Постанова 4824 № 373/108/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №373/108/21 Головуючий 1 інстанція - Лебідь В.В. Провадження №22-ц/824/8808/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 26 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 рокупо справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, - ВСТАНОВИВ: Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 приблизно о 20:00 год по вул.Шкільній в м.Переяслав-Хмельницький, водій ОСОБА_6 , який керував транспортним засобом (автомобілем) «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку вул. Грушевського, допустив наїзд на велосипедиста під керуванням ОСОБА_7 , яка рухалась в попутному напрямку попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла уПереяслав-Хмельницькій ЦРЛ. За вказаним фактом Переяслав-Хмельницьким відділом поліції ГУ НП в Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110240000586 від 10.09.2018 за ч.1 ст.286 КК України. У зв`язку зі смертю потерпілої правова кваліфікація даного кримінального правопорушення змінена на ч.2 ст.286 КК України. Зазначений факт ДТП, причини та обставини її настання, знайшли своє підтвердження в ухвалах слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.06.2020 та 17.06.2020 у справі №373/1665/18, висновках експертного дослідження №175 від 13.10.2018, №112/175 від 10.11.2018, №619 від 16.03.2020 та витягу з Єдиного реєстру досудового розслідувань кримінального провадження № 12018110240000586 від 10.09.2018. Цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_6 , застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (приватне). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. 24.12.2019 у зв`язку з настанням страхового випадку позивачізвернулися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. 09.01.2020 АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) призупинив розгляд справи у виплаті страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП на підставі статтей 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З урахуванням викладених обставин, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 8 935,20 грн моральної шкоди та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 969,78 грн, три відсотки річних у розмірі 215,91 грн, інфляційні втрати у розмірі 297,89 грн;на користь позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 8 935,20 грн моральної шкоди та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 969,78 грн, три відсотки річних у розмірі 215,91 грн, інфляційні втрати у розмірі 297,89 грн; на користь позивача ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 8 935,20 грн моральної шкоди, 44 676,00 грн. відшкодування утриманцю та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5 818,66 грн, три відсотки річних у розмірі 1 295,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 787,37 грн; на користь позивача ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 8 935,20 грн моральної шкоди, 44 676,00 грн. відшкодування утриманцю та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5818,66 грн, три відсотки річних у розмірі 1 295,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 1787,37 грн; на користь позивача ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 8 935,20 грн моральної шкоди, 44 676,00 грн. відшкодування утриманцю та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5818,66 грн, три відсотки річних у розмірі 1 295,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 1787,37 грн. Також позивачі просили покласти на відповідача судовівитрати, понесені нимина професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 грн. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 8 935 грн 20 коп моральної шкоди. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 8 935 грн 20 копморальної шкоди. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 8 935 грн 20 коп моральної шкоди,44 676 грн 00 коп відшкодування утриманцю,а всього на суму 53 611 грн 20 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 8 935 грн 20 коп моральної шкоди, 44 676 грн 00 коп. відшкодування утриманцю, а всього на суму 53 611 грн 20 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 8 935 грн 20 коп моральної шкоди, 44 676 грн 00 коп відшкодування утриманцю,а всього на суму 53 611 грн 20 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 969 грн 78 коп, три відсотки річних у розмірі 215 грн 91 коп, інфляційні втрати у розмірі 297 грн 89 коп, а всього разом на суму 1483 грн 58 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 969 грн 78 коп, три відсотки річних у розмірі 215 грн 91 коп, інфляційні втрати у розмірі 297 грн 89 коп,а всього разом на суму 1483 грн 58 коп; Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_3 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5818 грн 66 коп, три відсотки річних у розмірі 1295 грн 48 коп, інфляційні втрати у розмірі 1787 грн 37 коп, а всього разом на суму 8901 грн 51 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_4 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5818 грн 66 коп, три відсотки річних у розмірі 1295 грн 48 коп, інфляційні втрати у розмірі 1787 грн 37 коп,а всього разом на суму 8901 грн 51 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_5 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5818 грн 66 коп, три відсотки річних у розмірі 1295 грн 48 коп, інфляційні втрати у розмірі 1787 грн 37 коп,а всього разом на суму 8901 грн 51 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне)витрати за надання професійної правничої допомогина користь ОСОБА_1 1200 грн 00 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) витрати за надання професійної правничої допомоги на користь ОСОБА_2 1 200 грн 00 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) витрати за надання професійної правничої допомоги на користь ОСОБА_3 1200 грн 00 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне)витрати за надання професійної правничої допомоги на користь ОСОБА_4 1200 грн 00 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне)витрати за надання професійної правничої допомогина користь ОСОБА_5 1200 грн 00 коп. Стягнутоз Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь держависудовий збір в розмірі 1816 грн 00 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС (приватне) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не застосував до даних правовідносин п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та ст.33-1, ст.35, п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Судом не було вставнолено та підтверджено отримання відповідачем 24.12.2019 доказів щодо кваліфікації вказаної ДТП як такої, що спричинила смерть потерпілої, тобто за ч. 2 ст 286 КК України, а тому висновок суду, що відповідач 24.12.2019 отримав документи визначені ст.35 Закону України №1961-ІV ґрунтується на припущеннях. Суд першої інстанції вирішуючи даний спір не з`ясував з якого моменту страховику стало відомо про набрання законної сили рішення в кримінальном провадженні щодо спірної ДТП, не перевірив чи було надано позивачами страховику пакет усіх документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування відповідно до положень ст.33-1 та ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також апелянт вважає, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції є порушення та незастосуваня судом ст.ст. 612, 988 ЦК України п.27.1 ст.27, п.36.2 ст.36, п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Суд безпідставно вирішив, що з 24.12.2019 почався та 24.03.2020 закінчився відлік строку настання обов`язку страховика прийняти рішення та виплатити страхове відшкодування, тобто до отримання доказів на підставі яких суд ухвалив оскаржуване рішення. Суд не врахував, що позивачами не було доведено та не підтверджено доказами, що 24.12.2019 страховику стало відомо про зміну кваліфікації вказаної ДТП та набрання законної сили судового рішення, що свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті страхового відшкодування. Крім того апелянт вказав, що при укладенні страхового полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик взяв на себе зобов`язання здійснити страхову виплату на користь потерпілої особи, ане відшкодувати шкоду, заподіяну ДТП, а отже ч.3 ст.28 ЦПК України не може бути застосована, оскільки Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС (приватне) не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов`язання перед страхувальником. Безпідставним вважає покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачам понесених ними витрат на правничу допомогу, оскільки надані позивачами докази на підтвердження таких витрат не містять посилань на договір про надання правової допомоги. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивачі не скористалися. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції вважав їх доведеними та обґрунтованими, такими, що повністю узгоджуються із матеріалами справи та наданими позивачами доказами на підтвердження обставин, викладених у позові. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої - третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Відповідно до частин другої та п`ятоїстатті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно зі статтею 990 ЦК Українистраховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до пункту третього частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5ст.1187 ЦК, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_6 приблизно о 20:00 год. в м. Переяслав-Хмельницький, по вул. Шкільній, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку вул. Грушевського, допустив наїзд на велосипедиста під керуванням ОСОБА_7 , яка рухалась в попутному напрямку попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Переяслав-Хмельницької ЦРЛ. Факт вказаної дорожньо - трансопрної пригоди, причини та обставини її настання, підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудового розслідувань кримінального провадження №12018110240000586 від 10.09.2018, висновком експертного дослідження №175 від 13.10.2018, №112/175 від 10.11.2018, №619 від 16.03.2020, ухвалами слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.06.2020 та 17.06.2020 у справі №373/1665/18, свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , серії НОМЕР_2 . Згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.07.2018, укладеного між Акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС (приватне) та ОСОБА_6 , транспортний засіб марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , застрахований в Акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС (приватне). Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000, 00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн. Судом встановлено, що померла ОСОБА_7 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 11.11.1995, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданим повторно 25.09.2018 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №

236. Також, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вона є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько дитини - ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 вона є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько дитини - ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 вона є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько дитини - ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_7 її матір`ю є ОСОБА_1 . 24.12.2019 у зв`язку з настанням страхового випадку позивачі звернулися із заявою про страхове відшкодування до Акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС (приватне). Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС (приватне) призупинило розгляд справи у виплаті страхового відшкодування через відсутність судового рішення у кримінальній справі за фактом вказаної ДТП на підставі статей 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України,Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Згідно із пунктом 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 23.1статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого. Пунктом 27.1 статті 27 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Крім цього, пунктом 27.5статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Пунктом 41.1 статті 41 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу. Згідно з частиною першоюстатті 1200 ЦК Україниу разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Відповідно до частини другоїстатті 1200 ЦК Українишкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Положеннями пункту 36.2статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Тобто вказана норма Закону встановлюєобов`язок страховикавиплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. У цих правовідносинахЦК Україниє загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів. Ураховуючи викладене, у даному випадку дорожньо-транспортна пригода, наслідком якої стала смерть ОСОБА_7 , є страховим випадком, факт існування якої достеменно встановлено судом та підтверджено у рамках кримінального провадження №1201811024000586, які містяться в матеріалах даної справи. Факт існування договору страхування - Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.07.2018, яким АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) застрахувало відповідальність ОСОБА_6 керування автомобілем марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , сторонами не оспорювався та є встановленим. Факт та склад учасників даної події від ІНФОРМАЦІЯ_6 також встановлений: ОСОБА_6 - водій та власник автомобіля марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 - потерпіла. Заява про виплату страхового відшкодування для здійснення страхового відшкодування з додатками була подана позивачами у визначений законом строк. