Постанова Київський апеляційний суд № 758/14244/20

справа № 758/14244/20 провадження № 22-ц/824/7845/2021 головуючий у суді І інстанції Ковбасюк О.О. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно в порядку спадкування, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л.І. про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно в порядку спадкування. 05 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька ОСОБА_7 , після смерті якої залишилося спадкове майно. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 у відповідності до статті 1261 ЦК України залишились позивач та її онук (син померлої) - ОСОБА_3 . 14 вересня 2018 року Третьою державною нотаріальною конторою м. Києва на звернення позивача з заявою про прийняття спадщини їй було повідомлено про заведену нотаріусом спадкову справу № 807/06 та винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на належну ОСОБА_2 частку у спадщині за законом у зв`язку з відсутністю спадкового майна, оскільки на той момент державним нотаріусом уже було видано відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я другого спадкоємця ОСОБА_3 . Таким чином 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 стало відомо про порушення її спадкових та майнових прав. Заявник стверджувала, що їй за законом належить 1/2 майна, на яке було видано свідоцтва про право на спадщину. Отримавши свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_3 здійснив його відчуження шляхом продажу, що підтверджується інформаційною довідкою № 24704177, сформованою 04 березня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за договорами купівлі-продажу №1728 та №1730 від 23 серпня 2019 року житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , посвідченого приватними нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверковою Н.В., де покупцями в рівних частках виступили ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Заявник наголошувала, що відповідач ОСОБА_3 на момент звернення з позовом та з цією заявою уже здійснив відчуження належної ОСОБА_2 в порядку спадкування 1/2 частини перерахованого вище майна, а інші сторони у справі, які набули права власності на спірне спадкове майно, не позбавлені права розпорядження ним та можуть вільно відчужити його у той самий спосіб. Крім того, згідно показань відібраних адвокатом Серокуровою О.В., вбачається, що нові власники житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 мають намір відчужити дані об`єкти нерухомого майна. Таким чином, незабезпечення вказаного позову може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на легковий автомобіль марки Lexus моделі RX 300, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , зареєстрований ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 30 травня 2008 року; - нежилі приміщення №1 та №1а (групи приміщень 197) (вліт.А) загальною площею 31,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; - житловий будинок загальною площею 348,8 кв.м, житловою площею 141, 1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; Заборонено відчуження перерахованого вище майна в будь-який спосіб. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з урахуванням наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі спроможності його забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття такого заходу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви. Не погоджуючись із ухвалою суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марченко Д.П. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в частині накладення арешту на: земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 348,8 кв.м, житловою площею 141, 1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у поясненнях, які містяться на аркуші справи 108 том 1, відсутні відомості про власників земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050 та житлового будинку загальною площею 348,8 кв.м., житловою площею 141,1 кв.м., з надвірними будівлями, за адресою : АДРЕСА_1 , а отже викладен у абзаці 2 сторінки 5 заяви позивача обставини суперечать матеріалам справи. Зазначає, що жодних пояснень ОСОБА_8 від 13 квітня 2020 року, які були отримані адвокатом Серокуровою О.В. позивачем не надано. Документ, що міститься на аркуші справи 108 том 1 не містить жодного відношення до опитування, яке було проведене 13 квітня 2020 року адвокатом Серокуровою О.В. громадянина України ОСОБА_8 , оскільки даний документ датований 13 травня 2020 року. Додатково, пояснення викладені на аркуші справи 108 том 1 не містять відомості, що ідентифікують особу (РНОКПП або відомості про паспорт ОСОБА_8 ), а тому достовірно встановити, що особа опитана адвокатом Серокуровою О.В. 13 квітня 2020 року та особа, що власноруч написала пояснення 13 травня 2020 року є однією і тією ж особою, неможливо. Жодних документів, на підтвердження того факту, що громадянин України ОСОБА_8 проживає або зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та які дають підстави вважати, що пояснення ОСОБА_8 є достовірними не наданопозивачем. Вважає, що можливість в подальшому здійснення відповідачами дій пов`язаних із відчуженням майна, яке є предметом позову, на яку посилається Подільський районний суд міста Києва в ухвалі від 12 березня 2021 року насправді відсутня. А тому, необхідністьзастосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно абсолютно необґрунтована позивачем. Наголошує на тому, що суд першої інстанції, не зважаючи на те, що у позовних вимогах, так само як і у заяві від 5 березня 2020 року, ОСОБА_2 претендує лише на 1/2 частину спадкового майна, безпідставно задовольнив заяву про забезпечення позову та наклав арешт на все спадкове майно. Вимога щодо необхідності застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту, на всеспадкове майно, а не на 1/2 його частину, жодним чином не обґрунтована позивачем, а тому прямо суперечить позовним вимогам. Також звертає увагу суду й на те, що на підтвердження ймовірності продажу іншого майна (окрім земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, та будинку АДРЕСА_1 , що розташований на ній) позивач не надала жодного доказу. Незважаючи на це суд задовольнив вимоги позивача повністю. Вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ухвала Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі №758/14244/20 була постановлена за відсутності власників майна, на яке було накладено арешт, а саме за відсутності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Зазначає, що позивач не просила суд застосувати будь-який із заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_3 , що дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач та відповідач ОСОБА_3 можуть знаходитись у змові для позбавлення інших відповідачів права власності на майно без будь яких грошових втрат для себе та для нанесення шкоди їх репутації. Також зазначає, що позивач, стверджуючи, що відповідач ОСОБА_3 є її рідним онуком, до матеріалів справи відповідних доказів родинних зв`язків не надав. Вважає, що судом першої інстанції пропущено строк встановлений ч. 1 ст. 153 ЦПК України, для розгляду заяви про забезпечення позову на 5 днів. Також, у заяві позивача відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а тому не дотримано вимоги ст. 151 ЦПК України. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марченко Д.П. просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на: земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 348,8 кв.м, житловою площею 141, 1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток на вказані поштові та електронні адреси, які містяться в матеріалах справи (а.с.104). Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. За таких обставин, учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи. Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2020 року позивачем було подано позов з вимогами про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та визнання права власності на частину спадкового майна. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження. У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль марки Lexus моделі RX 300, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , зареєстрований ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 30 травня 2008 року; нежилі приміщення №1 та №1а (групи приміщень 197) (вліт.А) загальною площею 31,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 348,8 кв.м, житловою площею 141, 1 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; та заборонення відчуження перерахованого вище майна в будь-який спосіб. Заявник наголошувала, що відповідач ОСОБА_3 на момент звернення з позовом та з цією заявою уже здійснив відчуження спірної частини перерахованого вище майна, а інші сторони у справі, які набули права власності на спірне спадкове майно, не позбавлені права розпорядження ним та можуть вільно позбутися його у той самий спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову ( ч. 2 ст. 150 ЦПК України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті ( ч. 10 ст. 150 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу». Предметом позову в даній справі є позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно в порядку спадкування, незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на майно, а саме: легковий автомобіль марки Lexus моделі RХ 300, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , зареєстрований ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 30 травня 2008 року; нежилі приміщення №1 та №1а (групи приміщень 197) (вліт. А) загальною площею 31,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 348,8 кв.м,, житловою площею 141, 1 кв.м., з надвірними будівлями, за адресою : АДРЕСА_1 може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Обрані судом заходи забезпечення позову відповідають змісту права позивача, на захист якого подано позов, такі заходи є співмірними із заявленими вимогами в цій справі, з огляду на ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи відповідність права, за захистом якого заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майна та забороною користуватися ним. Вжиті судом заходи забезпечення не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Наданими позивачем доказами підтверджена наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування вжитих судом першої інстанції видів забезпечення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела обставин, які свідчать про намір відповідачем ОСОБА_1 відчужити спірне майно, є безпідставні. Сам факт відчуження відповідачем (онуком) ОСОБА_3 спірного майна ОСОБА_1 в той час, коли спір про право на це майно не був вирішений, свідчить, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 виконання рішення буде утрудненим. Крім того, ОСОБА_1 стверджуючи, що він не має наміру відчужити спірне майно, одночасно зазначає, що забезпеченням позову будуть порушені його права щодо розпорядження спірним майном в майбутньому. Проте такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, застосоване судом першої інстанції забезпечення позову, не позбавляє ОСОБА_1 володіти та користуватись спірним майном, а лише тимчасово обмежує у праві розпорядження. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не просила суд застосувати будь-який із заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_3 , зокрема щодо накладення арешту на все належне йому майно або грошові кошти, також не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки предметом спору є спірне майно, а не будь яке майно ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів родинних зв`язків позивача та відповідача ОСОБА_3 , так само як і доказів родинних зв`язків між позивачем та померлою ОСОБА_7 , також не можуть бути враховані під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки такі доводи є підставою встановлення обставин під час вирішення спору по суті. Не можна також врахувати для скасування оскаржуваної ухвали доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не дотримано вимоги ст. 151 ЦПК України, оскільки у заяві позивача відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Тлумачення статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки, за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (частина перша статті 154 ЦПК України); обов`язком суду (частина третя статті 154 ЦПК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61- 46461 сві 8) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України». В апеляційній скарзі не зазначені збитки, які можуть бути спричинені ОСОБА_1 даним забезпеченням позову та їх можливий розмір, позивач має зареєстроване місце проживання на території України, тому підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до оцінки обставин, які повинні доводитися під час розгляду справи по суті, та не є предметом доведення під час розгляду заяви про забезпечення позову. Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, підстав для її скасування з мотивів та доводів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба