 83 коп. (за загальним фондом). Згідно з пунктом 5.1 Договору, товар постачається на умовах DDP - склад змовника відповідно до міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару. Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії Договору, звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння. 30 травня 2019 року до Договору сторонами було укладено Додаткову угоду №1, згідно пункту 2 якої, пункт 3.1 розділу 3 Договору "ціна договору" викладено в наступній редакції: "3.1 Договору: ціна цього Договору становить 4334508 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 722 418 грн 00 коп. (за загальним фондом)" (том 1, а.с. 8-9). 16 грудня 2019 року до Договору сторонами було укладено Додаткову угоду №2, за умовами якої, перший пункт 10.1 розділу 10 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення". Договір та додаткові угоди підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств. 8 серпня 2019 року Відповідачем поставлено товар (1450 пар взуття) на загальну суму 1102638 грн, а з Позивачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень, що підтверджується: видатковою накладною №237 від 8 серпня 2019 року на суму 1102638 грн, актом №345 приймального контролю товару за якістю від 8 серпня 2019 року, оголошенням №2 від 1 серпня 2019 року, повідомленням №2 від 9 серпня 2019 року, повідомленням-підтвердженням №458 від 9 серпня 2019 року, а також рахунком на оплату №212 від 8 серпня 2019 року (том 1, а.с. 34-40). 20 вересня 2019 року Відповідачем поставлено товар (1700 пар взуття) на загальну суму 1292748 грн, а Позивачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень, що підтверджується: видатковою накладною №285 від 20 вересня 2019 року на суму 1292748 грн, актом №1 приймального контролю товару за якістю від 18 вересня 2019 року, оголошенням №1 від 18 вересня 2019 року, повідомленням №1 від 20 вересня 2019 року, повідомленням-підтвердженням №529 від 20 вересня 2019 року, а також рахунком-фактурою №260 від 20 вересня 2019 року (том 1,а.с.23-28). 24 вересня 2019 року Відповідачем було поставлено товар (2550 пар взуття) на загальну суму 1939122 грн, а Позивачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень, що підтверджується: видатковою накладною №284 від 24 вересня 2019 року на суму 1939122 грн, оголошенням №3 від 18 вересня 2019 року, повідомленням від 24 вересня 2019 року, повідомленням-підтвердженням №550 від 24 вересня 2019 року, а також рахунком-фактурою №259 від 24 вересня 2019 року (том 1, а.с.29-33). Позивач, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором, а саме щодо поставки Відповідачем 1500 пар товару в строк до 27 серпня 2019 року, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, із позовом про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, 874 грн 50 коп. пені та 303415 грн 55 коп. штрафу Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки. Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. З поданої Позивачем апеляційної скарги, вбачається що всі її заперечення зводяться до скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшення розміру штрафу до 99,9%, який підлягав до стягнення з Відповідача на підставі підпункту 7.3.4 Договору, з приводу чого колегія судді зауважує наступне. Частиною 1 статті 25 ГПК України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду). Колегія суддів констатує, що статтею 269 ГПК України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження та відповідно апеляційного розгляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині зменшення штрафних санкцій, а саме зменшення розміру штрафу до 3000 грн. Дослідивши докази, долучені Позивачем до матеріалів справи, в підтвердження позовних вимог щодо стягнення штрафу за порушення терміну поставки товару на 23 дні, керуючись підпунктом 7.3.2 Договору колегія суддів зауважує, що за умовами специфікації, пункт 1.2 Договору, сторони погодили строки поставки товару: 1500 пар в термін до 27 серпня 2019 року (включно); 4200 пар в термін до 26 вересня 2019 року (включно; том 1, а.с. 10). Доказами долученими до матеріалів справи підтверджується, що 8 серпня 2019 року Відповідач поставив товар (1450 пар взуття-із визначеної специфікацією 1500 пар) на загальну суму 1102638 грн, тобто строк, а Позивач такий товар прийняв в повному обсязі без зауважень, що підтверджується: видатковою накладною №237 від 8 серпня 2019 року на суму 1102638 грн, актом №345 приймального контролю товару за якістю від 8 серпня 2019 року, оголошенням №2 від 1 серпня 2019 року, повідомленням №2 від 9 серпня 2019 року, повідомленням-підтвердженням №458 від 9 серпня 2019 року, а також рахунком на оплату №212 від 8 серпня 2019 року (том 1, а.с.34-40). Решту від цієї партії товару в кількості 50 пар на суму 38022 грн Відповідач поставив разом з іншою партією, а саме 20 вересня 2019 року Відповідач поставив товар (1700 пар взуття) на загальну суму 1292748 грн, а Позивач такий товар прийняв в повному обсязі без зауважень, що підтверджується: видатковою накладною №285 від 20 вересня 2019 року на суму 1292748 грн, актом №1 приймального контролю товару за якістю від 18 вересня 2019 року, оголошенням №1 від 18 вересня 2019 року, повідомленням №1 від 20 вересня 2019 року, повідомленням-підтвердженням №529 від 20 вересня 2019 року, а також рахунком-фактурою №260 від 20 вересня 2019 року (том 1,а.с.23-28). Тобто 50 пар взуття поставлено Відповідачем з прострочкою 23 дні за період з 28 серпня 2019 року по 19 вересня 2019 року, що не заперечується Відповідачем. 24 вересня 2019 року Відповідачем було поставлено товар (2550 пар взуття) на загальну суму 1939122 грн, а Позивач такий товар прийняв в повному обсязі без зауважень, що підтверджується: видатковою накладною №284 від 24 вересня 2019 року на суму 1939122 грн, оголошенням №3 від 18 вересня 2019 року, повідомленням від 24 вересня 2019 року, повідомленням-підтвердженням №550 від 24 вересня 2019 року, а також рахунком-фактурою №259 від 24 вересня 2019 року (том 1, а.с. 29-33). Позивач направляв на адресу Відповідача претензію №286/8/8116 від 24 грудня 2019 року з вимогою сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 304 290 грн 07 коп. (том 1, а.с.21-22). Відповідач у листі відповіді на претензію №24-01/20/1 від 24 січня 2020 року зазначив, що претензію в сумі 304290 грн 07 коп. штрафу заперечується повністю, вважає, що правові підстави для її задоволення відсутні (том 1, а.с.41-43). Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості (з вартості робіт, послуг, тощо, котрі є вже виконані). Замовником за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) є Позивач, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України. Відповідно до пункту 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Умовами підпункту 7.3.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору. Суд констатує, що виклавши умови Договору у вищевказаній редакції сторони відійшли від умов прямо визначених у статті 231 ГПК України та відповідно визначили відповідальність не за Законом, а за Договором (хоч і у відповідності до Закону, адже він надає сторонам таке право). Відповідно до поданого Позивачем розрахунку, за прострочення виконання зобов`язання нараховано штраф у сумі 303415 грн 55 коп (4334508 грн х 7%; розрахунок том 1, а.с. 3). Перевіривши проведений Позивачем розрахунок, встановлено, що штраф у сумі 303415 грн 55 коп. розраховано Позивачем відповідно до умовам підпункту 7.3.4 Договору. При цьому, погодження сторонами у договорі розміру штрафних санкції (пеня в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів - штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору) не суперечить частині 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка визначає розміри штрафних санкцій у разі, якщо інший їх розмір не передбачений договором. Наданий Позивачем розрахунок штрафу перевірено судом та визнається арифметично вірним (том 1, а.с. 3). Відповідно позовні вимоги про стягнення штрафу є підставними та обгрунтованими. Водночас, представник Відповідача заперечив проти стягнення штрафу в сумі 303415 грн 55 коп., який нараховано на загальну суму Договору, а не на вартість товару з якої допущено прострочення, що, на переконання Відповідача, є неспівмірним і не може вважатись обґрунтованим. Відповідачем заявлено клопотання №05-11/20 від 5 листопада 2020 року про зменшення розміру штрафних санкцій із долученням доказів, які підтверджують обставини, наведені в даному клопотанні (том 1, а.с. 164-209). Обґрунтовуючи дане клопотання представник Відповідача зазначив, що затримка виготовлення продукції відбулась у зв`язку з лабораторними випробуваннями додатково відібраних зразків матеріалів, про що Відповідач завчасно письмово повідомляв Позивача листом №20-08/19/1 від 20 серпня 2019 року, проте Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України було надано відповідь у якій відмовлено у продовженні строку виконання зобов`язання, у зв`язку з чим і виникло прострочення поставки частини партії товару перед Позивачем. Вказує, що вартість несвоєчасно поставленого товару в кількості 50 пар складає 38022 грн 50 коп. (0,73% від загальної суми договору, що складає 5192722 грн 80 коп. з урахуванням продовження терміну дії Договору до 31 березня 2020 року). Відповідач, просить зменшити розмір штрафу до 3000 грн, зазначаючи, що така штрафна санкція буде дорівнювати 8% від суми простроченої вартості поставки 50 пар товару, що буде, на його переконання, співрозмірним до терміну прострочення поставки товару Відповідачем. Вирішуючи подане клопотання колегія суддів зазначає наступне. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру штрафу перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Крім того, процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши докази, долучені Відповідачем до матеріалів справи в підтвердження поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій вбачається, що Відповідач неодноразово до закінчення строку поставки партії товару, листом №20-08/19/1 від 20 серпня 2019 року повідомляв та просив Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про продовження строку поставки залишку партії товару у кількості 50 пар у зв`язку з необхідністю проведенням лабораторних випробувань та отримання їх результатів (том 1, а.с.45). Водночас, Позивач не погодився з такою пропозицією щодо продовження терміну поставки зазначеного залишку партії товару (том 1, а.с. 44). Тобто, передбачаючи можливість затримки виготовлення товару у зв`язку з необхідністю лабораторних досліджень іншими суб`єктами, Відповідач просив відтермінувати поставку партії товару (50 пар), така поведінка Відповідача у сукупності з причинами несвоєчасного виконання зобов`язань (необхідність проведення лабораторних досліджень іншими суб`єктами), незначним терміном прострочення у виконанні зобов`язання (23 дні) та неумисне порушення Відповідачем умови Договору свідчить про винятковість у даному випадку обставини в розумінні статті 223 Господарського кодексу України та можливість зменшення суми штрафу. Також апеляційним господарським судом враховується фінансовий стан Відповідача (звіт про фінансові результати) за 1 півріччя 2019 року на 1 липня 2019 року, звіт про фінансові результати (фінансова звітність малого підприємства) за 1 півріччя 2020 року (том 1, а.с.199-200, 207-208) та те, що Відповідач є національним виробником взуття, постачальником, який виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та протягом тривалого часу співпрацює не лише з Позивачем, а також іншими спеціалізованими правоохоронними органами та воєнізованими відомствами України. Проаналізувавши подані Відповідачем докази в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення штрафу, колегія суддів констатує, що стягнення з Відповідача штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов`язання та значно перевищує розмір збитків. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу колегія суддів враховує те, що Відповідачем повністю поставлено всю партію товару в кінцевий строк, встановлений Договором та строк прострочення поставки є незначним (23 дні); ступінь виконання зобов`язання Відповідачем та поведінку винної сторони (визнав своє порушення щодо поставки 50 пар взуття в термін, встановлений пунктом 1.2 Договору): Відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, оскільки прострочення зумовлене замовлення виробничої сировини та проведенням лабораторних випробувань та досліджень; предметом розгляду спору є стягнення штрафу, що, в свою чергу, не є основним доходом Позивача і не може впливати на його оборонну діяльність; розмір заявленого до стягнення штрафу є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи поставку всією партії товару до кінця дії Договором та продовження строку дію Договору, в зв`язку із виникненням необхідності додаткової поставки Відповідачем взуття для Позивача (том 1, а.с. 69-72); Позивач застосував до Відповідача також штрафну санкцію у вигляд пені; штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при його зменшенні Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі. При цьому, колегією суддів частково враховуються і доводи апеляційної скарги Позивача щодо того, що у 2 півріччі 2019 року Відповідач отримав від Позивача кошти за поставлений товар у сумі понад 5 млн. грн., а також те, що укладення такого Договору на поставку взуття було зумовлене здійсненням Позивачем заходів спрямованих на якісне, всебічне забезпечення підрозділів, що виконують завдання за призначенням, у тому числі під час операції об`єднаних сил. Крім того, Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що несвоєчасне постачання сировини та укладенні відповідних договорів, свідчить не про можливість зменшення штрафних санкцій, а про незадовільно поставлену на підприємстві планово-економічну роботу. Відтак, колегія суддів констатує, що змінивши умови Договору сторони вивели підпункт 7.3.4 Договору поза межами дії частини 2 статті 231 ГК України (прострочення виконання такого зобов`язання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості (з вартості робіт, послуг, тощо, котрі є вже виконані)), а відтак і позбавили відсутності імперативної дії такої статті щодо стягнення штрафу, що нівелює твердження апелянта щодо імперативної умови стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання, а тому у суду є право, зважаючи на те, що розмір та порядок стягнення санкцій передбачено умовами Договору, а не Законом (ч.2ст. 231 Господарського кодексу України) на зменшення штрафних санкцій. З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу до 10%, а саме до 30 341 грн 56 коп. та стягує штраф в сумі 30341 грн 56 коп.. З огляду на викладене вище, в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача штрафу і в сумі 273073 грн 99 коп. слід відмовити. Приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд змінює судове рішення в частині стягнення штрафу. Крім того, в судовому рішенні, з підстав, наведених у ньому, керуючись статтями 231 Господарського кодексу України (зважаючи на визнання Відповідачем вимог в частині стягнення пені за порушення строків поставки Товару) та підпунктом 7.3.4 Договору задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 874 грн 50 коп.. В той же час, колегія суддів зазначає, що Позивач в своїй апеляційній скарзі не оспорює рішення в частині стягнення пені, що відповідно до норм процесуального права, діючи в правовому полі статті 269 ГПК України (зважаючи на відсутність порушення норм процесуального права) не є підставою для перегляду апеляційний господарським судом законності рішення в цій частині. Враховуючи не врахування судом першої інстанції всіх підстав, що зумовили зменшення розміру штрафу, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, про часткове задоволеня апеляційної скарги Позивача шляхом прийняття його доводів та змінює судове рішення в частині стягнення штрафу, шляхом зменшення розміру штрафу до 10 %. Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд частково задоволює апеляційну скаргу Позивача змінюючи судове рішення і в частині розподілу судового збору. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на все вищеописане колегія суду частково задоволює апеляційну скаргу Позивача, змінюючи оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафу, та розподілу судового збору, а також залишає без змін оспорюване рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені (в частині котра не оспорювалася апелянтом в поданій апеляційній скарзі). Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та пропорційно задоволенню апеляційної скарги. Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2020 року в справі №906/993/20 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2020 року в справі №906/993/20 змінити в частині стягнення штрафу, виклавши пункти 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "2. Зменшити розмір штрафу до 10%, а саме до 30 341 грн 56 коп..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (10006, Житомирська область, м.Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд. 122; ідентифікаційний код 33309435) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 874 грн 50 коп. пені, 30 341 грн 56 коп. штрафу, 4 564 грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору."

3. В решті Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2020 року в справі №906/993/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (10006, Житомирська область, м.Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд. 122; ідентифікаційний код 33309435) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 684 грн 70 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

8. Справу №906/993/20 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2021 року. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Бучинська Г.Б.