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована відповвідачем, то зобов`язання по відшкодуванню шкоди має виконати саме страховик в межах ліміту, визначеного договором і законом. Колегія суддів вважає, що на підставі вставлених обставин справи суд дійшов обгрнутованого висновку про те, що Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС (приватне) не виконало вимог пункту 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, не прийняло вмотивованого рішення про задоволення або відмову у задоволенні вимог позивачів про виплату страхового відшкодування. Хибними є доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачам страхового відшкодування лише після притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, оскільки такий обов`язок у страховика виник незалежно від встановлення вини ОСОБА_6 та така умова страхової виплати Акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС (приватне) не відповідає засадам Закону №1961-IVта умовам виплати членам сім`ї загиблої особи внаслідок ДТП, страхового відшкодування, оскільки встановлений КПК України (ст.219 КПК України) граничний строк до 18 місяців досудового розслідування у категорії щодо злочину середньої тяжкості або тяжкого злочину перевищує 3-х місячний (90-денний) строк для прийняття рішення страховиком. У даному випадку встановлено причинний зв`язок між поведінкою водія і шкодою, завданою потерпілій, яка призвела до її смерті, що свідчить про доведеність загальних умов деліктної відповідальності. При цьому, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та вироку у кримінальному провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності у контексті цієї справи. Та обставина, що страховик не був обізнаний про наявність кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_7 внаслідок ДТП від ІНФОРМАЦІЯ_6, за участю автомобіля марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не звільняє відповідача від обов`язку здійснити виплати позивачам згідно договору страхування. Відповідачем не вчинено дій, які б свідчили про прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виконання, або відмову у здійсненні страхового відшкодування. Відповідач у строк до пред`явлення позову протягом 2020 року та до 21.01.2021, що очевидно перевищує граничний 90-денний строк для прийняття рішення, міг би прийняти таке вмотивоване рішення щодовиплати страхового відшкодування позивачам в межах страхового ліміту, проте таких дій не вчинив. З урахуванням зазначених вище норм закону вірним є висновок суду у тому, що цивільно-правова відповідальність водія та власника автомобіля марки «VolkswagenJetta», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 як володільця джерела підвищеної небезпеки настала незалежно від наявності його вини у завданні шкоди у виді смерті велосипедиста ОСОБА_7 . Згідно із Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.07.2018 за шкоду заподіяну життю потерпілого у даному випадку відповідальним страховиком є Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС (приватне). Оскільки на утриманні загиблої ОСОБА_7 перебували діти - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому їм належить до виплати страхове відшкодування (регламентна виплата) як утриманцям та моральної шкоди за спричиненні моральні страждання дітям, чоловікові та матері померлої ОСОБА_7 . Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що страховик на підставі пункту 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний сплатити потерпілим пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, який не був спростований відповідачем. Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо розміру страхового відшкодування, сум відшкодування в якості моральної шкоди, пені, 3% річних, інфляційних втрат, стягнутих з відповідача на користь позивачів. Відповідач всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не здійснив виплату страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування. Цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати. Розтермінування виплати страхового відшкодування суперечать положенням спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне покладення на відповідача обов`язку по сплаті витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність, оскільки в обґрунтування вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачами було надало суду належні докази, які суд зазначив у своєму рішенні та надав їм оцінку. Ураховуючи те, що позивачі довели факт понесення витрат на професійну правничу допомогу урозмірір 6 000.00 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на правничу допомогу в у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача. При цьому, відповідачем не доведено, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним до заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень ЦПК України, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду. Загалом доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні доводам, викладеним ним у відзиві на позов та запереченнях на обставини, викладені позивачами у позовній заяві. Судом було надано їм належну оціну та наведено обгрутновані висновки, посилаючись на які суд не прийняв їх до уваги, задовольняючи позов. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано відповідачем до апеляційної скарги, не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 26.11.2021 року. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Л.П. Сушко В.І. Олійник