Постанова 4804 № 219/6329/19

Єдиний унікальний номер 219/6329/19 Номер провадження 22-ц/804/1293/21 Єдиний унікальний номер 219/6329/19 Головуючий у 1 інстанції Медінцева Н.М. Номер провадження 22-ц/804/1293/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмут цивільну справу № 219/6329/19 за позовом ОСОБА_1 до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної шкоди, з апеляційною скаргою відповідача Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року у складі судді Медінцева Н.М., - ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 04 травня 2019 року приблизно о 15-45 годині він та інші сусіди, які постраждали, подали заявку до ОСКП «Прогрес» про неполадки в електромережі (миготіння світла, висока напруга в загальній мережі). Коли приїхали працівники відповідача, то відразу уїхали, так як нічого не виявили. В той самий день, приблизно о 20-30 годині він та інші сусіди, повторно подали заяву. При виїзді співробітників відповідача було виявлено і усунено в поверховому розподільчому щиті в четвертому під`їзді на 1 поверху будинку перегорів нульовий провід. В результаті стрибка напруги у зв`язку з перегоранням нульового проводу в належній йому квартирі були пошкоджені та вийшов із ладу: інкубатор для яєць «курочка Ряба» на 120 яєць вартістю 1506 грн., телевізор 10 дюймів «Самсунг» вартістю 15000 грн., телевізор 42 дюйми «Плазма» вартістю 6000 грн., мікрохвильова піч «Самсунг» вартістю 1000 грн., приставка Т2 вартістю 350 грн., комп`ютер АСУС вартістю 3099 грн., тюнер супутникового телебачення вартістю 700 грн., домашній кінотеатр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вартістю 3500 грн. загальна сума причинених збитків складає 17655 грн. Просить позов задовольнити. Артемівським міськрайонним судом Донецької області 04 березня 2021 року ухвалено рішення, яким задоволено у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 17655 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи, у вигляді судового збору в розмірі 768 гривень 40 коп. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року цивільну справу № 219/6329/19 за позовом ОСОБА_1 до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної шкоди, повернуто до Артемівського міськрайонного суду Донецької області для виправлення описки в оскаржуваному рішенні в строк до 07 травня 2021 року. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2021 року виправлено описку у рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року у справі № 219/6329/19, ухваленому за результатом розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної шкоди, та вважати вірним у мотивувальній та резолютивній частинах рішення анкетні дані позивача, а саме його ім`я « ОСОБА_1 », замість помилково зазначеного « ОСОБА_6 ». В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим. В мотивування апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про наявність вини відповідача у спричиненні шкоди. Таким доказом може бути тільки висновок судової електротехнічної експертизи, про призначення якої повинен клопотати перед судом саме позивач у відповідності до обов`язків, покладених на нього положеннями ч.ч. 1,5,6,7 ст. 81 ЦПК України. Акт огляду поверхневого розподільного щита від 07.05.2019 року, складеного ОСКП «Прогрес» не може розцінюватися судом як належний та допустимий доказ наявності вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу у зв`язку із тим, що тільки фіксує обставини, що ймовірно визвали спричинену шкоду. На думку відповідача, причину завдання матеріальної шкоди позивачеві може визначити тільки судова електротехнічна експертиза, адже ані суд, ані сторони по справі не мають спеціальних знань. Суд не взяв до уваги, що обов`язок доведення факту завдання матеріальної шкоди покладено на позивача, перекладаючи обов`язок доказування на відповідача. Зазначають, що позивачем не надано належних та допустимих доказів розміру завданої матеріальної шкоди. Звіт про оцінку рухомого майна (електроприладів) не може слугувати належним та допустимим доказом завданої матеріальної шкоди, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не є судовим експертом в розумінні положень ЗУ «Про судову експертизу», тому не є суб`єктом складу злочину, передбаченого ст.ст. 384, 385 КК України та, відповідно, не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків. Вказане дає підстави відповідачу сумніватись в об`єктивності та законності висновків, які зроблені суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 , яка має тільки сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України, який не додано до позову та не можливо встановити навіть строк його дії. Вважають, що належним та допустимим доказом розміру завданих матеріальних збитків може бути тільки судова товарознавча експертиза, клопотати про призначення якої та оплачувати повинен позивач. Також вказують, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме він є власником пошкодженого майна, а не його родичі, друзі тощо. В матеріалах справи відсутні докази придбання такого майна позивачем. Суд першої інстанції проігнорував цю обставину, приймаючи оскаржуване рішення. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що з акту огляду поверхового розподільного щита від 07 травня 2019 року (а.с.5) вбачається, що цей акт було складено комісією, в яку також входив представник відповідача, про те, що 04 травня 2019 року була виявлена та усунута в поверховому розподільчому щиті в четвертому під`їзді на 1 поверху будинку, перегорів загальний нульовий провід. Де також в цьому акті було зазначено, що зі слів мешканців в квартирах № 39, 40, 43, 44, 47, 48, 49 постраждали (вийшли із ладу) електроприлади: кв. № 39 опалювальний котел; кв. № 40 телевізор 24, приставка Т2, кв. № 43 два тюнера супутникового телебачення, кв. № 44 тюнер супутникового телебачення, кв. № 45 інкубатор для яєць, телевізор 10, телевізор 42, мікрохвильова піч, приставка Т2, комп`ютер, тюнер супутникового телебачення, домашній кінотеатр, кв. № 47 інтернет роутєр, холодильник, два подовжувача. Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 2004 року (а.с.6) власниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 та його члени сім`ї - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Згідно копії звіту від 20 травня 2019 року (а.с.7-8, 115-180) величина вартості, отримана в результаті оцінки рухомого майна (електроприладів), що були у використанні в квартирах АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та були ушкоджені (вийшли з ладу), згідно акту огляду поверхового розподільного щита від 07 травня 2019 року всього, без ПДВ: складає 39824 грн., а у квартирі АДРЕСА_9 шкода складає на загальну суму 17655 грн. З копії виписки (а.с.26-27) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Опитненське сільське комунальне підприємство «ПРОГРЕС» є юридичною особою та його керівником є ОСОБА_11 . Згідно копії листа директора ОСКП «ПРОГРЕС» від 03 грудня 2020 року (а.с.222) у зв`язку з відсутністю актів розмежування балансової приналежності внутрибудинкових електромереж їх підприємство керується постановою № 312 від 14 березня 2018 року Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії п.2.2, межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності, точка розподілу. З відповіді начальника Бахмутського РЕМ АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 03 березня 2021 року вбачається, що відповідно до угоди про постачання електричної енергії № 2154 від 30 травня 2014 року між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та Опитненське сільське КП «ПРОГРЕС» межа балансової за стан та обслуговування мереж та установок встановлюється на вихідних клемах приладів обліку у ввідно-облікових пристроїв, встановлених на фасаді будинку АДРЕСА_10 . Споживач несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Внутрішньо будинкові мережі (електропроводка) за адресою АДРЕСА_10 знаходяться на балансі споживача Опитненське сільське КП «ПРОГРЕС». Таким чином, будинок АДРЕСА_10 , знаходився на балансі та обслуговувався Опитненським сільським КП «ПРОГРЕС». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дійсно був встановлений факт того, що 04 травня 2019 року була виявлена та усунута в поверховому розподільчому щиті в четвертому під`їзді на 1 поверху будинку (там де живе позивач), перегорів загальний нульовий провід, цей факт було встановлено комісією, в яку також входив і представник відповідача, окрім того, Бахмутський РЕМ АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» чітко відповів, що відповідно до угоди про постачання електричної енергії № 2154 від 30 травня 2014 року між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та Опитненське сільське КП «ПРОГРЕС» межа балансової за стан та обслуговування мереж та установок встановлюється на вихідних клемах приладів обліку у ввідно-облікових пристроїв, встановлених на фасаді будинку АДРЕСА_10 . Споживач несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Внутрішньо будинкові мережі (електропроводка) за адресою АДРЕСА_10 знаходяться на балансі споживача Опитненське сільське КП «ПРОГРЕС», тобто чітко вбачається той факт, що відповідач повинен нести відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Доказів на спростування відсутності вини у пошкодженні побутових приборів позивача внаслідок перегорання загального нульового проводу відповідачем суду не надано, іншого судом не встановлено. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Із змісту статті 25 Закону України «Про електроенергетику» вбачається, що споживачі електричної енергії, серед іншого мають право на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право отримувати електричну енергію належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії; на відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання його контрагентами умов договорів, укладених на ринку електричної енергії. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦПК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Судом першої інстанції було враховано наведені вимоги закону і відповідні роз`яснення. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідач повинен нести відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Натомість, апеляційний суд не приймає доводи відповідача про те, що наявність вини відповідача у спричиненні шкоди позивачем не доведено, оскільки встановлення причини пошкодження майна мало здійснюватися виключно судовою електротехнічною експертизоюи, з огляду на наступне. За змістом частини другої статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач. Тобто самі по собі доводи без надання відповідних доказів презумпцію вини відповідача не спростовують, а з клопотанням про призначення відповідної експертизи для визначення причин пошкодження майна відповідач Опитненське сільське комунальне підприємство «Прогрес» під час розгляду справи не зверталося і висновків експертів не надало. Таким чином відповідачем не було надано доказів спростування своєї вини у завданні шкоди. Як і не надано доказів на обґрунтування своїх доводів проти заявленого позову. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів по справі. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 грн. (т. 2 а.с. 11, а.с. 17). Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування відповідачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на відповідача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову складає 17655 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року, в якому позивачем була подана позовна заява. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, постанова апеляційного суду у цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 30 червня 2021 року. Судді: