Постанова 4813 № 523/8519/19

Номер провадження: 22-ц/813/3591/22 Номер справи місцевого суду: 523/8519/19 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року, постановленого під головуванням судді Аліної С.С., повний текст рішення складений 20 квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У травні 2019 року акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 35297,20 грн., а також судові витрати. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 03.06.2014р. між публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» (далі ПАТ «Банк Ренесанс Капітал») та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №GР-6427147 видано кредит у сумі 11868,19 грн. 19.07.2016 р. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом. На баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, тому виникла заборгованість перед позивачем станом на 22.04.2019 р., яка складає 35297,2 грн., з яких: 7644,93 грн. - заборгованість за кредитом; 859,64 грн. - заборгованість процентами; 3363,62 грн. - заборгованість за комісією; 23429,01 грн. - штрафні санкції. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року позов АТ «ПУМБ» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 35297,20 грн. Стягнуто ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1921 грн. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 червня 2021 року у задоволені заяви про перегляд заочного рішення суду відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 жодних правовідносин не виникало, договорів не укладалось та грошових коштів він не отримував. Також зазначив, що АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволені позову. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за таких підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, зазначеним нормам закону рішення суду відповідає не в повній мірі. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Задовольняючи позов АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості,суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем заборгованість за кредитним договором непогашена у повному обсязі, у зв`язку з чим стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 35297,20 грн. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2014р. між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 була підписана пропозиція укладення договору (оферта), відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9547,10 грн., строком на 36 міс. зі сплатою 9% річних. Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначив, що оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у нього станом на 22.04.2019р. виникла заборгованість, у загальному розмірі 35297,20 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 7644,93 грн.; заборгованості за процентами у розмірі 859,64 грн.; заборгованості за комісією у розмірі 3363,62 грн.; штрафних санкцій у розмірі 23429,01 грн. Тобто, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 22.04.2019 року позивачем нараховані крім тіла кредиту, проценти, комісія та штрафні санкції. Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається з пропозиції укласти договір (оферта) від 03 червня 2014 року договір був укладений строком на 36 місяців зі сплатою процентної ставки у розмірі 9% річних. Відповідно до довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором №GР-6427147 від 04 червня 2014 року, яка видана 04 червня 2014 року з датою погашення 04 червня 2017 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає 7644,93 грн., за процентами - 859,64 грн. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Такий правовий висновок узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, № 127/15672/16-ц від 08.11.2019 року, № 723/304/16-ц від 23.10.2019 року, № 1519/2-3165/11 від 03.07.2019 року, № 461/10610/13-ц від 10.04.2019 року. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ», заборгованості за комісією та штрафів, оскільки договір був укладений 03 червня 2014 року строком на 36 місяців, проте АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом 27 травня 2019 року, зазначивши, що ОСОБА_1 має кредитну заборгованість станом на 22 квітня 2019 року та крім процентів має заборгованість за комісією та штрафні санкції, строк дії яких закінчився ще 03 червня 2017 року. Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення комісії та штрафів з 04.06.2017 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ «ПУМБ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі тіла кредиту та процентів за їх використання. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про задоволення позову АТ «ПУМБ» у повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга АТ «ПУМБ» підлягає частковому задоволенню, рішення в частині стягнення заборгованості за комісією та штрафних санкцій скасуванню, з постановленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8504,57 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7644,93 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 859,64 грн. Доводи апелянта про те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 не було укладено жодних договорів та грошових коштів він не отримував, є безпідставними, оскільки між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 була підписана пропозиція укладення договору (оферта), відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9547,10 грн., строком на 36 міс., на якій міститься підпис ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості, яким надана обґрунтована оцінка апеляційним судом. Доводи про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 до суду першої інстанції з відповідною заявою не звертався. Також колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню, з наступних підстав. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є інвалідом 2 грп. загального захворювання довічно. У зв`язку з чим, суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» судовий збір. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки, висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісією та штрафних санкцій, а також судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, колегія суддів враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, дійшла до висновку про те, що сплачений судовий збір, поданий АТ «ПУМБ» до суду першої інстанції необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 480,25 грн. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року в частині стягнення заборгованості за комісією та штрафних санкцій, а також судового збору - скасувати. Прийняти в цій частині постанову. Позов акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (02002, м. Київ, вул. Р. Окипной, 8-Б, код ЄДРПОУ 142828329) заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8504 гривні 57 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7644 гривні 93 копійок та заборгованості за процентами у розмірі 859 гривень 64 копійки. В частині задоволення позову про стягнення заборгованості за комісією та штрафних санкцій - відмовити. Компенсувати акціонерному товариству «Перший Український міжнародний банк» (02002, м. Київ, вул. Р. Окипной, 8-Б, код ЄДРПОУ 142828329) судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 480 гривень 25 копійок. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 07 лютого 2022 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра